Справа № 381/629/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Осаулова Н.А.
Іменем України
25 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Фістівської міської ради Київської області за участю третьої особи: Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Фастівської міської ради Київської області № 75/20 від 25 лютого 2020 року по справі про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2020 року позов задоволено: скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Фастівської міської ради Київської області № 75/20 від 25 лютого 2020 року в справі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого статтею 152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Третя особа в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30 січня 2020 року інспектором з благоустрою КП Фастівської міської ради «Центр торгівлі та благоустрою м. Фастів» Бойко Л.В. складено протокол № 20 про адміністративне правопорушення за статтею 152 КУпАП, відносно громадянки ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 .
Згідно вказаного протоколу інспектором встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній договір на вивіз твердих побутових відходів та сміття з КП «Фастівська ЖЕК», у зв'язку з чим нею порушено правила благоустрою, а саме Розділ ХІХ п. 1.7.
Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Фастівської міської ради Київської області 25 лютого 2020 року винесено постанову № 75/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення статті 152 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушила пункт 1.7 розділу ХІХ «Правил благоустрою території міста Фастова Київської області», затверджених рішенням Фастівської міської ради 26.05.2016 року № 24-ХІІІ-VІІ, чим скоїла правопорушення передбачене статтею 152 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог щодо поводження з відходами, сміттям та забруднення чи захаращення об'єктів у сфері благоустрою населеного пункту міста Фастів, а відсутність договору на вивезення відходів не охоплюється об'єктивною стороною диспозиції статті 152 КУпАП.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій заселених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення га озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових га екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Згідно із частиною першою статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Так, рішенням Фастівської міської ради № 24-XIII-VII від 26 травня 2016 року затверджено Правила благоустрою на території міста Фастів. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійні комісії міської ради з питань інвестиційної діяльності, земельних відносин та містобудування і першого заступника міського голови.
Згідно п. 1.7 розділу ХІХ «Правил благоустрою території міста Фастова Київської області», громадяни та юридичних осіб несуть відповідальність за порушення у сфері благоустрою території, відповідно до пункту 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» накладаються стягнення, передбачені статтями 82, 152 КУпАП за порушення вимог цих Правил, зокрема, за відсутність укладеного договору на вивезення побутових відходів та сміття суб'єктами господарювання, які перераховані в цих правилах та громадянами індивідуальної забудови.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» фізичні та юридичні особи у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою територій населених пунктів, не порушуючи права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» ІV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органами місцевого самоврядування; побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення; послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування.
Згідно частини другої статті 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.
Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить, що укладення договору на вивіз твердих побутових відходів є обов'язком позивача, а не його правом.
Факт не укладення позивачем договору на вивіз твердих побутових відходів підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Відповідальність за порушення правил благоустрою територій населених пунктів передбачена статтею 152 КУпАП - порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП спростовується тим, що диспозиція статті передбачає настання відповідальності у разі порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. Тобто, порушення позивачем благоустрою міста Фастів тягне за собою настання адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи оскаржуване рішення по суті спору, суд першої інстанції мав у першу чергу перевірити доводи позовної заяви, що стосуються недотримання відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності.
Так, відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як зазначалося, 30 січня 2020 року інспектором з благоустрою КП Фастівської міської ради «Центр торгівлі та благоустрою м. Фастів» Бойко Л.В. складено протокол № 20 про адміністративне правопорушення за статтею 152 КУпАП, відносно громадянки ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 .
При цьому, як вбачається зі змісту протоколу, він містить роз'яснення прав і обов'язків, передбачених статтею 268 КУпАП та відмітку про відмову позивача від підпису про ознайомлення з її правами та обов'язками, а також про відмову у наданні пояснень та в отриманні протоколу.
Таким чином, при складенні протоколу інспектором дотримані наведені вище вимоги КУпАП. Позивачем не спростовано будь-якими доказами її відсутності при виявленні порушення та при складені протоколу. При цьому, самого лише посилання позивача на ці обставини недостатньо для висновку про їх об'єктивне існування, враховуючи згадані відмітки у протоколі.
Згідно статті 257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За змістом статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення (стаття 283 КУпАП).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що під час відсутності особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення, останню може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 14.02.2020 направлялося (а.с. 28) повідомлення (а.с. 27) про розгляд 25.02.2020 о 15:00 год. справи про адміністративне правопорушення.
Водночас, будь-яких доказів отримання згаданого повідомлення позивачем матеріали справи не містять. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перевіривши трекінг поштового відправлення з ідентифікатором 0850001454688 (а.с. 28) за даними сайту Укрпошти встановлено, що дані про відправлення за цим номером відсутні.
Отже, відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення без доказів належного сповіщення позивача про час і місце її розгляду, станом на 25.02.2020, що позбавило позивача можливості скористатися правами, визначеними частиною першою статті 268 КУпАП під час розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Саме на такому правозастосуванні наголошував Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року № 05/7145/16-а та від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів, оскільки передчасно надав оцінку суті виявленого порушення, першочергово не перевіривши доводи позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області задовольнити частково.
Змінити рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2020 року в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов