П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3879/20
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року про повернення позовної заяви Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про зобов'язання відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі,-
06 травня 2020 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просив зобов'язати відповідача відшкодувати на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 88 069,38 грн та 2 102,00 грн судового збору.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Іншою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недотриманням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено 10-денний термін з дня одержання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Адміністративний позов Інституту Військово Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» повернуто особі, яка його подала.
Обґрунтовуючи наявність підстав щодо повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив пропуск позивачем трьохмісячного строку звернення до суду, який закінчився 23.02.2020. Суд зазначив, що юридична необізнаність та невірне трактування норм права, відсутність чіткого законодавчого врегулювання певних питань не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення, яким поновити йому строк звернення до суду. Зокрема, апелянт зазначає, що позов з аналогічними вимогами подавався військовим прокурором, який представляв інтереси позивача, до Приморського районного суду м. Одеси в рамках розгляду справи №522/4735/18, проте провадження у зазначеній справі було закрито 19.11.2019 у зв'язку з тим, що дана категорія справ підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому прокурор не погодив із позивачем подання заяви про закриття провадження. Апелянт вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду бездіяльність прокурора щодо подання позову в рамках адміністративного судочинства та, як наслідок, самостійне звернення Інституту із зазначеними позовними вимогами.
Відповідно до ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приписи п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до пункту 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судова колегія наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №804/285/16 і постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року в справі №140/721/19, від 24 грудня 2019 року в справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року в справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року в справі №140/2024/19, від 01 липня 2020 року в справі №400/1758/19, від 13 серпня 2020 в справі №1.380.2019.001192.
На переконання колегії суддів, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України в частині наявності у позивача трьохмісячного строку звернення до суду є помилковим, оскільки спірні правовідносини виникли саме щодо питання проходження публічної служби, а тому у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення.
Разом з тим, дані обставини ще більше підтверджують вірність висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для повернення його позовної заяви.
За обставинами даної справи ОСОБА_1 відраховано з навчання наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» від 05.03.2018 №46 через недисциплінованість, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «и» п.1 ч.8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) та виключено зі списків особового складу.
Зазначеним наказом оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 88 069,38 грн.
29.05.2018 за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Інституту Військово-Морських сил Національного Університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, Приморським районним судом м. Одеси відкрито провадження у цивільній справі № 522/4735/18.
19.11.2019 Приморський районний суд м. Одеси на підставі заяви Військового прокурора Одеського гарнізону постановив ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, з якої вбачається, що дана категорія справ, як така, що пов'язана з проходженням публічної служби, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судова колегія звертає увагу, що за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 205/8482/15-ц зміна правил щодо юрисдикції є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
21.08.2020 за вих. №29082/20 П'ятим апеляційним адміністративним судом здійснено запит до Приморського районного суду м. Одеси щодо надання підтвердженої належними доказами інформації щодо:
факту надсилання судом та отримання Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" копії ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2019 по справі № 522/4735/18 про закриття провадження, а також дата отримання Інститутом даної ухвали;
факту повідомлення Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про судове засідання, що відбулося 19.11.2019 по справі № 522/4735/18.
Листом від 26.08.2020 Приморським районним судом м. Одеси надіслано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує отримання Інститутом 28 листопада 2019 року ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 19.11.2019 по справі №522/4735/18 про закриття провадження.
З урахуванням зазначеного, обґрунтовані підстави для поновлення строку, у випадку звернення позивачем до адміністративного суду з даним позовом, існували до 28.12.2019 року. Звернення Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" з даною позовною заявою лише 06.05.2020 свідчить про пропуск строку, визначеного ч.5 ст.122 КАС України.
Судова колегія звертає увагу, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
У справі, що розглядається, судом першої інстанцій встановлено, що клопотання про поновлення процесуального строку, обґрунтовано відсутністю погодження позивача з прокурором щодо подання заяви про закриття провадження у цивільній справі №522/4735/18 та бездіяльність останнього щодо звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.
На думку суду апеляційної інстанції, наведені Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» («Perez De Rada Cavanilles v Spain», заява № 28090/95).
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Ilhan v. Turkey», заява № 22277/93).
У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для його поновлення та про наявність підстав для повернення позовної заяви, що відповідає положенням ст.ст.123,169 КАС України.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308,311,312,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко