ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 серпня 2020 року м. Київ № 640/3413/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В.,
за участі представників сторін:
від позивача: Шопіна Юлія Олегівна,
від відповідача: не прибув,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін адміністративну справу:
за позовом Міністерства внутрішніх справ України
до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач, МВС України) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС МЮ України), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. від 16 грудня 2019 року по виконавчому провадженню №60875727.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання виконавчого листа № 240/5812/18, виданого 11.11.2019 Житомирським окружним адміністративним судом, зобов'язано МВС України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
16.12.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60875727 на підставі виконавчого листа № 240/5812/18, виданого 11.11.2019 Житомирським окружним адміністративним судом про зобов'язання МВС України прийняти рішення (висновок) про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Позивач звертає увагу суду на те, що про фактичне виконання рішення суду, було повідомлено державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заявою про закінчення виконавчого провадження від 28.12.2019 № 12/6-5909, до якої долучило копію платіжного доручення від 09.12.2019 № 2075.
Разом з тим, як зазначає представник МВС України, не зважаючи на фактичне виконання МВС України зазначеного рішення суду, державним виконавцем винесено постанову від 16.12.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн. за виконавчим провадженням № 60875727 (копія постанови додаються).
На думку МВС України, зазначена постанова прийнята відповідачем протиправно, оскільки МВС України виконало рішення суду до відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав відзив до позовної заяви та просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на безпідставність позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В ході судового засідання представник позивача позовні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав та мотивів, що викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні документи в матеріалах справи.
Отже, суд дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
27.05.2019 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 240/5812/18 у позові ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2019 у справі № 240/5812/18 скасоване та прийнято нове, яким позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу задоволено. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та зобов'язано МВС України виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 217 500,00 грн., яка була нарахована УМВС України в Житомирській області, передбачену Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
11.11.2019 у справі №240/5812/18 Житомирським окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчий лист.
На підставі вказаного виконавчого листа, 16.12.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим Олександром В'ячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60875727.
16.12.2019 відповідачем прийнято постанову про стягнення з МВС України виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн. у виконавчому провадженні № 60875727.
28.12.2019 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява МВС України про закінчення виконавчого провадження №60875727 від 16.12.2019 у зв'язку із повним виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №240/5812/18 у добровільному порядку шляхом вчинення вище вказаних дій, що підтверджується платіжним дорученням від 09.12.2019 №2075.
26.02.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №60875727 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII.
Позивач вважає протиправною постанову від 16.12.2019 про стягнення з МВС України виконавчого збору та дії відповідача щодо її винесення, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом №1404-VIII.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частин першої-четвертої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Проаналізувавши вказані норми Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що поняття «стягнення виконавчого збору» у даному Законі в тому числі стосується і дій державного виконавця щодо визначення суми виконавчого збору та прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.
Тому, виходячи з чинного нормативного регулювання стягнення виконавчого збору, з метою вирішення питання про наявність підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, державний виконавець в тому числі повинен перевірити факт добровільного виконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження.
Однак, в даному випадку державний виконавець до винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору, не перевірив виконання боржником рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №240/5812/18 у добровільному порядку. При цьому, відповідач не заперечує наявність даного факту.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 16.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №60875727, а також така постанова, є протиправними.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Суд враховує, що МВС України є державним орган, однак в спірних правовідносинах виступає стороною виконавчого провадження, боржником, не здійснює жодних управлінських чи владних функції, а отже не є суб'єктом владних повноважень. Тому, позивач у даній справі має право на відшкодування судового збору.
Оскільки даний позов підлягає задоволенню, а згідно наявних у справі доказів позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медвєдєва О.В. від 16 грудня 2019 року по виконавчому провадженню №60875727.
3. Стягнути на користь Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов
Позивач: Міністерство внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ: 00032684)
Відповідач: Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ: 00015622).