ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 серпня 2020 року Справа № 903/487/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивач: Волков І.М.
відповідач: Василюк І.М., Пастерук Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.07.2020р. (постановлену суддею Вороняк А.С., повний текст складено 08.07.2020р.) у справі №903/487/20
за заявою Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" №96 від 30.06.2020р.
про забезпечення позову у даній справі
за позовом ДП "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"
до Баківцівської сільської ради Луцького району
про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації земельних ділянок
ДП дослідного господарства "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0003 площею 84,3222 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0001 площею 39,3870 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0001 площею 225,8585 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0002 площею 115,5432 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0003 площею 279670 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0002 площею 86,3429 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0007 площею 67,9551 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0008 площею 49,4160 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0011 площею 16,3833 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0014 площею 15,2790 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0006 площею 4,8407 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0008 площею 2,0586 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0007 площею 126,5586 га.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.02.20 року у справі № 903/487/19 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на необґрунтованих припущеннях заявника та позивачем не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 04.02.20 року та задоволити заяву про забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна на момент виконання рішення. Забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки убезпечить від ускладнення виконання судового рішення у даній справі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, зазначив, що у позивача відсутній державний акт на право постійного користування землею. А тому, є сумніви щодо правових підстав заявленого права позивача та наявність підстав для звернення до суду з заявою про забезпечення позову та позовною заявою.
Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулось в Господарський суд Волинської області з позовом до Баківцівської сільської ради Луцького району Волинської області про витребування з незаконного володіння земельних ділянкок.
ДП Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просять вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0003 площею 84,3222 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0001 площею 39,3870 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0001 площею 225,8585 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0002 площею 115,5432 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0003 площею 279670 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0002 площею 86,3429 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0007 площею 67,9551 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0008 площею 49,4160 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0011 площею 16,3833 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:03:000:0014 площею 15,2790 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0006 площею 4,8407 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0008 площею 2,0586 га, на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880500:04:000:0007 площею 126,5586 га.
Заява обгрунтована тим, що існує припущення, що земельні ділянки, які вилучені у позивача, можуть бути відчужені третім особам, що ускладнить виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак, положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі запроваджено виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Також, за приписами частини четвертої та одинадцятої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом зазначених процесуальних норм забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент виконання рішення, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимоги про витребування з незаконного володіння земельних ділянкок, які за твердженням позивача, незаконно вилучені з його користування відповідачем.
Забезпечення позову сторона просить здійснити шляхом накладення арешту на земельні ділянки, витребування яких є предметом спору.
Отже, стороною заявлено спір майнового характеру, а тому обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник повинен довести, що вжиття заходів забезпечення сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. При цому на час звернення сторона повинна довести, що існують достатньо обгрунтовані припущення, що не накладення арешту на земельні ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Позивач стверджує, що права, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, виникли на підставі акта на право постійного користування земельною ділянкою № 76/10 від 22.03.94, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 26). Здійснюючи реєстрацію земельних ділянок, відповідач порушує право позивача, оскільки визначені ним в позові земельні ділянки є складовими частинами земельної ділянки, право постійного користування на яку належить позивачу і посвідчене актом. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову заявник визначає безпосередньо факт формування земельних ділянок як об'єкта цивільних прав та їх реєстрацію в державному земельному кадастрі.
З'ясовуючи в межах розгляду заяви про забезпечення позову питання щодо обсягу позовних вимог, дані про особу відповідача, колегія зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння чи користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. А відтак право користування та право власності є різними правовими титулами. Факт реєстрації комунальної власності на земельні ділянки не виключає чи обмежує право постійного користування, а тому виключно факт реєстрації не може вважатися достатньо обгрунтованою підставою для твердження про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.
Щодо твердження позивача про можливість передачі спірних земельних ділянок у власність третіх осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду та призведе до необхідності подачі інших позовів для відновлення порушеного права, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.
Згідно з частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 ЗК України.
Статтею 128 Земельного кодексу передбачений порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам.
Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст. 134 ЗК України).
Таким чином, розпорядження органом місцевого самоврядування земельними ділянками, передача їх у власність або користування для всіх потреб, відбувається за чітко визначеною законодавством процедурою, дотримання якої є обов'язковою.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що: відповідачем приймалися рішення щодо надання в користування чи у власність спірних земельних ділянок; спірні земельні ділянки призначені для продажу на земельних торгах у формі аукціону; зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність особи звертались до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою; сільський голова від імені відповідача має намір оформити право на земельні ділянки за іншими особами. Також, відсутні будь-які інші докази, які свідчать про реальність настання обставин з розпорядження земельною ділянкою та передачу прав на неї іншим особам до закінчення розгляду справи судом.
Будь-яких доказів на підтвердження наміру відповідача відчужити спірні земельні ділянки на користь третіх осіб заявником не надано. Також заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача будуть спрямовані на передачу у власність третіх осіб та протиправного збору ними урожаю.
Разом з тим, самі лише припущення заявника стосовно того, що спірні земельні ділянки в майбутньому можуть перейти у власність інших осіб, які незаконно зберуть урожай не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, позивач повинен був обгрунтувати та довести необхідність відповідного заходу забезпечення позову належними доказами, а не лише стверджувати про існування припущення.
Суд звертає увагу на те, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів, дослідивши обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, дійшла висновку, що заявник достатньо не обґрунтував наявність небезпеки заподіянню шкоди його правам та інтересам, не надав належних доказів, що підтверджують наявність намірів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження земельних ділянок іншим особам.
За таких обставин та з огляду на те, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на необґрунтованих припущеннях заявника та останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не спростував висновків судову першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі та не довів порушення судом норм процесуального права, а тому прийняту у справі ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.07.2020р. у справі № 903/487/20 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.07.2020р. у справі № 903/487/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 903/487/20 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "28" серпня 2020 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.