17.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6228/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.
при секретарі судового засідання Михайловій К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 (прийняте суддею Бєлік В.Г., повний текст рішення складено 24.02.2020) у справі № 904/6228/19
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ)
до Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2
про відшкодування шкоди у розмірі 100 700, 00 грн. в порядку регресу
1. Короткий зміст позовних вимог.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з останньої на свою користь завданої шкоди в порядку регресу у розмірі 100 700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 1166, 1187, 1191, Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з якими до позивача, як особи яка здійснила регламентну виплату потерпілій особі, переходить право вимоги до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Позивач вважає, що відповідач є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , водій якої є винним у дорожньо-транспортній пригоді.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі № 904/6228/19 в позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 про стягнення завданої шкоди у розмірі 100 700, 00 грн. відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що позивач звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яка не є належним відповідачем у цій справі. Також суду не було надано доказів, які б підтверджували, що в розумінні ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України транспортний засіб, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, перебував у володінні Військової частини НОМЕР_1 .
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі № 904/6228/19 та прийняття нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.
Так, за доводами апелянта, підставою даного позову є стягнення коштів в порядку регресу з роботодавця винної особи, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно наказу Командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 10.09.2013 № 472 "Про розформування військової частини НОМЕР_2 " було розформовано Військову частину НОМЕР_2 та визначено правонаступником Військову частину НОМЕР_1 . У свою чергу, в суді першої інстанцій не встановлено, який об'єм майнових прав та обов'язків Військової частини НОМЕР_2 було передано правонаступнику Військовій частині НОМЕР_1 .
Також, за доводами позивача, суд першої інстанції безпідставно долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву відповідача, додатки до якого не були надіслані позивачу, та відмовив позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів для повного та всебічного розгляду та встановлення всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Представник позивача 11.02.2020 надсилав на адресу суду першої інстанції клопотання про витребування з Міністерства оборони України відомостей про правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , а також про володільця транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний № НОМЕР_3 , та відомостей про військовослужбовця ОСОБА_1 ; витребування з Дніпропетровського зонального відділу Військової служби правопорядку відомості про володільця транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний № НОМЕР_3 . Обґрунтовуючи дане клопотання представник позивача звертає увагу суду на те, що ці відомості не є загальнодоступними та носять характер службового користування, що унеможливлює їх отримання позивачем самостійно, і розпорядником такої інформації є Міністерство оборони України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Державна організація (установа, заклад) Військової частини НОМЕР_1 своїм правом, передбаченим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, проте забезпечила присутність в судових засіданнях, призначених для розгляду апеляційної скарги, свого повноважного представника шляхом самопредставництва.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , своїм правом, передбаченим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась; присутність в судових засіданнях, призначених для розгляду апеляційної скарги, свого повноважного представника не забезпечила; про поважність неявки суд не повідомила. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 4900083652727.
16.06.2020 до Центрального апеляційного господарського суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
За таких обставин та враховуючи приписи частини 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання представника позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі № 904/6228/19.
Вказаною ухвалою повідомлено, що у зв'язку з встановленням тимчасово на період з 18 березня по 3 квітня 2020 року особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладені у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1 від 16.03.2020 судове засідання для розгляду справи № 904/6228/19 буде призначено додатково ухвалою суду, яку буде направлено на адресу сторін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.06.2020 о 9:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020:
1) залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
2) витребувано у Міністерства оборони України в строк до 10.08.2020 інформацію та відповідні документи в підтвердження обставин:
- завершення ліквідації Військової частини НОМЕР_2 та припинення її як юридичної особи;
- особи правонаступника Військової частини НОМЕР_2 та обсягу прав і обов'язків, які перейшли до правонаступника;
3) розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання до 17.08.2020 о 14:00 год.
У судовому засіданні 17.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
7. Встановлені судом обставини справи.
25.11.2016 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 122781, відповідно до якого ОСОБА_1 01.11.2016 року о 09-30 год. рухаючись по пр. Московському біля будинку № 275 в м. Харкові керуючи автомобілем Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_5 , відповідно до дорожньої обстановки не вірно обрав безпечну швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілям спричинені механічні ушкодження та заподіяна матеріальна шкода.
Згідно протоколу, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 12.1, 11.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.12.2017 (залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 31.01.2018) провадження по справі № 644/9714/16-п про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до копій протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів про адміністративне правопорушення транспортний засіб належить Військовій частині НОМЕР_2 , а водій - ОСОБА_1 є військовослужбовцем в даній військовій частині.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобілю Mercedes Benz, реєстраційний номер НОМЕР_5 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Внаслідок настання страхового випадку до Моторного (транспортного) страхового бюро України звернулась потерпіла сторона - ОСОБА_2 з заявою від 02.12.2016 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зі звіту № 1259 від 24.03.2018 з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин, виконаного оцінювачем ОСОБА_3 , вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen", державний № НОМЕР_6 , становить 353 984, 91 грн.
25.05.2018 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 100 000, 00 грн. на користь власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen", державний № НОМЕР_6 , відповідно до наказу МТСБУ № 5005 від 24.05.2018 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що підтверджується копією платіжного доручення № 905237 від 25.05.2018.
Витрати позивача у сумі 700, 00 грн на залучення аварійного комісара підтверджуються копіями акту виконаних робіт від 24.04.2018, рахунку № 96 від 24.03.2018 та платіжного доручення № 904250 від 27.04.2018.
Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 100 700, 00 грн.
Станом на день звернення до суду із позовом страхове відшкодування не повернуто, що і стало причиною звернення до суду із даною позовною заявою.
10.08.2020 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 25.06.2020 Військова частина НОМЕР_7 Міністерства оборони України надала лист (вих. № 116/9/1/2792 від 30.07.2020), відповідно до якого, повідомила, що відповідно до вимог директиви Міністерства оборони України від 02.03.2011 № Д-322/1/07 військову частину НОМЕР_2 розформовано у 2013 році, а правонаступником зазначеної військової частини визначено військову частину НОМЕР_1 ; відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступника.
Суд апеляційної інстанції приймає зазначений доказ як новий у справі, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції його було витребувано.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Згідно п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За положеннями підп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За положеннями підпункту 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, до позивача, який здійснив регламентну виплату потерпілій особі, перейшло право вимоги до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, факт вини водія підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.12.2017 року по справі № 644/9714/16-п. Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб належить Військовій частині НОМЕР_2 , а водій - ОСОБА_1 є військовослужбовцем в даній військовій частині - це підтверджується постановою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2017 року по справі № 644/9714/16-п, та копією матеріалів про адміністративне правопорушення. Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої шкоди в порядку регресу у розмірі 100 700,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 (яка володіє транспортним засобом та водій якої винний у ДТП), а отже і особою відповідальною за завдану шкоду, в силу наступного.
Припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (ч. 1 ст. 59 ГК України).
Господарську діяльність військової частини може бути обмежено або припинено за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України").
У пункті 8.2. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 300 від 16.07.1997, визначено порядок ліквідації військового господарства при розформуванні військової частини (з'єднання).
Так, військова частина (з'єднання) розформовується на підставі директиви (наказу) відповідного командування, у якій визначаються, зокрема, строк розформування та її правонаступник; строки подачі акта ліквідаційної комісії (п. 8.2.1. Положення).
Для контролю за дотриманням встановленого порядку розформування і точним виконанням директиви (наказу) вищого командира (командуючого), а також для надання допомоги командиру частини (з'єднання) при ліквідації військового господарства наказом вищого командира (командуючого) призначається ліквідаційна комісія. Ліквідаційна комісія у своїй діяльності підзвітна особі, яка призначила її, і у своїй роботі керується законодавством. Розформування військової частини (з'єднання) і ліквідація військового господарства здійснюється згідно з планом, який розробляється ліквідаційною комісією разом з командиром частини (з'єднання) та затверджується командиром (командуючим), що призначив цю комісію (п. 8.2.3. Положення).
Ліквідаційна комісія, по закінченні розформування військової частини (з'єднання), складає за встановленою формою ліквідаційний акт. У ліквідаційному акті окремими розділами зазначається: куди і в якому складі (кількості) передано особовий склад (солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, офіцери, працівники); куди, в якій кількості та в якому стані передані озброєння, бойова техніка, майно та інші матеріальні засоби, а також казарменно-житловий фонд, комунальні споруди, земельні ділянки, квартирне майно і обладнання, секретне діловодство, документи обліку (п. 8.2.14. Положення).
Відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 10.09.2013 № 472 "Про розформування військової частини НОМЕР_2 ", для виконання вимог директиви Міністра оборони України від 02.09.2011 № Д-322/1/07 та директиви Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 14.09.2011 № Д-05 "Про розформування військової частини НОМЕР_2 ", створено в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України ліквідаційну комісію з розформування Військової частини НОМЕР_2 , правонаступником Військової частини НОМЕР_2 визначено Військову частину НОМЕР_1 .
Згідно статті 4 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.2000 № 749 затверджено Порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах, який визначає механізм реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах, а також виключення з відповідного реєстру таких військових частин у разі припинення ними в установленому порядку господарської діяльності.
Реєстрація військових частин як суб'єктів господарської діяльності проводиться Міноборони відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності, що затверджується Міноборони (п. 3 Порядку).
За рішенням Міноборони господарська діяльність військової частини може бути припинена. У цьому разі військова частина виключається з реєстру, про що Міноборони повідомляє у п'ятиденний термін податковий орган та орган Державного казначейства за місцезнаходженням військової частини (п. 8 Порядку).
З урахуванням викладеного, реєстрація військових частин регулююється спеціальними законодавчими актами.
Отже, виходячи з наведеного, реорганізація військових частин, їх розформування, ліквідація та як наслідок визначення обсягу прав та обов'язків, що переходять до новоствореної військової частини, віднесено до компетенції Міністерства оборони України.
Відповідно до інформації, наданої на запит апеляційного суду Міністерством оборони України (військова частина НОМЕР_7 ), відповідно до вимог директиви Міністерства оборони України від 02.03.2011 № Д-322/1/07, військову частину НОМЕР_2 розформовано у 2013 році. Правонаступником зазначеної військової частини визначено військову частину НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у даній справі.
В судовому засіданні 17.08.2020 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки особовий склад військової частини НОМЕР_2 не перебував і не перебуває у складі особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим, особа яка вчинила правопорушення ОСОБА_1 не перебував та не перебуває в особовому складі військової частини НОМЕР_1 , відповідно належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_1 .
Щодо доводів відповідача про те, що водій ОСОБА_1 в списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не перебував та не перебуває, не є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що відповідач в порядку правонаступництва набув всі права та обов'язки розформованої військової частини НОМЕР_2 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності щодо завершення процедури розформування (ліквідації, реорганізації) третьої особи та встановлення факту правонаступництва його прав і обов'язків відповідачем, відповідно позивач звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яка є належним відповідачем у цій справі.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.
11.02.2020 Моторне (транспортне) страхове бюро України подало до Господарського суду Дніпропетровської області клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив:
- витребувати з Міністерства оборони України відомості про правонаступника Військової частини НОМЕР_2 , а також про володільця транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний № НОМЕР_3 , та військовослужбовця ОСОБА_1 ; витребування з Дніпропетровського зонального відділу Військової служби правопорядку відомості про володільця транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний № НОМЕР_3 .
В обґрунтування клопотання представник позивача посилався на те, що ці відомості не є загальнодоступними та носять характер службового користування, що унеможливлює її отримання позивачем самостійно, і розпорядником такої інформації є Міністерство оборони України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 вказаної статті 13, яка кореспондується з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 81 ГПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст. 81 ГПК України, будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 ГПК України, у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Дослідивши матеріали справи та подане позивачем до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, колегія суддів погоджується з доводами позивача стосовно того, що відомості які містяться у документах, які просив витребувати позивач, не є загальнодоступними та носять характер службового користування, що унеможливлює їх отримання ним самостійно.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 статті 13 ГПК України).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив позивачу у задоволенні вищезазначеного клопотання про витребування доказів.
Щодо доводів апелянта стосовно прийняття судом першої інстанції відзиву на позовну заяву без доказів направлення його позивачу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Частиною 6 ст. 165 ГПК України встановлено, що до відзиву додаються:
1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 8 ст. 165 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, поданий відповідачем 03.02.2020 відзив на позовну заяву не містить доказів його направлення позивачу у справі, проте врахований судом при прийнятті оскаржуваного рішення та долучений до матеріалів справи.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (щодо прийняття відзиву відповідача без доказів направлення його позивачу у справі).
Апеляційним господарським судом дана справа розглянута виключно в межах вимог та доводів (правових позицій) представників сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарський суд Дніпропетровської області допустився порушення норм як матеріального, так і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повістю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків , викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для скасування судового рішення як такого, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи.
10. Судові витрати.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанцій не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі № 904/6228/19 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі № 904/6228/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Стягнути з Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 100 700,00 грн.
Стягнути з Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1921,00 грн.
Стягнути з Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн.
Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повне судове рішення складено - 28.08.2020.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя В.Ф. Мороз