Провадження № 2/760/2195/20
Справа № 760/23904/19
06 серпня 2020 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Шпори М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» про визнання договору недійсним, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 11 850, 00 гр. заборгованості за кредитним договором.
Посилається в позові на те, що відповідачка відповідно до укладеного договору № 181016-374-2 від 16 жовтня 2018 року отримала кредит у розмірі 3 000, 00 гр. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування та 2,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Відповідно до ч.2. ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» укладений Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, з правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about us.
При укладенні Кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і укладений договір є договором приєднання.
Одноразовий направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався останньою при реєстрації.
Відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 30 днів.
Відповідно до п. 2.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується у встановлений п. 1.3. договору строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Пунктом 4.10 Правил визначено, що датою повернення кредиту, так само як і датою сплати заборгованості, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства.
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 3 000, 00 гр. шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується чеком від 16 жовтня 2018 року.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору не виконав, у зв'язку з чим станом на 16 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 11 850, 00 гр., яка складається з:
- 3 000, 00 гр.- заборгованість за кредитом;
- 1 350, 00 гр. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 7 500, 00 гр. - заборгованість по нарахованих процентах за підвищеною процентною ставкою.
Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов договору, просить задовольнити позов.
В жовтні 2019 року відповідачка звернулася до суду з зустрічним позовом, яким просить визнати договір № 181016-374-2 від 16 жовтня 2018 року недійсним.
Посилається на те, що надані кошти були перераховані на її рахунок випадково.
Зазначає, що вона вже була клієнтом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», а отже товариство володіло інформацією про неї.
Крім того, п. 2.1.2 Договору дозволяє вимагати від позичальника дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів у разі виявлення недостовірної інформації у заяві на отримання кредиту. На її думку, це свідчить про те, що інформація не перевірялась.
П. 4.3 Договору говорить про те, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і товариством, заснованих як на першому договорі, так і на всіх наступних, які будуть укладені між сторонами, в якості електронного підпису позичальника буде використовуватись логін та пароль особистого кабінету.
Виходячи з цього, вважає, що відбулось випадкове перерахування коштів на її рахунок.
Зазначає, що при укладенні договору були порушені вимоги чинного законодавства та її права, як споживача на ринку фінансових послуг.
Крім того, в Договорі не було зазначено інформації про сукупну вартість кредиту, яка надана у вигляді Додатку № 1, з яким її ознайомлено не було, а в самому Договорі відсутнє посилання на нього.
Підготовка редакції Договору здійснювалась виключно товариством, без її залучення до вказаного процесу, умови запропоновані в односторонньому порядку без можливості внесення зауважень.
На її думку збільшення кредитної ставки до 2, 5 % свідчить про наявність суттєвого дисбалансу договірних відносин.
На сайті товариства зазначено, що робота з повернення заборгованості направлена до колекторської компанії, про що її не було проінформовано.
Дозволу про передачу інформації третім особам вона не надавала.
Зазначає, що на даний момент вона не працює та стабільного джерела доходу не має.
Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, якою просить розглядати справу в його відсутності.
Відповідачка в судові засідання неодноразово не з'являлася. Про час розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причину неявки суд до відома не ставила.
Судові повістки, що направлялися на її адресу, зазначену нею в позові, поверталися до суду без вручення з відміткою поштового відділення про її не проживання за вказаною нею ж адресоюВідповідно до п.3 ч.3 ст.128 ЦПК україни днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням цього, суд вважає повідомлення відповідачки про час розгляду справи належним.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову та ввідсутність підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16 жовтня 2018 року між сторонами був укладений договір позики в електронній формі № 1810616-374-2, відповідно до умов якого відповідачці позивачем був наданий кредит у розмірі 3 000,00 гр.
Відповідно до п. 1.3 Договору позика надавалася строком на 30 днів до 15 листопада 2018 року.
Сукупна вартість позики складає 4 350, 00 гр., з яких: сума кредиту - 3 000,00 гр. та сума процентів до сплати - 1 350, 00 гр.
З розрахунку заборгованості за Договором станом на 16 серпня 2019 року загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за умовами договору становить 11 850, 00 гр., з яких:
- 3 000, 00 гр.- заборгованість за кредитом;
- 1 350, 00 гр. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-7 500, 00 гр. - заборгованість по нарахованих процентах за підвищеною процентною ставкою.
/ а. с. 4 - 6 /
Як вбачається з повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» 16 жовтня 2018 року було проведено видачу займу на суму 3 000,00 гр. через вищезазначену систему прийому платежів на картку клієнта - відповідачки ОСОБА_1 .
З даних електронних реєстрів вбачається, що позивач - ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» є юридичною особою, включеною до Державного реєстру фінансових установ 10 лютого 2017 року як фінансова компанія, а тому має право надавати фінансові послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилась та погодилась з ними.
За таких обставин суд вважає, що договір позики був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6 , 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі - 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору.
Згідно п. 3.3 Договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3 Договору, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 2,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування кредитом понад встановлений строк.
У пункті 6 договору позики відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, при зверненні з позовом про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами, сумніватися в об'єктивності яких у суду немає підстав.
В свою чергу, відповідачка будь-яких доказів, які б спростовували приведені позивачем обставини, не надала, як не надала доказів того, що укладений договір є недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину такого виду.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При зверненні до суду із зустрічним позовом, відповідачка не заперечує укладення договору.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом та не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову.
Суд не приймає до уваги заперечень відповідачки, викладених у зустрічній позовній заяві, виходячи з наступного.
Відповідачка не заперечує сам укладення договору та отримання кредитних коштів, а лише зазначає, що це було випадковою дією позивача.
Які саме дії позивача вважає помилкою, не зазначає.
Крім того, договір між сторонами був укладений в електронній формі, а тому має містити електронний підпис позичальника.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Характеристика електронного договору дана в ст.3 Закону України «Про електронну комерцію».
В укладеному сторонами Кредитному договорі зазначена мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.639 ЦК Украни договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції визначені в ст.5 Закону України « Про електронну комерцію».
В частинах 2, 3 ст.5 Закону зазначено, що обмеження прав і свобод учасників відносин у сфері електронної комерції можуть встановлюватися виключно законом.
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на офіційному веб-сайті за адресою https://www.nfb.gov.ua/ua/Holovni-podii/27162.html надано роз'яснення щодо тлумачення ст.ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та деталізовано Порядок укладення електронного договору про надання позики на умовах фінансового кредиту в ITC небанківської фінансової установи, який характеризується такими етапами:
- Етап: клієнт (споживач) ідентифікувався в ITC (ч. 8 ст. 11 Закону). При цьому ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в ITC суб'єкта електронної комерції (ч. 4 ст.14 Закону);
- Етап: клієнт (споживач) в ITC надає всю необхідну інформацію для формування фінансовою установою належної пропозиції клієнту (споживачу), при цьому ITC має передбачати технічну можливість клієнта (споживача) змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття ним пропозиції (абз. 3 ч. 8 ст. 11 Закону);
- Етап: фінансовою установою направляється (розміщується) клієнту (споживачу) в ITC індивідуальна оферта (з відповідними активними посиланнями на інші частини оферти, у разі їх наявності), яка має містити істотні умови кредитного договору, визначені ст. 1054 ЦКУ та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (ч. 1 ст. 11 Закону), а також статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (за умови поширення);
- Етап: акцептування клієнтом зазначеної в III етапі оферти шляхом надсилання електронного повідомлення або заповненням формуляра заяви (форми), які повинні містити істотні умови кредитного договору, про прийняття такої пропозиції (ч. 6 ст. 11 Закону). При цьому зазначені електронне повідомлення та заява (формуляр) підписуються електронним підписом одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону). Одноразовий ідентифікатор направляється споживачу засобами зв'язку, зазначеними під час реєстрації та може використовуватися тільки один раз;
- Етап: після акцептування клієнтом (споживачем) оферти, він повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Документ повинен містити обов'язкові відомості відповідно до ч. 1 статті 11 Закону, рекомендується також зазначати умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів (за необхідності).
При цьому Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в ITC (далі - Log file), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
Обставини, зазначені у позові, відповідачка не спростувала, доказів протилежного не надала, і доказів відсутності волевиявлення на укладення договору не надала.
Посилаючись на недійсність укладеного договору, обмежилася лише самим аналізом законодавства, не довівши при цьому допущення будь-яких порушень при укладенні договору щодо неї.
При цьому послалася на складний матеріальний стан, що позбавляє її можливості виконати умови договору та повернути суму позики.
Тобто, самим зустрічним позовом підтвердила як укладення договору, так і отримання грошових коштів та невиконання умов договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1921, 00 гр. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 525, 526, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641,644, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12,13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_3 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ»/ адреса:03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, код ЄДРПОУ: 41146462/ 11 850, 00 гр. боргу та 1921, 00 гр. судового збору.
В зустрічному позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» про визнання договору недійсним відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л .А. Шереметьєва