Провадження № 2/760/4807/20
Справа № 760/5466/20
14 серпня 2020 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Козленко Г.О.,
за участю секретаря - Хліменкової А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, в якому просить:
- поновити позивача на посаді виконуючого обов'язки директора Нижньодністровського національного природного парку (далі - Нижньодністровский НПП) до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2019 по 01.03.2020 у розмірі 120824,36 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 17.10.2017 Міністерством екології та природних ресурсів України (правонаступником якого є відповідач) видано наказ №428-О «Про призначення ОСОБА_1 », згідно якого позивача було призначено виконуючим обов'язки директора Нижньодністровського національного природного парку на період до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку.
23.04.2019 відповідачем було видано наказ №151 «Про оголошення конкурсу на заняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінприроди». Пунктом 1.4 вищевказаного Наказу було оголошено конкурс на зайняття посади директора Нижньодністровського національного природного парку.
29.07.2019 на сайті Мінприроди була розміщена інформація стосовно переможця конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку, яким став ОСОБА_2 .
За результатами конкурсу відповідачем було видано наказ №418-О від 29.08.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ №423-О від 30.04.2019 «Про призначення ОСОБА_2 ».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №640/14662/19 було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019, яким було визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерством екології та природних ресурсів України оформлене протоколом №9 від 24, 26 липня 2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Ніжньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 .
На думку позивача, вищевказаним рішенням було встановлено, що призначення ОСОБА_2 на посаду директора Нижньодністровського НПП було здійснено з порушенням порядку встановленого законом. За таких обставин, звільнення позивача з посади виконуючого обов'язки директора Нижньодністровського НПП є таким, що здійснене без законної підстави.
З моменту звільнення позивача до 01.03.2019 минуло повних 6 місяців, таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 120824,36 грн.
Позивач вважає, що його права на працю порушені, у зв'язку з чим, останній вимушений був звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (викликом) сторін в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні 22.07.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що посилання позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, якою було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019, як на підставу позову є безпідставним, оскільки вони жодним чином не впливають на обсяг прав і обов'язків позивача.
Крім того, ухвалою Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №640/14662/19 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019.
Позивача було звільнено правомірно, з дотримання норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а позивачем не доведено із посиланням на достатні і допустимі докази порушення його прав та наявність підстав для його поновлення на посаді.
Також представником відповідача подано до суду заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на те, що позивача було звільнено з посади виконуючого обов'язки директора Нижньодністровського національного природного парку наказом від 29.08.2019. Разом з тим, позовну заяву подано до суду 23.02.2020, а отже з пропуском строку позовної давності. Одночасно звертає увагу суду на те, що позивачем не було подано заяву про поновлення процесуальних строків.
Позивач подав відповідь на відзив, зазначивши, що в самому наказі про призначення позивача була встановлена суттєва умова для його звільнення - це призначення директора у встановленому законодавством порядку. З цього випливає, що будь-які порушення порядку встановленого законодавством при призначенні роблять його протиправним і відповідно таке призначення не є підставою для звільнення позивача.
Ухвалою Верховного суду від 28.04.2020, якою зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 ніяким чином не спростовує факту звільнення позивача без законних підстав.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, позивач вказує на те, що про порушення свого права він дізнався лише 02.04.2020 коли постановою апеляційної інстанції залишено без змін рішення першої інстанції від 07.11.2019. До цього моменту позивачу не було відомо про порушення його прав і відповідно перебіг позовної давності не починався. За таких обставин, на думку позивача, підстави для застосування позовної давності і відмови у позові відсутні.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст.55 Конституції України).
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частина 3 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з п.4 ч.3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлено, що 17.10.2017 відповідно до наказу Міністерства екології та природних ресурсів України №428-О, призначено ОСОБА_1 з 17.10.2017 виконуючим обов'язки директора Нижньодністровського національного природного парку, з посадовим окладом згідно штатного розпису, тимчасово на період до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку.
Частина 2 ст.24 КЗпП України визначає, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Аналогічно, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав власником або уповноваженим ним органом видається відповідний наказ (розпорядження).
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №418-О від 29.08.2019, звільнено ОСОБА_1 , виконуючого обов'язки директора Нижньодністровського національного природного парку, з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №423-О від 30.08.2019, призначено ОСОБА_2 на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку на умовах контракту з посадовим окладом згідно зі штатним розписом. Підстава: заява ОСОБА_2 , протокол засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України від 24, 26 липня 2019 року №9, довідка про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_2 , лист-погодження Одеської обласної державної адміністрації від 09.08.2019, контракт від 30.08.2019 №14/2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 позов ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (на даний час - Міністерство енергетики та захисту довкілля України), оформлене протоколом № 9 від 24, 26 липня 2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду від 28.04.2020, клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019, задоволено частково. Зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 у справі №640/14662/19 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, який укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 вказано, що під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк установлюється погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення пункту 2 частини першої статті 36 та статті 23 Кодексу законів про працю України, вбачається, що при укладенні трудового договору на визначений строк, цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Тобто, припинення трудового договору після закінчення строку на який його було укладено, в разі не продовження строку його укладення за угодою сторін, здійснюється органом управління майном в односторонньому порядку і не потребує додаткового погодження.
Аналогічною є позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 15 липня 2015 року у справі № 6-8708св15 та у рішенні від 04 червня 2014 року у справі № 6-1210св14.
Як зазначено вище, наказом №428-О від 17.10.2017, ОСОБА_1 тимчасово призначено виконуючим обов'язки директора Ніжньодністровського НПП на період до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку. Тобто трудові правовідносини між Міністерством екології та природних ресурсів та позивачем мають строковий термін з огляду на те, що позивач тимчасово призначався на посаду виконуючого обов'язки директора до настання певної події - призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку. Таким чином, вищевказаний наказ є спеціальним трудовим договором укладеним під умовою, якою визначений термін договору та цей договір припиняється після закінчення строку його дії, що відповідає п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку.
Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затверджений Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 17.04.2018 №123, визначає, що призначення керівника Установи ПЗФ (природно-заповідного фонду) здійснюється за результатами конкурсу, який відбувається у три етапи, що проводиться відповідно до цього Порядку, а також після здійснення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року N 171 (із змінами) (далі - спеціальна перевірка), шляхом укладення трудового договору (контракту) відповідно до вимог законодавства України про працю.
Наказом Мінприроди від 23.04.2019 № 151 «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінприроди» оголошено у тому числі конкурс на зайняття посади директора Нижньодністровського НПП. За результатами проведення конкурсу, в якому брав участь і позивач, переможцем визначено ОСОБА_2 .
Згідно з п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Згідно абзацу другого пункту 7 розділу II Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено умовами контракту, і може бути змінений тільки за угодою сторін у письмовій формі.
Пунктом 8 розділу II Положення визначено, що контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.
Як зазначено вище, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №423-О від 30.08.2019, ОСОБА_2 призначено на посаду директора Нижньодністровського НПП з укладанням контракту від 30.08.2019 №14/2019. Даних про те, що даний наказ скасований, або з інших підстав не діє, позивачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач був тимчасово призначений на посаду, до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку. Встановлений законом порядок полягає у визначенні директора шляхом проведення відповідного конкурсу. Конкурс відбувся, переможець визначений, звільнення позивача відбулося на законних підставах, у зв'язку із закінченням строку дії укладеного з ним трудового договору, тому позивач поновленню на попередньо займаній посаді не підлягає. Подальше скасування судом рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 , не може впливати на звільнення позивача, оскільки на час винесення наказу про звільнення (29.08.2019), рішення Конкурсної комісії було чинним. Крім того, слід зазначити, що визнання протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України (на даний час - Міністерство енергетики та захисту довкілля України), оформлене протоколом № 9 від 24, 26 липня 2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 , ніяким чином не впливає на права ОСОБА_1 в даній справі з цим предметом і підставами позову, а тільки створює обов'язки для Міністерства енергетики та захисту довкілля України. З урахуванням відмови у позові в частині поновлення на роботі, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку також не підлягають задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що позивач був звільнений наказом від 29.08.2019, а з позовом про поновлення на роботі звернувся до суду 26.02.2020, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.
Відповідно до ч.ч.2 - 4 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно до диспозицій ст.ст.233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
ОСОБА_1 строк звернення до суду, установлений ст.233 КЗпП України, пропущено без поважних причин. З клопотанням про поновлення строку звернення до суду, останній не звертався та поважні причини його пропуску не зазначив. Вважав, що про порушення свого права він дізнався лише 02.04.2020 коли постановою апеляційної інстанції залишено без змін рішення першої інстанції від 07.11.2019. До цього моменту позивачу не було відомо про порушення його прав і відповідно перебіг позовної давності не починався. Однак, ця думка позивача є хибною з огляду на норми ст.ст.233, 234 КЗпП України та свідченнями позивача про вчасне отримання наказу про звільнення та трудової книжки.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України залишаючи їх за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись: ст.ст.21, 23, 24, 36, 233, 234 КЗпП України, ст.ст.2, 4, 5, 13, 16, 77, 79, 81, 82, 264 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя - Г.О. Козленко