ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 серпня 2020 року м. Київ № 320/4303/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., ознайомившись із матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року зазначений позов передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до ст. 29 КАС України, до відкриття провадження у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 року адміністративну справу № 320/4303/20 передано мені на розгляд.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд призначити судову експертизу та висуває позовні вимги наступного змісту:
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію власними коштами придбати позивачці квартиру площею не менше 10,15 кв.м.;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію власними коштами привести квартиру за адресою: АДРЕСА_1 до стану придатного до проживання (зробити ремонт, придбати обладнання, згідно із висновокм експертизи).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не обов'язково є підставою ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, в позовній заяві ОСОБА_1 посилається на правові норми Житлового законодавства, і звертає увагу суду на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року в справі № 2а/1770/4219/2011, яке набрало законної сили.
Дослідивши обставини справи та надані суду докази спірних правовідносин, суд доходить висновку, що в даному випадку, спір має приватноправовий характер, який обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу ОСОБА_1 .
Суд доходить висновку, що даний спір має вирішуватися в порядку, встановленому Цивільного процесуального кодексу України, оскільки відносини носять характер приватних.
Так, відповідно до ч. 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 та від 20 вересня 2018 року № 813/1076/17.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів..». З огляду на це не вважається «судом, не встановленим законом» є орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту порушеного права, слід звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії.
На виконання ч. 6 ст. 170 КАС України роз'яснити позивачу, що справа має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда