ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 826/2837/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015041306 від 28 вересня 2016 р.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015051306 від 28 вересня 2016 р.;
- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23 листопада 2016 р.;
- визнати протиправним та скасувати Рішення №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 листопада 2016 р.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що під час документальної планової виїзної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) з питань повноти та своєчасності сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та з питань повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, позивачем надано усі первинні документи, які підтверджують понесені ФОП ОСОБА_1 витрат, а також Книгу обліку доходів і витрат.
Разом з тим, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат внаслідок не внесення до Книги обліку доходів і витрат реквізитів первинних документів на підставі яких формувалися дані щодо понесених витрат, що унеможливлює дотримання ОСОБА_1 вимог статті 138, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
Неправомірне збільшення контролюючим органом суми чистого оподаткованого доходу на суму 2 364 180, 80 грн., у т. ч. у 2014 року на суму 1 079 860,28 грн. та у 2015 році на суму 1 284 320,52 грн. в результаті не врахування понесених ФОП ОСОБА_1 валових витрат, призвело до неправомірного донарахування єдиного внеску на загальну суму 61 067,26 грн., у т.ч. в 2014 році на суму 23 948,67 грн., 2015 році на суму 37 118,59 грн. та військового збору у 2015 році на загальну суму 19 264,81 грн.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що прийняті ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за результатами цієї перевірки, податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 року за №0015041306 та №0015051306, а також Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23.11.2016 року (заборгованість зі сплати єдиного внеску) та рішенням №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2016 року є такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства, та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі.
Через канцелярію суду 23.10.2017 року представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться адміністративна справа №826/13632/16, у межах розгляду якої досліджується законність наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.07.2016 року №494, який слугував підставою для проведення перевірки, прийняття податкових-рішень та вимог, що є предметом розгляду у адміністративній справі №826/2837/17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 року зупинено провадження у справі №826/2837/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги до набрання законної сили рішенням у справі №826/13632/16.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду Миронюка Д.М. від 16.12.2019 року №1388, у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді, у провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/2837/17, для подальшого розгляду справу №826/2837/17 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №826/2837/17 передано на розгляд судді Маруліної Л.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2020 року адміністративну справу прийнято до провадження судді Маруліної Л.О., та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Через канцелярію суду 24.01.2020 року представником позивача подано клопотання про поновлення провадження.
Клопотання обґрунтовано тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №826/13632/16, яке набрало законної сили 13.06.2019 року, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної Служби у м. Києві № 494 від 29.07.2016 року про проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань повноти та своєчасності сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
Через канцелярію суду 24.01.2020 року представником позивача клопотання щодо правонаступництва, в якому останній просить суд замінити ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві правонаступником на Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/2837/17. Замінено відповідача у справі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267). Перейдено до розгляду справи №826/2837/17 в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 13.04.2020 року.
Через канцелярію суду 27.02.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
На переконання відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві правомірно прийнято оскаржувані позивачем рішення, у межах та у спосіб, встановлені податковим законодавством, що підтверджується обставинами та висновками, зазначеними у Акті перевірки від 31.08.2016 року №1244/1-06/ НОМЕР_1 .
Через канцелярію суду 07.02.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Крім того, з огляду на набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №826/13632/16, позивачем звернуто увагу суду на правові висновки, викладені у відповідних постановах щодо відсутності правових наслідків перевірки у разі визнання останньої протиправною.
Через канцелярію суду 08.04.2020 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 13.04.2020 року сторони не прибули, з огляду на що, судом відкладено підготовче засідання на 04.06.2020 року.
Через канцелярію суду 02.06.2020 року відповідачем подано клопотання про оголошення перерви.
У підготовче засідання 04.06.2020 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим відповідачем про дату, час та місце проведення підготовчого засідання участь уповноваженого представника не забезпечено.
З огляду на необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про оголошення перерви, судом відмовлено у його задоволенні, заслухано правову позицію представника позивача щодо позовних вимог та поставлено на обговорення питання закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні.
Присутній в засіданні представник позивача проти закінчення підготовчого провадження не заперечував.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2020 року закрито підготовче провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.06.2020 року.
Через канцелярію суду 05.06.2020 року позивачем подано клопотання по здійснення подальшого розгляду справи без його участі.
Через канцелярію суду 18.06.2020 року відповідачем подано клопотання про оголошення перерви у зв'язку із продовженням до 22.06.2020 року на території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2».
У судове засідання 25.06.2020 року сторони не прибули.
На підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про оголошення перерви у справі, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з тих підстав, що у клопотанні представник відповідача посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», якою продовжено строк дій карантину до 22.06.2020 року, в той час, як судове засідання у справі №826/2837/17 призначено на 25.06.2020 року.
Разом з тим, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», в редакції від 22.06.2020 року, чинної на момент проведення судового засідання 25.06.2020 року, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року <…> із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
При цьому, Рада суддів України 11 та 17 березня 2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін. (https://legalhub.online/sudova-praktyka/rada-suddiv-ukrayiny-zrobyla-zayavu-shhodo karantynnyh-zahodiv/).
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на епідемічну ситуацію в країні, враховуючи рекомендації Ради суддів України, клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю та достатність у матеріалах справи доказів, які мають значення для вирішення справи по суті, враховуючи, що справа № 826/2837/17 довгий час перебуває у провадженні, зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
29.07.2016 року Начальником ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ № 494 про проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 та з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015. Перевірку наказано провести з 10.08.2016 тривалістю десять робочих днів.
Про результати проведеної перевірки складено Акт від 31.08.2016 року №1244/16-06/ НОМЕР_1 (далі також - Акт перевірки), відповідно до висновків якого, документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення: 1) статті 138, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - завищено валові витрати на загальну суму 2 364 180,80 грн., у т.ч. у 2014 році на суму 1 079 860,28 грн. та у 2015 році на суму 1 284 320,52 грн., що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 2 364 180, 80 грн., у т.ч. у 2014 році на суму 1 079 860,28 грн. та у 2015 році на суму 1 284 320,52 грн., у результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 440 440,31 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 183 596, 18 грн. та за 2015 рік на суму 256 864, 13 грн; 2) підпункту 1 пункту 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не нарахування та несплата до бюджету ЄСВ за 2014 - 2015 роки в сумі 61 067, 26 грн., у т.ч. в 2014 році на суму 23 948,67 грн., в 2015 році на суму 37 118,59 грн; 3) пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - заниження суми військового збору у 2015 році на загальну суму 19 264, 81 грн.; 4) пункту «б» пункту 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України та згідно з пунктом 119.2 статті 119 розділу ІІ Податкового кодексу України - неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.
20.09.2016 року позивачем направлено ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Заперечення на Акт перевірки.
Листом-відповіддю ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.09.2016 року №16023/0/26-59-13-06-23 повідомлено позивачу, що висновки, викладені у Акті перевірки визнано такими, що відповідають дійсності.
На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення №0015041306 від 28.09.2016 року, податкове повідомлення-рішення №0015051306 від 28.09.2016 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015071306 від 28.09.2016 року, Рішення №0015081306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.09.2016 року.
07.10.2016 року позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із скаргою про перегляд та скасування зазначених рішень податкового органу.
Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 04.11.2016 року, яке отримано позивачем поштовим зв'язком 07.11.2016 року, скаргу останнього задоволено частково, а саме в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015071306 від 28.09.2016 року та рішення №0015081306 від 28.09.2016 року, які вирішено вважати відкликаними.
Водночас, ГУ ДФС у м. Києві зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винести та направити нові вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно з чинним законодавством.
30.11.2016 року ФОП ОСОБА_1 поштовим зв'язком отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23.11.2016 року (заборгованість зі сплати єдиного внеску) та рішення №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.11.2016 року.
08.12.2016 року та 16.12.2016 року позивачем подавалися скарги на зазначені вимогу та рішення, а також на податкові повідомлення-рішення №0015041306 від 28.09.2016 року та №0015051306 від 28.09.2016 року, разом з тим, рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 05.12.2016 року №7894/С/26-15-10-02-16 та від 07.02.2017 року №1719/С/999-11-02-01-14 відповідно, скарги позивача залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктами 77.1 - 77.4, 77.7 - 77.9 статті 77 ПК України 77 документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 16 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що оскаржувані позивачем у цій справі рішення податкового органу прийнято за результатами проведеної на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2016 року №494 документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №826/13632/16, яке набрало законної сили 13.06.2019 року, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної Служби у м. Києві № 494 від 29.07.2016 року про проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань повноти та своєчасності сплати податків та зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.
Згідно із змістом мотивувальної частини цього рішення суду, підставою для визнання протиправним та скасування судом наказу стало не доведення відповідачем того, що позивач належить до самозайнятих осіб високого ступеня ризику: «…Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік...
...Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України
02.06.2015 № 524 (надалі - Порядок).
Згідно із п. п. 3, 4 розділу 5 вказаного Порядку (станом на дату прийняття спірного наказу) при відборі самозайнятих осіб до плану-графіка слід враховувати інформацію, наявну в інформаційних системах ДФС. Критеріями відбору самозайнятих осіб високого ступеня ризику є:
- перевищення суми доходів, отриманих платником податків за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 127 (інші доходи) та/або 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), суми доходу від провадження господарської діяльності на 10 відсотків та більше;
- перевищення обсягів експортних операцій над задекларованою сумою доходу на 10 відсотків та більше;
- заниження податкового зобов'язання в обсязі, що становить 10 відсотків та більше суми задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість за календарний рік та/або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в обсязі, що становить 5 відсотків та більше суми задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість;
- декларування сум доходу на рівні або менше рівня витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування;
- розмір інших витрат, у тому числі вартість виконаних робіт, наданих послуг становить 30 відсотків або більше задекларованої в податковій звітності вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податків;
- наявність розбіжностей між сумою чистого оподатковуваного доходу, відображеною в декларації про майновий стан і доходи, та сумою доходу, - зазначеною у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, на 5 відсотків та більше;
- нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору) без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску;
- порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів;
- невідповідність обсягів імпортних операцій задекларованому доходу або обсягам постачання на 20 відсотків та більше;
- наявність інформації, що свідчить про ухилення від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом....
...Так, посилання відповідача на той факт, що загальна сума витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи позивача, становить більше 75% загального доходу, не може бути прийнято судом до уваги як правомірна підстава віднесення позивача до самозайнятих осіб високого ступеню ризику, оскільки такий критерій був внесений до Порядку лише наказом Міністерства фінансів України від 04.08.2016 № 723, тоді як спірний наказ про проведення перевірки прийнято відповідачем 29.07.2016. …».
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи висновки, викладені у рішенні суду у справі №826/13632/16 та положення пункту 77.7 статті 77 ПК України, висновується, що у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві право на проведення документальної планової перевірки ФОП ОСОБА_1 було відсутнє, та на момент проведення спірної перевірки не могло виникнути, що, на переконання суду, саме в цьому конкретному випадку, навіть ураховуючи допуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, нівелює правові наслідки від результатів проведеної спірної перевірки, оформлені оскаржуваними рішеннями контролюючого органу.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Поряд з цим, відповідачем не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність прийнятих рішень за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 , оформлених Актом перевірки від 31.08.2016 року за встановлених судом обставин.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11.09.1997 року.
Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки оскаржувані позивачем рішення контролюючого органу прийнято на підставі незаконно проведеної перевірки платника податків, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи міститься квитанція від 22.02.2017 року №11537350 на суму 6 418, 06 грн., що підтверджує сплату позивачем судового збору за подання позову до суду.
Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати із сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2 - 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015041306 від 28 вересня 2016 р року.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015051306 від 28 вересня 2016 року.
4. Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0021161306 від 23 листопада 2016 року.
5. Визнати протиправним та скасувати Рішення №0021171306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23 листопада 2016 року
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 6 418, 06 грн. (шість тисяч чотириста вісімнадцять грн. 06 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Повне рішення складено 27.08.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна