Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"25" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/451/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Маріщенко Л.О.
секретар судового засідання: Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства "Народицьке спеціалізоване лісове господарство"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспром Україна"
про стягнення 7 590,00 грн
ДП "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Ліспром Україна" про стягнення 7 590,00 грн, з яких 6 895,19 грн основний борг, 694,81 грн річних.
Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку відповідача обов'язку щодо оплати отриманої від позивача лісопродукції у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка є предметом спору.
Ухвалою суду від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/451/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суду призначено.
Сторони в судове засідання представників не направили, про дату, час і місце розгляду справи повідомленні своєчасно та належним чином.
25.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній послався на наявність заборгованості позивача у сумі 28025,42 грн згідно його акту звірки станом на 22.06.2020. В позові просить відмовити.
25.06.2020 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі. Також, в заяві зазначено, відповідачем, що строк протягом якого Державне підприємство "Народицьке спеціалізоване лісове господарство" могло звернутись до суду з даним позовом сплив 20.12.2019, заборгованість відповідача перед позивачем є не підтвердженою, позивачем належним чином видаткові накладні та ТТН не були оформлені.
01.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, до якого додано акт звірки на весь період співпраці з відповідачем.
Ухвалою суду від 06.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/451/20 до судового розгляду по суті "25" серпня 2020 р.
В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на підставі ТТН від 27.10.2016,28.10.2016,31.10.2016,01.11.2020 та 20.12.2020 було відпущено лісопродукцію відповідачу на суму 256 316,70 грн. За даними позивача відповідач за отриманий товар розрахувався у сумі 150000,00 грн, тому з урахуванням початкового сальдо 99 421,51 грн за актом звірки розрахунків заборгованість відповідача станом на 28.04.2020 становить 6 895,19 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за у лісопродукцію позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6895,19 грн основного боргу та 694,81 грн річних, нарахованих за період з 20.12.2016 по 28.04.2020.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач зазначає, що здійснив поставку товару на суму 256316,70 грн на підставі лише ТТН, за яку отримав від відповідача згідно платіжного документа №3760 08.11.2016 150000,00 грн. Тобто, такими діями відповідач фактично визнав факт отримання лісопродукції за ТТН. за вказаний період.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцю.
За приписами частини 1 статті 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як вже зазначалось, на підтвердження передання відповідачу товару - лісопродукції на суму 256 316,70 грн позивач надав до матеріалів справи засвідчені копії товарно-транспортних накладних за період з 27.10.2016 по 20.12.2016, з яких лише дві, а саме: від 01.11.2016 та від 20.12.2016 мають читаємий вигляд
На виконання ухвали суду від 04.05.2020 у справі №906/451/20 щодо надання оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач надав суду банківську виписку на суму 150000,00 грн та не підписаний відповідачем акт звірки розрахунків станом на 28.04.2020 як доказ ведення оперативного документального обліку реалізації лісопродукції на підставі первинних документів, оформлених на кожну таку операцію.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.
За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За визначенням п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1. Правил).
За п.11.4., 11.5. Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
В п.11.6. Правил визначено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Відтак, саме товарно-транспортна накладна є тим первинним документом, який має підтвердити факт отримання замовником того чи іншого товару. При цьому, товарно-транспортна накладна має містити прізвище, ім'я, по батькові представника замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати/отримувати вантаж. Товарно-транспортна накладна має містити, у тому числі, інформацію щодо прізвища та підпис відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
У судовому засіданні судом досліджено оригінал наданої позивачем до справи товарно-транспортної накладної від 01.11.2016 на суму 58401,02грн та від 20.12.2016 на суму 52961,57грн предмет їх відповідності вимогам, що ставляться до первинного документа та встановлено, що у вказаних накладних є відомості про осіб, які відпустили та прийняли для перевезення вантаж, але позивач не надав будь-яких доказів відвантаження зазначеного у товарно-транспортних накладних товару уповноваженій особі відповідача.
Згідно з Правилами, водій може виконувати обов'язки супровідника вантажів (експедитора), однак виконання водієм такого обов'язку має відбуватися за погодженням сторін.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами (позивачем та відповідачем) погоджено покладення на водія ОСОБА_1 обов'язків експедитора по доставці відповідачу - товару, зазначеного в ТТН.
Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач уповноважував іншу особу на одержання від імені ТОВ "Ліспром Україна" вантажу, зазначеного у вказаних товарно-транспортних накладних (договір перевезення, довіреність тощо).
У графі ТТН " деревину одержав" стоїть підпис невідомої особи.
Укладення з відповідачем відповідного договору на відпуск лісопродукції позивач не підтвердив. (договір перевезення, довіреність тощо).
Таким чином, подана позивачем товарно-транспортні накладні не підтверджують факт отримання відповідачем товару.
На підтвердження факту поставки лісопродукції на суму 256316,70 грн та наявність у відповідача заборгованості за поставку вищевказаного товару, позивач надав також акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.04.2020 (а.с.16,59,60), в якому відображено операціі по продажу товару. Кінцеве сальдо складає 6895,19грн. Даний акт підписано лише представником позивача, підпис якого скріплено печаткою підприємства.
При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, вказані обставини не можуть засвідчувати належним чином виконання позивачем поставки товару та прийняття у встановленому порядку відповідачем поставленої лісопродукції, що відповідно до вимог чинного законодавства, могло б бути підставою для здійснення відповідних розрахунків з позивачем на вказану суму, з огляду на те, що акт звірки розрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та належним доказом для підтвердження проведеної тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків; не може підтверджувати наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін. Тому, акт звірки взаємних розрахунків може оцінюватись судом як письмовий доказ лише в сукупності з первинними документами, що беззаперечно підтверджують зазначені в акті наданих послуг.
Акт звірки є документом, за яким звіряють бухгалтерський облік операцій, він не є за своєю правовою природою первинним документом та сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін (така позиція викладена зокрема, у постановах КГС у складі ВС від 27.08.2018 у справі №916/43/18 та від 05.03.2019 у справі №910/1389/18).
Тобто, акт звірки розрахунків має інформаційний характер та має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Відображена у наданому позивачем акті звірки суми боргу не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо.
Таким чином, за відсутності належних первинних бухгалтерських документів, посилання позивача на вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків не можуть бути прийняті до уваги судом.
Будь-яких інших доказів, в яких було б зафіксовано факт отримання відповідачем товару сторонами не подано та матеріали справи не містять.
Поряд з цим, суд має відмітити, що відповідач також склав свій акт звірки розрахунків з позивачем за спірними ТТН, але він не був погоджений з останнім.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аст Укр Вуд" заборгованості в сумі 7 590,00 грн.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.08.20
Суддя Маріщенко Л.О.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3 - сторонам (рек. з повід.)