Справа № 646/4525/20
№ провадження 1-в/646/332/2020
26.08.2020 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
представника установи виконання покарань - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
секретар судових засідань - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» подання в.о. начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» начальника арештного дому ОСОБА_7 , погоджене головою спостережної комісії ОСОБА_8 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 21 листопада 2012 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за п.7 ч.2 ст.115, ч. 1 ст. 263, ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі,-
До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшло подання в.о. начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 .
Клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_4 засуджено вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року за п.7 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі. Ухвалою Червонозавдського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року зараховано ОСОБА_4 в строк відбуття покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року строк попереднього ув'язнення з 28 березня 2012 року по 03 грудня 2013 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч.5 ст. 72 КК України. З 10 грудня 2012 року та потеперішній час ОСОБА_4 відбуває покарання у ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)». За період відбування покарання в установі вимоги режиму тримання порушував 2 рази, стягнення погашені в установленому законом порядку, за сумлінну поведінку і ставлення до праці адміністрацією установи заохочувався 12 разів, працевлаштований столяром на виробництві установи з відрядною оплатою праці, до виконання завдань ставиться позитивно, бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, у вільний від роботи час займається самоосвітою, читає художню літературу, підтримує доброзичливі стосунки з дружиною. За характером стриманий, розсудливий, в колективі засуджений не конфліктний. У скоєному злочині кається, за вироком суду має майновий позов на суму 3372,80 грн., проте виконавчі листи до установи виконання покарань не надходили. Станом на день звернення з поданням засуджений ОСОБА_4 відбув 10 років 6 днів, невідбута частина складає - 1 рік 11 місяців 24 дні. На підставі викладеного адміністрація ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» разом із спостережною комісією в Основ'янському районі м.Харкова вважають, що засуджений ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тому на підставі ст. 81 КК України його можливо звільнити умовно-достроково.
У судовому засіданні представник Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» підтримав подання, зазначивши, що на даний час засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала подання, зазначила про те, що засуджений ОСОБА_4 на день розгдяду клопотання відбув частини сроку призначеного йому покарання, за цей час має 12 заохочень, 2 стягнення погашені у встановленому законом порядку, за весь час відбування покарання прцював столяром отже належною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, крім того, має міцні зв'язки з сім'єю, яка його підтримує.
Засуджений у судовому засідання підтримав подання та просив суд його задовольнити.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та оглянувши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати питання: про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Статтею 539 КПК України визначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, в тому числі і про умовно дострокове звільнення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджено вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року за п.7 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 263, ст.70 КК України до 12 років позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 грудня 2013 року вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року залишено без змін.
Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року набрав законної сили 03 грудня 2013 року.
Ухвалою Червонозавдського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2015 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовлено.
Ухвалою Червонозавдського районного суду м. Харкова від 16 березня 2016 року зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року строк попереднього ув'язнення з 28 березня 2012 року по 03 грудня 2013 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 28 березня 2012 року.
Кінець строку відбування покарання 23 липня 2022 року.
Зі змісту з характеристики на засудженого, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_9 , погодженої заступником начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_10 та затвердженої в.о. начальника ДУ «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_7 слідує, що засуджений ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі знаходиться з 04 квітня 2012 року.
З 04 квітня 2012 року по 10 грудня 2012 року перебував у Харківському слідчому ізоляторі, де характеризувався посередньо, вимоги режиму тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.
З 10 грудня 2012 року по 25 лютого 2013 року відбував покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 25 лютого 2013 року по 23 грудня 2013 року тримався в Харківському слідчому ізоляторі, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 23 грудня 2013 року по 19 серпня 2016 року відбував покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», де характеризувався позитивно, адміністрацією установи заохочувався за сумлінну поведінку і ставлення до праці 4 рази, стягнень не мав.
З 19 серпня 2016 року по 23 серпня 2016 року перебував в лікувальному закладі при Темнівській виправній колонії (№100), до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень та заохочень не мав.
З 23 серпня 2016 року відбуває покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», за час перебування допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності за паління у невідведеному місці два рази, на даний час стягнення погашені, заохочувався 8 разів, на даний час характеризується позитивно. Працевлаштований столяром на виробництві установи з відрядною формою оплати праці, до праці ставиться позитивно, усвідомлює її суспільну необхідність та дбайливо ставиться до майна виправного центру та інструментів, якими користується при виконанні роботи. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться позитивно. За характером стриманий, розсудливий, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, адекватно реагує на критику у свою адресу. Утримує у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд. Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програмах диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», «Духовне відродження», до реалізації програм ставиться із зацікавленістю. Відповідно до ст. 126 КВК України постійно прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, у вільний від роботи час займається самоосвітою, відвідує бібліотеку, читає художню літературу. Відповідно до ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними, а саме з дружиною та донькою шляхом листування, телефонних дзвінків та побачень, отримує посилки та передачі. На адресу установи виконавчих листів не надходило. У скоєному злочині провину визнав. Має позитивні плані на майбутнє.
Відповідно до довідки про стягнення та заохочення засудженого вбачається, що ОСОБА_4 має дванадцять заохочень, з яких два - це зняття раніше накладеного стягнення, оскільки протягом відбування покарання у Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», засуджений двічі допускав порушення режиму тримання шляхом паління у невідведеному місці, за що на останнього було накладені стягнення у вигляді попередження, які на день розгляду клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення погашені у встановленому законом порядку
Крім того, з характеристики вбачається, що 23 липня 2016 комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застосування до засудженого ОСОБА_4 ст.100, 101 КВК України, згідно з висновком комісії від 27 липня 2016 року у застосуванні пільги відмовлено як особі, яка не стала на шлях виправлення.
23 липня 2018 року комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застосуваннядо засудженого ОСОБА_4 ст. 82 КК України, згідно з висновком комісії від 25 липня 2018 року у застосуванні пільги відмовлено, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
23 липня 2019 року комісією установи з розгляду заохочувальних норм до засуджених, розглядалося питання про застосування до засудженого ОСОБА_4 ст. 81 КК України, згідно з висновком комісії відмовлено в застосуванні пільги, так особі, яка не довела свого виправлення.
З вказаною характеристикою засуджений ОСОБА_4 ознайомлений під підпис.
Відповідної до наявної у матеріалах справи довідки, що видана головним бухгалтером Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_11 , засуджений ОСОБА_4 згідно з вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року має майновий позов на загальну суму 3372,80 гривень (матеріальна шкода), проте станом на 17 липня 2020 року виконавчі листи до установи не надходили.
Як вбачається зі змісту відповіді Міжрайонного ВДВС по Барвінському, Борівському, Ізюмському районах та м. Ізюм ГТУ юстиції у Харківській області від 03 вересня 2019 року, яка міститься в матеріалах особової справи, виконавче провадження №42803958 з примусового виконання виконавчого листа №2016/2164/2012, виданого 23 грудня 2013 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 3372,80 гривень завершено 27 листопада 2014 року у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідної до наявної у матеріалах справи довідки станом на 16 липня 2020 року засуджений ОСОБА_4 працевлаштований на дільниці товарів народного споживання цеху №1 підприємства установи за фахом столяр з відрядною формою оплати праці.
У матеріалах клопотання також міститься довідка про заробітну плату засудженого ОСОБА_4 за період з січня 2019 року по липень 2020 року, з якої вбачається, що йому була нарахована заробітня плата за 12 місяців.
Згідно з медичним висновком засуджений ОСОБА_4 соматично зоровий, стан здоров'я задовільний.
Засуджений ОСОБА_4 станом на 29 липня 2020 року фактично відбув 10 років 6 днів, невідбута частина складає 1 рік 11місяці 24 дні.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Згідно з ч.1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до ч.3 ст.6 КВК України основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
Крім того, у п.2 вказаної Постанови зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст. 81 КК). Також умовно-дострокове звільнення можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого даних про його попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Крім того, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Аналіз відомостей, що містяться в особовій справі на засудженого ОСОБА_4 , який за час відбування покарання має 12 заохочень, два стягнення, які у встановленому законом порядку погашені, за весь час відбування покарання залучався до праці, але наявними у справі документами підтверджується відпрацьований період лише з 01 січня 2019 року по липень 2020 року, аналіз даних про особу засудженого та його поведінку за весь час відбування покарання, якому при цьому рішенням комісії виправної колонії тричі відмовлялось у застосуванні заохочувальних норм на підставі ст.ст.100,101 КВК України, 81, 82 КК України як особі яка не стала на шлях виправлення та не довела свого виправлення, звісно відображає процес того, що засуджений за період відбування покарання став на шлях виправлення, при цьому зміст вищезазначених матеріалів не свідчить про те, що засуджений ОСОБА_4 довів своє виправлення, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Ізюмським міськрайонним судом Харківської області від 21 листопада 2012 року.
Крім того, не дивлячись на те, що виконавчі листи до установи виконання покарань не надходили та виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року завершено у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, проте відомостей, які б свідчили, що засудженим здійснювались будь-які заходи, спрямовані на ініціювання вирішення питання щодо відшкодування матеріальної шкоди за період відбування покарання, що могло позитивно вплинути на питання щодо застосування до нього положень ст.81 КК України, а також даних про неможливість ОСОБА_4 з будь-яких підстав відшкодувати матеріальну шкоду, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2012 року та вважає подання в.о. начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» начальника арештного дому ОСОБА_7 , погоджене головою спостережної комісії ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 81 КК України, ст. 154 КВК України, суд, -
У задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» начальника арештного дому ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а засудженим - у той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Повний текст судового рішення у формі ухвали складено 26 серпня 2020 року.
Суддя ОСОБА_1