25 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1221/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Бишевської Н.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020р. у справі №280/1221/20
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
22.02.2020р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 1-5/.
Адміністративний позов було обґрунтовано тим, що у позивачки у червні 2018 року на непідконтрольній українській владі території народилася дочка, у жовтні 2019р. позивачка разом з дитиною була взята на облік та отримала статус внутрішньо переміщеної особи і звернулась до відповідача з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини, але відповідачем було відмовлено у призначенні державної допомоги через не знаходження матері з дитиною за місцем фактично проживання чи перебування, позивач вважає таки дії протиправними і просила суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача призначити державну допомогу при народженні дитини.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито спрощене позовне провадження у справі №280/1221/20 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 54-55 том 1/.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020р. у справі №280/1221/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст..10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям»/ а.с. 33-36/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу / а.с. 41-46/ та 07.07.2020р. адміністративна справа №280/1221/20, разом з матеріалами апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 40/.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що рішення про відмову позивачу у призначенні державної допомоги при народженні дитини було прийнято на підставі діючого законодавства.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020р. у справі №280/1221/20 апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020р. у справі №280/1221/20 була залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги / а.с. 65/.
У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги було усунуто та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020р. у справі №280/1221/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2020р. у справі №280/1221/20 та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 25.08.2020р. /а.с. 65, 66/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи /а.с. 67,68/.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у справі, ОСОБА_1 , громадянка України, є матір'ю ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Донецьк, Донецької області, Україна, про що Констянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 24.05.2019р. складено відповідний актовий запис №131, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с.12/.
15.10.2019р. Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському районі - відповідачем у цій адміністративній справі, були видані ОСОБА_1 , яка є законним представником, що супроводжує малолітню дитину, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - м. Донецьк, законним представником якої є ОСОБА_1 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб №2302-5000212715 та №2302-5000212714, у яких було зазначено зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 /а.с.13-14/.
Рішенням комісії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району з питань призначення (відновлення), припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам до протоколу №35 від 31.10.2019р. , з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї щодо достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні виплати державної соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги на дітей одинокій матері /а.с.29/.
Відповідно до матеріалів справи саме ця відмова відповідача у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини є предметом оскарження у даній адміністративній справі.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано нормами Конституції України , Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Пунктом 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995р.), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991р. №789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 та 2 ст.24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статті 46 та 51 Конституції України передбачають, що громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом; сім'я , дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст.10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено , що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному із батьків дитини, який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.11 цього закону допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини; для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. А частиною 7 цієї ж статті Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: - позбавлення отримувача допомоги батьківських прав, відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав, тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання,- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини, - нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
Стаття 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачає , що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України; датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Відповідно до ч.1 статті 5 цього закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом; реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Приймаючи до уваги, що позивач та її дитина є громадянами України, а державою Україна гарантуються їх права та свободи, передбачені Конституцією України та Законами України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зробив правильний висновок про те, що законом не передбачено відмови у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги при народженні дитини у випадку не підтвердження фактичного місця проживання, а тому рішення суду необхідно залишити без змін а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення , оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у справі, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 20.05.2020р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційних скаргах суперечать нормам Конституції України та Законам України, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду 20.05.2020р. у справі №280/1221/20- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено - 25.08.2020р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Т.С. Прокопчук
суддя Н.А. Бишевська