18 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10812/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Дермитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року у справі №160/10812/19
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР»
до: про:Київської митниці Дермитслужби визнання протиправними та скасування рішень
01.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (далі - ТОВ «ТОП СТОР») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, карток відмови у митному оформленні / а.с. 6-35 том 1/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/10812/19 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 2-4 том 1/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в межах укладеного між ним та іноземною компанією ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO., LTD ( Китай, продавець) зовнішньоекономічного контракту №0103/2019, продавець у період червень-серпень 2019р., відповідно до умов контракту та на підставі супровідних документів, у тому числі відповідних інвойсів (INVOICE) на кожну партію товару , на умовах поставки CIF-Оdessa, здійснив поставку партій товару на адресу позивача, яким у свою чергу, з метою митного оформлення було подано електронні митні декларації (далі - ЕМД) - №UA100120/2019/202326 від 19.06.2019р., №UA100120/2019/202504 від 20.06.2019р., №UA100120/2019/205287 від 24.07.2019р., №UA100120/2019/204008 від 10.07.2019р., №UA100120/2019/204087 від 10.07.2019р., №UA100120/2019/206752 від 09.08.2019р., №UA100120/2019/206314 від 05.08.2019р., №UA100120/2019/206541 від 07.08.2019р., №UA100120/2019/209355 від 09.09.2019р., разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість задекларованого товару, яка була визначена позивачем за ціною договору (контракту), але митним органом, через виявлені у поданих позивачем документах розбіжності, було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, позивачем було надано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-1410/2 від 19.06.2019р., страховий поліс та комерційну пропозицію (на кожну партію товару за кожною ЕМД), але митний орган відмовив у оформленні вищезазначених ЕМД, шляхом прийняття відповідних карток відмови - №UA100120/2019/00154, №UA100120/2019/00196, №UA100120/2019/00178, №UA100120/2019/00219, №UA100120/2019/00215, №UA100120/2019/00255, та митним органом - відповідачем у справі з посиланням на наявність розбіжностей в поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованих за вищезазначеними ЕМД партіями товарів - №UA100000/2019/300112/2 від 20.06.2019 р., №UA100120/2019/000042/2 від 25.07.2019р., №UA100000/2019/000208/2 від 11.07.2019 р., №UA100120/2019/000048/2 від 09.08.2019р., №UA100000/2019/300152/2 від 07.08.2019р., №UA100120/2019/000054/2 від 10.09.2019р., якими визначено митну вартість задекларованого позивачем товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (метод №6). Позивач вважає прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості та картки відмови необґрунтованими та безпідставними, оскільки ним як декларантом були надані усі необхідні документи для ідентифікації визначення вартісних показників товару та підтвердження розміру ціни, сплаченої за товар, для здійснення митної оцінки товару саме за методом №1, тобто за ціною контракту №0103/2019 щодо ввезеного на митну територію України товару, а у митного органу, навпаки, були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного, тому вважає прийняті відповідачем рішення необґрунтованими та безпідставними і просив суд визнати протиправними та скасувати: - рішення про коригування митної вартості (далі - рішення) №UA100000/2019/300112/2 від 20.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів (далі - картка відмови) №UA100120/2019/00154; - рішення №UA100120/2019/000042/2 від 25.07.2019р. та картку відмови №UA100120/2019/00196; - рішення №UA100000/2019/000208/2 від 11.07.2019р. та картку відмови №UA100120/2019/00178; - рішення №UA100120/2019/000048/2 від 09.08.2019р. та картку відмови №UA100120/2019/00219; - рішення №UA100000/2019/300152/2 від 07.08.2019р. та картку відмови №UA100120/2019/00215; - рішення №UA100120/2019/000054/2 від 10.09.2019р. та картку відмови №UA100120/2019/00255.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020р. у справі №160/10812/19 у справі здійснено процесуальне правонаступництво - замінено відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС, правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (далі - митниця) / а.с. 12-13 том 3/.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 р. у справі №160/10812/19 / а.с. 21-40 том 3/ адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано:
- рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100000/2019/300112/2 від 20.06.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00154;
- рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100120/2019/000042/2 від 25.07.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00196;
- рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100000/2019/000208/2 від 11.07.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00178;
- рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100120/2019/000048/2 від 09.08.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00219;
- рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100000/2019/300152/2 від 07.08.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00215;
- рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100120/2019/000054/2 від 10.09.2019р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00255.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 45-51 том 3/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 19.02.2020р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі. Також у апеляційній скарзі відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 19.02.2020р. у цій справі.
Адміністративна справа №160/10812/19, разом з матеріалами вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 24.06.2020р. / а.с. 44 том 3/.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2020р. у справі №160/10812/19 Київській митниці Держмитслужби поновлено строк апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. у справі №160/10812/19 та апеляційну скаргу відповідача залишено без руху і заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення зазначених у ухвалі суду недоліків апеляційної скарги / а.с. 59 том 3/.
У встановлений судом строк відповідачем недоліки апеляційної скарги були усунуті /а.с. 62-68 том 3/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020р. у справі №160/10812/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020р. у справі №160/10812/19 /а.с.69 том 3 / та апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено на 18.08.2020р. / а.с. 70 том 3/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 71-73 том 3/.
Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с.74-91 том 3/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно з'ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, надано оцінку усім письмовим доказам, що були надані суду учасниками справи під час її розгляду, та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 19.02.2020 р. залишити без змін.
Станом на 18.08.2020р. від учасників справи, які належним чином повідомлені судом апеляційної інстанції про день та місце розгляду справи, будь-яких заперечень щодо апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між ТОВ «ТОП СТОР», позивач у справі, та іноземною компанією ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO., LTD ( Китай, продавець) зовнішньоекономічного контракту №0103/2019 від 01.03.2019р. /а.с. 36-39 том 1/, умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №1 до договору, яка є його невід'ємною частиною /а.с. 40 том 1/ сторони, серед іншого визначили, що: - ціна за одиницю товару зазначається в рахунках (інвойсах) на кожну партію товару відповідно ( п. 1 цього договору); - загальна сума Договору складається з суми усіх рахунків за цим Договором і становить не менше 3000000 доларів США, ціна та товар встановлюється в доларах США, включаючи вартість тари, упаковки та маркування, інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена продавцем ( в т.ч. транспортування, страхування та інше) ( п. 2 цього договору); - розрахунки за поставлений товар здійснюються у доларах США протягом 6 місяців з моменту поставки товар шляхом перерахування покупцем коштів на банківський рахунок продавця ( п. 7 цього договору), отже , крім наведеного, необхідно зазначити, що умовами укладеного договору сторони за договором передбачили можливість визначення умов поставки кожної партії товару в рахунках (інвойсах) на кожну партію товару відповідно.
Відповідно до умов вищенаведеного контракту продавцем в період червень-серпень 2019р. на адресу покупця - позивача у справі, було здійснено постачання товару, асортимент, кількість та вартість якого було визначено у рахунках-фактурах (інвойсах) на відповідну партію товару, у яких, враховуючи умови вищенаведеного договору, щодо можливості зміни умов поставки за наявності згоди сторін шляхом їх визначення у рахунках-фактурах (інвойсах) на відповідну партію товару, сторони за зовнішньоекономічним контрактом №0103/2019 від 01.03.2019р. у відповідних документам - інвойсах, підтвердили свою згоду на поставку товару на умовах CIF-Odessa.
Так, позивачем за інвойсом INVOICE №111/19-01 від 10.05.2019р. було подано відповідачу ЕМД №UA100120/2019/202326 від 19.06.2019р. ( разом із підтверджуючими документами: декларація митної вартості за №8843; пакувальний лист PACKING LIST №111/19-01 від 10.05.2019р.; рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №111/19-01 від 10.05.2019р.; рахунок-фактура INVOICE №111/19-01 від 10.05.2019р.; коносамент BILL OF LADING №MRFB19050693 від 10.05.2019р.; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№003600 від 13.06.2019; документ про походження товару INVOICE №111/19-01 від 10.05.2019р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-1401/2 від 18.06.2019р.; пропозиція OFFER б/н від 10.05.2019;р. страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №100716224151148842 від 10.05.2019р. контракт №0103/2019 від 01.03.2019р. / а.с. 46-50,88-100 том 1/.
Однак, відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00148 / а.с. 51-52 том 1/, і з метою митного оформлення товару за вищезазначеним інвойсом позивачем подано додаткові ЕМД №UA100120/2019/202504 від 20.06.2019р. /а.с 67-71 том 1/ та №UA100120/2019/205287 від 24.07.2019р. / а.с. 72-76 том 1/, з деклараціями митної вартості, та переліком документів, які зазначені в ЕМД №UA100120/2019/202326 від 19.06.2019р. та додатковими документами: специфікація №1/1 до договору №0103/2019; специфікація №1/2 до договору №0103/2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода №1 від 04.03.2019; листи про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Але 20.06.2019р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300112/2 від 20.06.2019р. / а.с. 61-62 том 1/, згідно з яким за результатами розгляду поданих разом з ЕМД №UA100120/2019/202504 від 20.06.2019р. документів встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме в частині вартості перевезення (доставки) та страхування товару, включення у вартість товару витрат на пакування та маркування товару, що свідчить про те, що декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні відповідно до пункту 2 контракту, що свідчить про неможливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною контракту та митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) на підставі ст. 64 Митного кодексу України, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00154/ а.с. 69-60 том 1/.
Аналогічного змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA100120/2019/000042/2 від 25.07.2019р. / а.с. 80-82 том 1/ відповідачем було прийнято за результатами розгляду поданих разом з ЕМД №UA100120/2019/205287 від 24.07.2019р. документів, за якою відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00196 / а.с. 78-79 том 1/.
З метою митного оформлення товару, який надійшов позивачу на підставі інвойсу INVOICE №116/19-01 від 31.05.2019р. /а.с. 153 том 1/, ним до митного органу подано ЕМД №UA100120/2019/204008 від 10.07.2019р / а.с. 101-105 том 1/(разом із підтверджуючими документами: декларація митної вартості за №8933; пакувальний лист PACKING LIST №116/19-01 від 31.05.2019р.; рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №116/19-01 від 31.05.2019р.; рахунок-фактура INVOICE №116/19-01 від 31.05.2019р.; коносамент BILL OF LADING №MRFB 19060523 від 31.05.2019р.; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№005077 від 08.07.2019р.; документ про походження товару INVOICE №116/19-01 від 31.05.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-1597 від 09.07.2019р.; пропозиція OFFER б/н від 31.05.2019р.; страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №100716224151149002 від 31.05.2019р.; контракт №0103/2019 від 01.03.2019р.; лист від 11.07.2019р. про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості/ а.с. 151-166 том 1/, та додаткову митну декларацію №UA100120/2019/204086 від 10.07.2019р. з декларацією митної вартості та вищезазначеним переліком документів, однак на етапі перевірки відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00177.
Позивачем з метою митного оформлення подано додаткові ЕМД №UA100120/2019/204087 від 10.07.2019р. / а.с. 106-110 том 1/ та №UA100120/2019/206752 від 09.08.2019р., з деклараціями митної вартості, та переліком документів, які зазначені в ЕМД №UA100120/2019/204008 від 10.07.2019 та додатковими документами, зокрема: специфікація №2/1 до договору №0103/2019; специфікація №2/2 до договору №0103/2019; листи про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Але відповідачем у справі 11.07.2019р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000208/2 / а.с. 115-116 том 1/ , відповідно до якого за результатами розгляду поданих з ЕМД №UA100120/2019/204087 та №UA100120/2019/204008 від 10.07.2019р. документів митна вартість задекларованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з огляду на виявлені розбіжності у даних складових митної вартості, зокрема такими як транспортування та страхування, що свідчить про неможливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною контракту та митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) на підставі ст. 64 Митного кодексу України, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00178/ а.с. 113-114 том 1/.
Аналогічного змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA100120/2019/000048/2 від 09.08.2019р. / а.с. 142-144 том 1/ відповідачем було прийнято за результатами розгляду поданих разом з ЕМД №UA100120/2019/206752 від 09.08.2019р. документів, за якою відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00219 / а.с. 140-141 том 1/.
Митне оформлення отриманої позивачем партії товару, в межах вищезазначеного контракту, на підставі інвойсу INVOICE №120/19-01 від 28.06.2019р. /а.с. 217 том 1/ , позивачем до митного органу подано ЕМД №UA100120/2019/206314 від 05.08.2019р. /а.с. 167-171 том 1/ ( разом підтверджуючими документами: декларація митної вартості за №9059; пакувальний лист PACKING LIST №120/19-01 від 28.06.2019р.; рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №120/19-01 від 28.06.2019р.; рахунок-фактура INVOICE №120/19-01 від 28.06.2019; коносамент BILL OF LADING №MRFB 19062598 від 28.06.2019р.; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№005289 від 02.08.2019р.; документ про походження товару INVOICE №120/19-01 від 28.06.2019р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертного організацією - висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-1786/1 від 05.08.2019; пропозиція OFFER б/н від 28.06.2019р. ; страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №100716224151153775 від 28.06.2019р.; контракт №0103/2019 від 01.03.2019р.; лист від 05.08.2019р. про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості /а.с. 215-228 том 1/, та додаткової (тимчасова) митна декларація №UA100120/2019/206542 від 07.08.2019р. /а.с. 188-192 том 1/ з декларацією митної вартості та вищезазначеним переліком документів, однак на етапі її перевірки відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100120/2019/00214 /а.с. 193 том 1/ і з метою митного оформлення товару позивачем подано додаткові ЕМД: №UA100120/2019/206541 від 07.08.2019р. /ас 172-177 том 1/ та №UA100120/2019/209355 від 09.09.2019р. / а.с. 200-203 том 1/ з деклараціями митної вартості та переліком документів, які зазначені в ЕМД №UA100120/2019/206314 від 05.08.2019 та додатковими документами, зокрема: специфікація №3/1 до договору №0103/2019; специфікація №3/2 до договору №0103/2019; листи про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Але за результатами розгляду відповідачем поданих документів разом з ЕМД №UA100120/2019/206541 від 07.08.2019р., ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300152/2 від 07.08.2019р. / а.с. 180-181 том 1/, відповідно до якого документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що свідчить про неможливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною контракту та митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) на підставі ст. 64 Митного кодексу України, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00215/ а.с. 178-179 том 1/
Аналогічного змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA100120/2019/000054/2 від 10.09.2019р. / а.с. 206-207 том 1/ відповідачем прийнято за результатами розгляду поданих разом з ЕМД №UA100120/2019/209355 від 09.09.2019р. документів, за відповідачем також прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100120/2019/00255 /а.с. 208-209 том 1/.
І саме вищезазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є предметом оскарження у цій адміністративній справі.
Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення митного оформлення товарів, справляння митних платежів врегульовано нормами Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
При цьому необхідно зазначити, що під час розгляду справи відповідач наполягає ( у письмових запереченнях на адміністративний позов) на те, що під час здійснення митної оцінки товару на підставі доданих позивачем до ВМД документів було виявлено ряд розбіжностей та відсутність необхідних відомостей, щодо ціни задекларованого товару, яка була сплачена або підлягала сплаті, а також через ненадання декларантом певних документів, що унеможливлювало проведення перевірки числових значень заявленої декларантом (позивачем) митної вартості.
Так ч. 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України дає можливість зробити висновок про те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - GAТТ).
Відповідно до ч. 2 статті VII GAТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Статтями 49-58 Митного кодексу України визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний орган зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також у відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. При цьому, митний орган має право відійти від наведених у даних нормах матеріального права законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:
1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 64 Митного кодексу України передбачено, що за резервним методом митна вартість визначається :
1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Сукупний аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави зробити висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, та має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
З наданих суду копій рішень відповідача, про коригування митної вартості товарів /а.с. 61-62,80-82,115-116,142-144,180-181,20-207 том 1 /, які є предметом оскарження у цій справі, вбачається, що підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів , а саме те, що стосується - вартості пакування, витрат пов'язаних із транспортуванням та страхуванням товару, та відомостей щодо умов оплати за товар, з урахуванням того, що в зовнішньоекономічному контракті №0103/2019 від 01.03.2019р. /а.с. 36-39 том 1/ загальна вартість товару не визначена, передбачена поставка товару партіями із можливістю визначення умов поставки (якість, кількість, вартість товару), за згодою сторін в інвойсах на кожну партію товару, а у кожному з наданих разом з ЕМД інвойсів зазначено «оплата за контрактом №0103/2019 від 01.03.2019р». та вказана сума певної партії товару.
Так під час митного оформлення задекларованих за вищезазначеними ЕМД позивачем товарів, які поставлені у межах контракту №0103/2019 від 01.03.2019р. відповідачем зроблено висновки про те, що в інвойсах, які надані позивачем до кожної ЕМД, та контракті №0103/2019 від 01.03.2019р. не зазначено умови оплати за товар, але необхідно зазначити, що вказані інвойси містять посилання на зовнішньоекономічний договір поставки, умовами якого визначені положення щодо розрахунків за товар, а саме п. 3 цього контракту, який передбачає, що розрахунки здійснюються в доларах США перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 6 місяців з моменту поставки товару.
Крім вищенаведеного, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за вищенаведеними ЕМД, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності, а саме: в інвойсі поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF-Odessa, а відповідно до п.2. контракту №0103/2019 від 01.03.2019р. не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару, а за умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару, і саме такі зауваження, серед інших викладені відповідачем у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів.
Але такі твердження відповідача колегія суддів вважає помилковими з огляду на те, що відповідно до Інкотермс-2010 CIF («фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)» продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим, і додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, тому покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб, а на продавця, за умовами терміну CIF, покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, поставка товару на умовах CIF зобов'язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, що свідчить про те, що позивачем у справі під час постачання товару у межах контракту №0103/2019 від 01.03.2019р. додаткові витрати на транспортування товару не понесено, при цьому також необхідно враховувати, що наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки, тому ці відомості до контракту як такі, які були погоджені ним з продавцем при його укладенні, і останній не висував покупцю (позивачу у справі) вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, що у свою чергу з урахуванням того, що декларантом - позивачем у справі, під час здійснення митного оформлення партій товару, які надійшли йому в межах контракту №0103/2019 від 01.03.2019р., за вищенаведеними ЕМД, для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості були подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, умовами договору - контракту №0103/2019 від 01.03.2019р., у межах якого здійснено поставку партій задекларованого за кожного ЕМД товару, які дозволяють визначити митну вартість цього товару за ціною договору (метод №1), а відповідачем у справі в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено існування розбіжностей, які викликали в нього обґрунтовані сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, а відтак доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у наданих декларантом документах та про неможливість встановлення відповідності заявленої митної вартості товарів митній вартості товару за умовами договору є безпідставними.
При цьому необхідно зазначити, що аналіз положень ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України дає можливість зробити висновок про те, що право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 цієї статті МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість, але витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України, а ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування вищенаведених положень МК України викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №804/3411/18, від 28.05.2019р. у справі №160/7893/18, від 25.06.2019р. у справі №804/744/18.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості (методом №6) , із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржувані позивачем рішення Київської міської митниці ДФС (правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) про визначення митної вартості товарів прийняті митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 19.02.2020 р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,--
Апеляційну скаргу Київської митниці Дермитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 р. у справі №160/10812/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 18.08.2020р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук