ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/15442/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути заяву Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" від 03 червня 2020 року № 1/03-06-20;
- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 54857469, зняти всі арешти на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", які були накладені в рамках виконавчого провадження № 54857469.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з моменту відновлення виконавчого провадження № 54857489 стягувач (Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) не долучив до матеріалів виконавчого провадження виконавчого документу, а тому таке виконавчого провадження підлягає закриттю на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зняттю всіх обтяжень з грошових коштів і майна позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов'язано відповідача подати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази наявні у відповідача; належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження № 54857469.
Відповідачем подано до суду належним чином засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що в матеріалах виконавчого провадження наявний оригінал виконавчого листа від 31 липня 2017 року № 826/26020/15, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва.
У судовому засідання 11 серпня 2020 року суд відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
До суду від третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд з приводу вказаного клопотання зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що оскаржувана бездіяльність у даній справі вже була предметом спору у справі № 640/15266/19.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року адміністративний позов науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Боголей Ірини Юріївни про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 54857469.
Проте, предметом у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" від 03 червня 2020 року № 1/03-06-20.
Таким чином, клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки предмети справ № 640/15266/19 та № 640/15442/20 є різними.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На примусовому виконані у Печерському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 54857469 з виконання виконавчого листа № 826/26020/15 від 31 липня 2017 року виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з НВ ТОВ «Агро Інтер» на користь Центрального Об'єднаного управління ПФУ суму заборгованості у розмірі 9456,43 грн.
Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 09 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54857469 з примусового виконання виконавчого листа № 826/26020/15, стягувачем зазначено Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 17 листопада 2017 року виконавче провадження № 54857469 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 54840576, яке веде Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
04 липня 2019 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 54857469.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/15266/19 від 17 жовтня 2019 року адміністративний позов науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Боголей Ірини Юріївни про повернення виконавчого документа стягувачу від 04 липня 2019 року у виконавчому провадженні № 54857469.
27 квітня 2020 року державним виконавцем керуючись статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 54857469.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року замінено стягувача у виконавчому листі, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 31 липня 2017 року в справі № 826/26020/15 з Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Постановою державного виконавця від 20 травня 2020 року в межах виконавчого провадження № 54857469 замінено стягувача у виконавчому листі, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 31 липня 2017 року в справі № 826/26020/15 з Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Листом від 20 травня 2020 року № 54857469/12 на заяву позивача від 30 квітня 2020 року № 21612 Печерський районний відділ державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив позивачу, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) стягувач у ВП № 54857469 не перебуває в стані припинення, у зв'язку з чим відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № 54857469 на підставі пункту 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
03 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 1/03-06-20 про закінчення виконавчого провадження № 54857469 в якій зазначив, що з моменту постановлення постанови про відновлення виконавчого провадження № 54857469 стягувач не долучив до матеріалів ВП виконавчий лист, а тому виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»
В прохальній частині вказаної заяви позивач просив:
закінчити виконавче провадження № 54857469 та винести відповідно постанову;
зняти всі арешти на рухоме та нерухоме майно грошові кошти Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер", які були накладені в рамках виконавчого провадження № 54857469;
прийняти рішення з урахуванням частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана заява була зареєстрована Печерським районним відділом державної виконавчої служби у міста Києві 16 червня 2020 року вх. № 25768.
20 червня 2020 року позивач звернувся із запитом № 1/20-06-20 до відповідача, в якому просив надати відповідь щодо розгляду заяви від 03 червня 2020 року № 1/03-06-20.
Вказана заява була зареєстрована Печерським районним відділом державної виконавчої служби у міста Києві 24 червня 2020 року вх. № 26695.
Листом від 30 червня 2020 року № 54857469/12 відповідачем надано відповідь на заяви позивача за вх. № 25765 від 16 червня 2020 року (вих. 03 червня 2020 року № 1/03-06-20) та за вх. № 26695 від 24 червня 2020 року (вих. 20 червня 2020 року № 1/20-06-20), що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) стягувач у ВП № 54857469 не перебуває в стані припинення, у зв'язку з чим відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № 54857469 на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).
Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження врегульовані статтею 39 Закону № 1404-VIII.
Так, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Відповідачем надано належним чином засвідченні матеріали виконавчого провадження
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України у редакції на час виникнення даних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, під протиправною бездіяльністю суб'єкта треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі Закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально необхідними для реалізації але фактично не були здійсненні.
Вчинення дій, прийняття рішення своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає, що такі дії, прийняття рішення вчиненні (прийняті) без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
Відтак, фактичні матеріали справи підтверджують факт розгляду та вирішення відповідачем заяви позивача від 03 червня 2020 року № 1/03-06-20 про закінчення виконавчого провадження та надання відповіді за результатами її розгляду та спростовують існування оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавчого провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що виконавчий лист від 31 липня 2017 року № 826/26020/15, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва не міститься в матеріалах виконавчого провадження.
Водночас, відповідачем разом з копіями матеріалів виконавчого провадження надано суду належим чином засвідчену, відповідно до вимог ДСТУ 4163-2003, копію виконавчого листа від 31 липня 2017 року № 826/26020/15, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва.
З огляду на те, що судом в ході вирішення даної справи встановлено, що заява позивача про закінчення виконавчого провадження розглянута, а законодавчо передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 13 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII відсутні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що адміністративний позов Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" - відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова