Справа № 362/1552/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Ковбель М.М.
27 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Васильків, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа заступник директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
У березні 2020 року, ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа заступник директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 11.02.2020 року, винесену заступником директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення ст. 188-13 КУпАП, ст. ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позивач вважає, що вищезазначена оскаржувана постанова винесена без повного та об'єктивного дослідження обставин справи та матеріалів виконавчого провадження, а також остання винесена на підставі протоколу №6 від 04.02.2020 року, який складений з грубим порушенням.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2020 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що складена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене та у зв'язку із неприбуттям учасників справи у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що у відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №55597446 про стягнення заборгованості з ПрАТ «Компанія «Райз» в особі гр. ОСОБА_1 .
Так, в зв'язку із невиконанням боржником зазначених у зведеному виконавчому провадженні рішень, на адресу боржника направлено виклик державного виконавця від 23.12.2019 року за вих. № 55597446/20.1/23 згідно якого позивачу необхідно з'явитися до відділу для надання пояснень стосовно невиконання рішень 14.01.2020 року, 21.01.2020 року і 28.01.2020 року.
Позивач зазначає, що 21.01.2020 року представником ПрАТ «Компанія райз» було направлено відповідачу клопотання про перенесення дати явки керівника боржника на іншу дату, разом з тим, належних та допустимих доказів поважності неприбуття ОСОБА_1 до клопотання не додано.
Крім того, 22.01.2020 року ОСОБА_1 надіслав відповідачу клопотання про перенесення явки керівника боржника на іншу дату, оскільки позивача ні фізичної, ні матеріальної можливості з'явитися не має, та він перебуває на лікуванні у батьків, разом з тим, належних та допустимих доказів поважності неприбуття ОСОБА_1 до клопотання не додано.
28.01.2020 року державним виконавцем було здійснено виклик позивача на 04.02.2020 року для складання і підписання протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак 04.02.2020 року ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , не з'явився, про що 04.02.2020 складений відповідний акт державного виконавця.
04.02.2020 року державним виконавцем було складено протокол про адміністративне правопорушення №6 та було здійснено виклик позивача на 11.02.2020 року для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
11.02.2020 року постановою про накладення адміністративного стягнення, винесеною заступником директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення ст. 188-13 КУпАП, ст. 76 «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб'єкта владних повноважень суд у відповідності до положень ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряє чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник, або вказаних останнім доводів.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріали адміністративної справи підтверджують про отримання боржником зазначеного виклику державного виконавця 23.12.2019 року за вих. № 55597446/20.1/23, та встановлено, що позивач не виконав вимоги державного виконавця, при цьому належних та допустимих доказів щодо поважності неявки ОСОБА_1 до державного виконавця, позивачем не надано, більш того вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, правопорушення передбаченого ст. 188-13 КУпАП, в повному обсязі стверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення №6 від 11.02.2020 року, який відповідає нормам КУпАП, вимогою державного виконавця 23.12.2019 року за вих. № 55597446/20.1/23, актами державного виконавця, а тому при винесенні оскаржуваною постанови державний виконавець дійшов до вірного висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП, а його дії вірно кваліфіковано, як невиконання законних вимог виконавця, неявка без поважних причин за викликом виконавця.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення адміністративного стягнення, винесена заступником директора Департаменту начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовський Руслан Юрійович від 11.02.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення ст. 188-13 КУпАП, ст. ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованими, безпідставними, та не підтверджені жодними доказами, а тому не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній постанові, а тому вищезазначена постанова є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, як того просить позивач - відсутні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль