П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 521/16908/19
Головуючий в 1 інстанції: Мирончук Н.В. Дата і місце ухвалення: 14.05.2020р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Рябоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 14 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Вільчинського Віталія Миколайовича, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Вільчинського Віталія Миколайовича, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №679799 від 03 жовтня 2019 року, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Позов обґрунтовував тим, що спірну постанову про накладення адміністративного стягнення винесено відповідачем без участі позивача, без повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, чим позбавлено його можливості надати відповідні пояснення та заперечення. Також, позивач зазначив, що 14.09.2019р. відповідачем незаконно зупинено його автомобіль за допомогою світлових маячків синього кольору, на які відсутній дозвіл. Світлофор, розташований на перехресті вулиць Китобойна та Люстдорфська дорога, на забороняючий червоний сигнал якого нібито проїхав ОСОБА_1 , налаштовано неправильно та працює з порушенням циклічності переключення. Позивач вважає неналежним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відео фіксацію з відеореєстратора з патрульного автомобіля відповідача, оскільки зйомка має бути здійснена в автоматичному режимі, а не в ручному.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 14 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №679799 від 03 жовтня 2019 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 14.05.2020р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що інспектор патрульної поліції не може виступати самостійним відповідачем у справах з приводу оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який положеннями ст.222 КУпАП покладено обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП. Разом з тим, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог процесуального закону та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, пред'явлений до інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Вільчинського В.М., не з'ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано досліджено зміст постанови серії ЕАК №1517787 від 14.09.2019р., оскільки вказану постанову скасовано інспектором з особливих доручень відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Сидоренком О. за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , а справу направлено на новий розгляд. Дослідження документу, що був скасований, не може бути покладено в основу обґрунтування судового рішення.
Апелянт вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем не було своєчасно відібрано пояснення позивача або отримано відмову у їх наданні, та зазначає, що надання пояснень особи, яка притягається до відповідальності, є правом такої особи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2019р. лейтенантом поліції інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Вільчинським В.М. відносно ОСОБА_1 складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1517787, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Згідно вказаної постанови 14.09.2019р. о 03:48:25 год. в м. Одесі по вулиці Олександвського, 95, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, НОМЕР_1 , порушив вимоги горизонтальної розмітки «стоп-лінія» та здійснив виїзд на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.е ПДР. Правопорушення зафіксовано на бортовий відео реєстратор.
Дану постанову позивач отримав 21.09.2019р. засобами поштового зв'язку.
Не погодившись із постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1517787 від 14.09.2019р. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.
26.09.2019р. старшим інспектором з ОД ВАП УПП в Одеській області ДПП капітаном поліції Сидоренко Олександром скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1517787 від 14.09.2019р., у зв'язку з порушенням при її складенні ст.283 КУпАП, в частині зазначення адреси скоєння правопорушення, а саме: замість вул. Люстдорфська дорога, вказана неіснуюча вулиця «Олександвського».
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 направлено на новий розгляд.
03.10.2019р. в Управлінні патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції по вул. Корольова, 5 лейтенантом поліції інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Одеській області Вільчинським В.М. за тим же фактом повторно складено відносно гр. ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №679799, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.
Як слідує зі змісту спірної постанови відповідача, 14.09.2019р. о 03 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. Люстдорфська дорога та вул.Китобойна здійснив проїзд на забороняючий червоний сигнал світлофора з розміткою 1.12 «Стоп лінія» перед світлофором, чим порушив п.8.10 ПДР, та здійснив виїзд на дане перехрестя, чим порушив п.8.7 ПДР. Правопорушення зафіксовано на бортовий регістратор службового авто згідно ст.40 Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови та дій відповідача щодо її винесення ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 та скасовуючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 №679799 від 03.10.2019р., виходив з того, що: відповідачем не надано належних доказів щодо повідомлення позивача про розгляд 03.10.2019р. справи про адміністративне правопорушення; у спірній постанові не вказано технічний засіб, яким здійснено фото- та відео фіксацію порушення; існують розбіжності щодо місця вчинення адміністративного правопорушення; відповідачем не надано належних доказів скоєння позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Не вдаючись до правової оцінки висновків суду першої інстанції по суті спору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійними відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП, покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 цього Кодексу.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-24420 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 26.12.2019 року №724/716/16-а, про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор.
В даному випадку ані Департамент патрульної поліції Національної поліції України, ані його структурний підрозділ - Управління патрульної поліції в Одеській області до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було.
Положення частини другої-третьої статті 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, пред'явлений до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Вільчинського В.М., не з'ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну другого відповідача матеріали справи не містять.
За змістом частини сьомої статті 48 КАС України в нині діючій редакції заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи, та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Малиновським районним судом м.Одеси рішення від 14.05.2020р. підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 , що він не позбавлений права звернутися з позовом до суду про скасування постанови серії ДПО18 №679799 від 03 жовтня 2019 року до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 14 травня 2020 року скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Вільчинського Віталія Миколайовича, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук