ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2020 року м. Київ № 640/4623/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «УКБ «Індустріалбанк»
доРегіонального управління Фонду державного майна України по місту Києву
треті особи1) Головне управління Державної казначейської служба України у м. Києві 2) Акціонерне товариство «Українська залізниця»
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «УКБ «Індустріалбанк» (далі по тексту - позивач, ПАТ «УКБ «Індустріалбанк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Регіонального управління Фонду державного майна України по місту Києву (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - третя особа 1, ГУ ДКСУ), Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - третя особа 2, АТ «Укрзалізниця» з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу подання про повернення надміру/помилково зарахованих до бюджету платежів/інших доходів бюджету у розмірі 144 740,51 грн.;
- зобов'язати відповідача підготувати та надати позивачу подання на повернення надміру/помилково зарахованих до бюджету платежів/інших доходів бюджету в розмірі 144 740,51 грн. за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21 червня 2006 року №3256.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відшкодування помилково сплачених ним коштів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21 червня 2006 року №3256 у зв'язку з тим, що відповідно до додаткового договору від 12 квітня 2016 року змінено орендодавця з 01 грудня 2015 року та розрахунковий рахунок, відповідно до якого з 01 грудня 2015 року позивачем має сплачуватись орендна плата не на рахунок державного бюджету, а на рахунок ПАТ «Укрзалізниця».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем порушено строк, наданий для подання відповідної заяви, а також порушено строк звернення до суду.
Третьою особою 1 подано пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких у разі надходження подання (висновку) ГУ ДКСУ здійснить повернення коштів позивачу відповідно до діючого законодавства.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що у спростування доводів щодо пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять доказів отримання позивачем відповіді на заяву про повернення коштів; відповідач не відмовив позивачу у наданні клопотання на повернення коштів; між позивачем та відповідачем станом на 03 вересня 2018 року підписано акт звірки по орендним платежам, відповідно до якого у позивача наявна переплата, з урахуванням чого позивач дізнався про порушення свого права лише 30 жовтня 2019 року. крім того, положення Податкового кодексу України не застосовуються до спірних відносин.
Третя особа 2 подано пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких зазначила, що згідно з інформацією філії "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця" на даний час заборгованості за договором оренди від 21 червня 2006 року № 3256 між позивачем та третьою особою 2 відсутня.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року у задоволенні клопотання Регіонального управління Фонду державного майна України по місту Києву про залишення позову без розгляду відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено, що між Регіональним управлінням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та АБ «Експрес-Банк» (орендар), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21 червня 2006 року №3256, за умовами якого Регіональним управлінням Фонду державного майна України по місту Києву надано в строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщене за адресою м. Київ, вул. Привокзальна площа, 1, до якого вносилися зміни договорами про внесення змін.
Додатковим договором від 12 квітня 2016 року до договору оренди нерухомого майна від 21 червня 2006 року №3256 встановлено, що орендодавцем майна є ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та у відносинах щодо терміну дії та розрахунків діє з 1 грудня 2015 року. Сторонами у договорі визначено ПАТ «Укрзалізниця» та ПАТ «АБ «Експрес-Банк», правонаступником якого є позивач.
Відповідно до акта звірки по орендним платежам до бюджету Регіонального відділення ФДМУ по м. Києві з АБ «Експрес-Банк» по договору оренди від 21 червня 2006 року №3256 станом на 03 вересня 2018 року переплата з орендної плати становить 144 740,51 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що листом від 29 серпня 2017 року №29.3-1/1480 ПАТ «АК «Експрес-Банк», правонаступником якого є позивач, зверталося до відповідача з клопотанням про отримання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів у розмірі 273 602,15 грн.
Листом від 28 вересня 2017 року №30-05/10387 відповідач повідомив про те, що не є розпорядником бюджетних коштів, рішення щодо повернення помилково сплачених коштів приймається виключно Державною казначейською службою України. Відомості про направлення позивачу зазначеного листа в матеріалах справи відсутні.
Заявою-клопотанням від 01 жовтня 2019 року вих. №06-02-7550 позивач звернувся до відповідача з проханням видати подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету на загальну суму 291 272,60 грн. за договорами оренди нерухомого майна (що належить до державної власності) згідно переліку, додавши до вказаної заяви, зокрема, копії актів звірки розрахунків.
Листом від 23 жовтня 2019 року №30-05/8629 відповідач повідомив, що умовами договорів оренди, укладеним між відповідачем та позивачем, не передбачено можливості повернення зайво сплаченої суми орендної плати, що надійшла до Державного бюджету України; посилаючись на положення пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України зазначено, що термін подання відповідної заяви становить 1095 днів.
Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21 червня 2006 року №3256 укладено сторонами за у порядку та за формою типового договору Фонду державного майна України оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України 23 серпня 2000 року №1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за №931/5152.
Наказом Фонду державного майна України від 05 березня 2013 року №276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 березня 2013 року за №458/22990 внесено зміни до типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 2.3 якого пункт 3.9 викладено у такій редакції: « 3.9. Надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року « 181), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за №1000/7288, та постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» (зі змінами)».
З наведеного вбачається, що у разі припинення орендних відносин за договором надміру сплачена сума орендної плати підлягає поверненню орендарю у зв'язку з неможливістю заліку у рахунок майбутніх платежів.
Судом встановлено, що між Регіональним управлінням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та АБ «Експрес-Банк» (орендар), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21 червня 2006 року №3256, за умовами якого Регіональним управлінням Фонду державного майна України по місту Києву надано в строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщене за адресою м. Київ, вул. Привокзальна площа, 1, до якого вносилися зміни договорами про внесення змін.
Додатковим договором від 12 квітня 2016 року до договору оренди нерухомого майна від 21 червня 2006 року №3256 встановлено, що орендодавцем майна є ПАТ «Укрзалізниця», відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Цей додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та у відносинах щодо терміну дії та розрахунків діє з 1 грудня 2015 року. Сторонами у договорі визначено ПАТ «Укрзалізниця» та ПАТ «АБ «Експрес-Банк», правонаступником якого є позивач; актом приймання-передачі в оренду нерухового майна вказане майно передане від ПАТ «Укрзалізниця» позивачу.
Таким чином, з 1 грудня 2015 року у позивача відсутній обов'язок сплати орендної плати в рамках договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21 червня 2006 року №3256 на рахунок відповідача.
Проте, як зазначено позивачем та не спростовується відповідачем під час розгляду справи, позивач продовжував перераховувати орендну плату у розмірі 70% до бюджету та здійснював перерахування орендної плати за період з 01 грудня 2015 року на користь ПАТ «Укрзалізниця» у розмірі 100%, в результаті чого утворилось помилкове/надмірне зарахування коштів до бюджету.
14 квітня 2016 року відносини за договором від 21 червня 2006 року №3256 між позивачем та ПАТ «Укрзалізниця» були припинені, доказом чого є наявна в матеріалах справи копія акта приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.
Оскільки наказ Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року №181) втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182, при вирішенні спірних відносин суд керується положеннями наказу Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (далі по тексту - Порядок №787).
Порядок №787 розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.
Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Відповідно до п.3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи).
Згідно з п.5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
З наведеного вбачається, що підставою для повернення коштів з бюджету є поданий платником пакет документів, який включає, зокрема, подання, складене за встановленою формою органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, разом із заявою про повернення коштів з бюджету, до якої додаються докази, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пунктів 43.1 та 43.3 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Як вбачається з наведених вище положень законодавства, обов'язковою умовою для здійснення повернення відповідних сум з бюджету є подання заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача із заявою-клопотанням від 01 жовтня 2019 року №06-02-7550, зареєстрованою 02 жовтня 2019 року вхідний №7862 про повернення 291 272,60 грн., які сплачені ним як помилково/надміру зараховані кошти до бюджету відповідно до платіжних доручень від 31 березня 2004 року №547, від 21 червня 2006 року №3256, від 31 грудня 2008 року №4170, від 03 грудня 2009 року №4673, від 17 листопада 2009 року №4565, від 14 січня 2010 року №4878, від 14 січня 2010 року №4879, від 24 лютого 2010 року №5103, від 24 лютого 2010 року №1809,83 грн., від 24 лютого 2010 року №1701,63 грн., від 01 березня 2010 року №5137, від 01 березня 2010 року №5138, від 22 березня 2010 року №5207, від 01 березня 2010 року №5134, від 31 жовтня 2011 року №5995, від 15 листопада 2011 року №6012, від 21 листопада 2011 року №6014, від 30 листопада 2011 року №6029, від 30 березня 2012 року №6169, від 24 лютого 2010 року №5105 на загальну суму 291 272,60 грн. Проте, зазначена позивачем у заяві-клопотанні сума коштів, заявлених до відшкодування як помилково та/або надміру сплачені, не підтверджується документально.
Крім того, позивачем пропущено 1095-денний строк звернення з моменту виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Суд зазначає, що, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити точну дату сплати заявленої переплати у розмірі 144 740,51 грн., яка є предметом позовних вимог та підтверджується актом звірки по орендним платежам до бюджету Регіонального відділення ФДМУ по м. Києві з АБ «Експрес-Банк» по договору оренди від 21 червня 2006 року №3256 станом на 03 вересня 2018 року переплата з орендної плати становить 144 740,51 грн., судом при обчисленні 1095-денного строку звернення з моменту виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми береться кінцева дата сплати позивачем, зазначена в акті звірки - 25 березня 2016 року.
Тобто, 1095-денний строк звернення з моменту виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми сплив 25 березня 2019 року, з урахуванням чого у відповідача були відсутні правові підстави для задоволення відповідної заяви-клопотання, поданої 02 жовтня 2019 року про повернення 291 272,60 грн., які сплачені ним як помилково/надміру зараховані кошти до бюджету.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача на відсутність правових підстав для посилання на положення статті 43 Податкового кодексу України, оскільки Порядок №787 розроблено на виконання, зокрема, статті 43 Податкового кодексу України, якою регулюються умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.
Таким чином, під час судового розгляду справи позовні вимоги не знайшли свого нормативного та документального підтвердження, а отже, враховуючи викладене, не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність вчинених дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «УКБ «Індустріалбанк» - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова