ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/9709/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю
секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового
провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
04.06.2019 ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, в якому просить суд:
- визнати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, оформлене протоколом Міжвідомчої комісії від 16.05.2019 № 6 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - протиправним та скасувати;
- зобов'язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, а саме на 1 січня 2019 року, з урахуванням виплаченої суми в розмірі 144 000,00 гривень відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем-1 протиправно відмовлено у призначенні допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема, позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 20.04.2000 по 06.11.2015, а з 07.11.2015 по 18.12.2015 в органах поліції; згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 114 о/с від 17.12.2015 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пп. 2 (через хворобу) п. 1 ст. 77 капітана поліції ОСОБА_1 18.12.2015; до даного наказу були внесені зміни в частині стажу служби в поліції та його обчислення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 523 о/с від 09.06.2016; свідоцтвом про хворобу № 324/3в від 10.12.2015 позивачу встановлено діагноз та причинний зв'язок захворювання, а саме захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС; при первинному огляді МСЕК позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 18.02.2016; як вбачається із довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0514998 при повторному огляді позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 01.03.2017; згідно довідки до акту огляду МСЕК серії АВ № 0771761 при повторному огляді встановлено 2 групу інвалідності з 23.10.2017 довічно, при цьому зазначено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС; 22.09.2017 через установу банку позивачу були перераховані кошти в розмірі 112 000 грн. як виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності; 07.02.2018 через установу банку позивачу були перераховані кошти в розмірі 32 000 грн. як доплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вже 2 групи інвалідності; отже, позивачу було виплачено допомогу у загальному розмірі 144 000 грн.; листом ГУ НП у м. Києві від 01.04.2019 позивача повідомлено, що для отримання ОГД у зв'язку із захворюванням, одержаним під час безпосередньої участі в АТО, забезпечення її проведення, слід звертатися до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції; відтак, отримавши такий статус лише у 2019 році, тобто після отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», 03.04.2019 позивач звернувся із заявою до відповідача-1 про виплату ОГД у зв'язку з отриманням статусу ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни; відповідно до листа відповідача-1 від 17.05.2019 згідно з протоколом Міжвідомчої комісії від 16.05.2019 № 6 було прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з призначенням такої допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»; позивач вважає таке рішення комісії протиправним, оскільки відповідно до норм українського законодавства у разі коли одержувачі ОГД одночасно мають право на отримання ОГД, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію», та ОГД відповідно до інших актів законодавства, то виплата грошових сум здійснюється за однією із підстав, за вибором одержувача ОГД.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
12.06.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9709/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
09.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що Міжвідомча комісія, рішення якої оскаржує позивач, та Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції є окремими суб'єктами владних повноважень; відповідно до п. 9 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні; відповідно до п. 14 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, одноразова грошова допомога виплачується на підставі рішення міжвідомчої комісії щодо призначення одноразової грошової допомоги органами соціального захисту населення за місцем реєстрації проживання або перебування; відтак, відповідач-1 не уповноважений ні призначати, ні виплачувати одноразову грошову допомогу, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача-1 призначити її позивачу не підлягає задоволенню; щодо правомірності рішення Міжвідомчої комісії, то позивачу вперше було встановлено інвалідність 18.02.2016 (3 група), 30.10.2017 змінено на 2 групу; у подальшому 20.03.2019 позивачу інвалідність вже не встановлювалась (оскільки вона в нього вже була) та група не змінювалась, а лише було змінено причину на «захворювання, одержане під час безпосередньої участі в проведення антитерористичної операції, забезпеченні її проведення»; у зв'язку з отриманням посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни позивач 28.03.2019 став належати до категорії «осіб, зазначених у пунктах 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; законодавством України передбачено, що ОГД виплачується один раз; позивач, звертаючись до Міжвідомчої комісії вже отримував ОГД у зв'язку із встановленням інвалідності, тому повторного права на її отримання він не має.
15.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що з правових норм, що регулюють порядок створення та діяльності міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про які йшлося в позовній заяві та відзиві відповідача-1, слідує, що зазначена комісія наділена відповідними повноваженнями, але створена відповідачем-1; також варто звернути увагу на бланки всього листування і рішень Міжвідомчої комісії - всі документи викладені саме на бланках відповідача-1, а не Міжвідомчої комісії; щодо інвалідності, то причини встановлення інвалідності в 2016-2017 роках та 2019 році різні, що й стало однією з причин звернення до суду за призначенням ОГД саме з нової підстави.
15.07.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
13.09.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва залучено до участі у справі у якості співвідповідача Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - відповідач-2).
15.10.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від державного секретаря Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України надійшли пояснення на позовну заяву, у яких останній зазначає, що відповідача-1 - Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції було ліквідовано; постановою КМУ від 21.08.2019 № 769 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» були внесені зміни в тому числі й до Порядків № № 413, 604, 336 в частині зміни суб'єкта утворення Міжвідомчої комісії - Службу було замінено на Мінветеранів; а тому відповідач-2 - Міжвідомча комісія, яка була створена відповідачем-1, не може подати до суду відзив на адміністративний позов, оскільки її фактично вже не існує; натомість, Мінветеранів підтримує відзив відповідача-1 на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.02.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/9709/19 здійснено заміну відповідача - Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на правонаступника - Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - відповідач-1). Зазначеною ухвалою залучено до участі у справі № 640/9709/19 у якості співвідповідача Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (нижче - відповідач-2).
23.03.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що Міжвідомча комісія підтримує відзив Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, який був поданий листом від 09.07.2019 № 2530/09/09-19, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 20.04.2000 по 06.11.2015; з 07.11.2015 по 18.12.2015 - в органах Національної поліції України.
Як вбачається з наказу Головного Управління Національної поліції у м. Києві від 17.12.2015 № 114 о/с, ОСОБА_1 було звільнено зі служби 18.12.2015 відповідно пп. 2 (через хворобу) п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України».
09.06.2016 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві № 523 о/с було внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.12.2015 № 114 о/с в частині стажу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, який склав 19 років 04 місяці 01 день.
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 18.02.2016 серії АГ № 0006950 ОСОБА_1 було встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності з 18.02.2016 (встановлення 3 групи інвалідності підтверджується позивачем у його позовній заяві на арк. 1, та не заперечується відповідачем-1, натомість відповідна довідка МСЕК у матеріалах справи відсутня).
Згідно довідки МСЕК від 30.03.2017 серії АВ № 0514998 ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності з 01.03.2017 із причиною інвалідності: «захворювання, так пов'язане з проходженням служби в ОВС».
У подальшому ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності у розмірі 112 000 грн.
Після повторного огляду МСЕК згідно довідки від 30.10.2017 серії АВ № 0771761 ОСОБА_1 було встановлено 2 групу інвалідності з 23.10.2017 довічно із причиною інвалідності: «захворювання, так пов'язане з проходженням служби в ОВС».
У подальшому ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу з урахуванням вже виплаченої суми у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 32 000 грн.
Постановою центральної медичної (військово-лікарської комісії МВС України) від 18.02.2019 № 8 ОСОБА_1 було встановлено захворювання, яке «так одержано під час безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення».
Після повторного огляду МСЕК згідно довідки від 20.03.2019 серії АВ № 1054579 ОСОБА_1 було підтверджено 2 групу інвалідності з 20.03.2019 довічно, однак причина інвалідності: «захворювання одержане під час безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення».
У зв'язку із зміною причини інвалідності ОСОБА_1 28.03.2019 отримав посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_2 .
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до ГУ НП у м. Києві із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з безпосередньою участю в АТО.
01.04.2019 за вих. № П-601-оп/125/05/11-2019 ГУ НП у м. Києві було повідомлено ОСОБА_1 , що для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського в зв'язку з захворюванням, одержаним під час безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення, варто звернутись до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
03.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності.
08.04.2019 за вих. № 1454/03/05.1-19 відповідачем-1 було повідомлено ОСОБА_1 , що його заява розглядатиметься на засіданні Міжвідомчої комісії та буде прийнято відповідне рішення, про що його буде додатково повідомлено.
17.05.2019 за вих. № 1936/02/05.1-19 відповідачем-1 було повідомлено позивачу, що згідно з протоколом Міжвідомчої комісії від 16.05.2019 № 6 прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись із такою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», у редакції, що була чинною на момент нарахування позивачу ОГД - від 08.06.2017, яка діє з 12.07.2017, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: 1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин; 2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції; 3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті; 5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності; 6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Як встановлено судом, в рамках ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 144 000 грн.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам, зазначеним у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Якщо особа у зв'язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Як було встановлено судом, 28.03.2019 ОСОБА_1 було отримано посвідчення серії НОМЕР_2 , яким підтверджується факт надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».
Відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336 затверджено Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, деяких категорій осіб.
У п. 2 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, визначено коло осіб, які є отримувачами одноразової грошової допомоги, до яких належить і ОСОБА_1 .
Як вже зазначалося судом вище та вбачається з матеріалів справи, постановою Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України від 18.02.2019 № 8 було встановлено що захворювання ОСОБА_1 «так, одержано під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». А 28.03.2019 ОСОБА_1 було видано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач є особою з інвалідністю 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі встановлення інвалідності особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку, - з дати, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 6 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання призначається та виплачується особам, зазначеним в абзацах другому, третьому, четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку, залежно від групи інвалідності в таких розмірах: 400 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до п. 8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, особи, зазначені в абзацах другому, третьому, четвертому та п'ятому пункту 2 цього Порядку, подають міжвідомчій комісії заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності.
До заяви додаються копії таких документів: посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни; довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів і має відповідну відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
У зв'язку з чим 03.04.2019 позивач звернувся до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції з заявою, в якій просив розглянути подані ним матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2016 № 336.
Відповідно до п. 9 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні.
Аналогічне положення передбачене і п. 3 розділу V Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.11.2014 № 867.
Так, на виконання вищевказаних норм законодавства, Міжвідомчою комісією було направлено запит до Національної поліції України, у відповідь на який Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України листом від 23.04.2019 № 1546/29/2/01-2019 повідомив Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, що ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в поліції, було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 144 000 грн.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї матеріалів, на засіданні Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яке відбулось 16.05.2019, прийнято рішення, оформлене протоколом № 6 від 16.05.2019, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що одноразова грошова допомога призначена та виплачена відповідно до іншого закону, ніж Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається із п. 4 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, у разі коли одержувачі одноразової грошової допомоги одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором одержувача одноразової грошової допомоги.
Аналогічне за суттю положення передбачене і ч. 5 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи.
Судом було встановлено, що у 2017 році позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 144 000 грн. (112 000 грн. - у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, 32 000 грн. у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності). Зазначена допомога була виплачена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Натомість, право на отримання ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виникло у позивача у 2019 році.
Суд акцентує увагу, що згідно п. 4 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, та ч. 5 ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію» (у редакції, що діяла на момент виплати ОГД позивачу у 2017 році) право вибору підстави для виплати ОГД виникає у особи тільки тобі, коли у неї одночасно виникає право на отримання такої ОГД з підстав, що визначені різними законами. Проте, у 2017 році у позивача були відсутні підстави для отримання ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки статус ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни позивач отримав лише у 2019 році.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, згідно відомостей з Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції ОСОБА_1 брав участь в АТО з 22.08.2014 по 20.09.2014.
Твердження відповідача стосовно того, що підстава для встановлення групи інвалідності в 2017 році і в 2019 році одна і та ж - безпосередня участь в АТО, забезпеченні її проведення, судом сприймаються критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи, причинний зв'язок захворювання встановлено як «захворювання, так пов'язане з проходженням служби в ОВС». І лише відповідно до постанови Центральної медичної (військово-лікарської) комісії від 18.02.2019 було встановлено інший причинний зв'язок, а саме «так, одержано під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».
Саме тому, суд вважає, що у 2017 році (до 2019 року) у позивача не існувало одночасно права на отримання ОГД відповідно до різних законів України. Таке право у позивача виникло тільки у 2019 році.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Зазначений абзац ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» було включено до вказаного Закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017.
Аналіз даної норми чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною причини інвалідності може бути проведена лише у випадку, якщо така зміна відбулась протягом двох років з дня встановлення інвалідності вперше, у інших випадках виплата допомоги не відбувається.
Проте, такий підхід підлягає застосуванню у тому випадку, якщо на момент виникнення спірних правовідносин абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» вже діяв, тобто після 01.01.2017.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, вперше інвалідність позивачу було встановлено 18.02.2016, а саме у момент, коли ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ще не було доповнено абзацом 2.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2016 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 01.03.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у його постанові від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 (адміністративне провадження № К/9901/58213/18).
Суд наголошує на тому, що повторно ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності з 01.03.2017.
В подальшому відбувалась зміна групи інвалідності, а 18.02.2019 була змінена причина інвалідності.
Беручи до уваги факти щодо первинного встановлення інвалідності з урахуванням застереження щодо набрання чинності абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (первинне встановлення інвалідності - 18.02.2016, проте дворічний строк обчислюється з 01.03.2016) та зміни причини інвалідності (18.02.2019), суд приходить до висновку, що зміна причини інвалідності відбулась в межах 2-річного терміну, передбаченого абз. 2 ч. 4 ст. 16-3 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який надає позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, суд за результатами аналізу практики Європейського Суду з прав людини (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України») та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд погоджується з доводами позивача про те, що обрахування розміру інвалідності має відбуватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019, оскільки відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
У спірному випадку встановлення позивачу інвалідності 2 групи відбулося 30.10.2017 , а 18.02.2019 змінилась причина встановлення інвалідності, що і надала позивачу право на отримання ОГД відповідно до іншого закону.
Тому, суд переконаний, що обраховувати розмір ОГД потрібно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019, оскільки саме в 2019 році позивач набув право на отримання ОГД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і саме в цьому році йому було підтверджено інвалідність 2 групи, але вже по зміненій підставі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 № 986 «Про питання діяльності Міністерства у справах ветеранів України» постановлено утворити Міністерство у справах ветеранів України; ліквідувати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції; установити, що Міністерство у справах ветеранів є правонаступником майна, прав та обов'язків Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, що ліквідується.
Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи правонаступником.
При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими.
З огляду на зазначене, суд при вирішенні цієї справи враховує, що Міністерство у справах ветеранів є правонаступником майна, прав та обов'язків Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Відповідно до п. 9 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 336, Міжвідомча комісія розглядає подані документи, запитує інформацію в органах, уповноважених виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів, крім Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стосовно виплати або невиплати такої допомоги особам, щодо яких здійснено запит, а також у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або рішення про відмову в її призначенні.
Тобто, суб'єктом прийняття рішення про виплату чи ні ОГД є Міжвідомча комісія.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 609-р «Про питання Міністерства у справах ветеранів» Мінветеранів почало здійснювати функції і повноваження Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 212 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України перейменовано на Міністерство у справах ветеранів України (скорочено - Мінветеранів).
Відповідно до абз. 5 п. 5 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів.
Наказом Мінветеранів від 07.11.2019 № 76 було затверджено Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до абз. 3 п. 5 ч. 1 розділу ІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Мінветеранів від 07.11.2019 № 76, основними завданнями міжвідомчої комісії є призначення одноразової грошової допомоги особам, зазначеним у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв'язку з установленням інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги підлягають задоволенню відносно Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про задоволення позову, та враховуючи той факт, по позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12), оформлене протоколом Міжвідомчої комісії від 16.05.2019 № 6 про відмову ОСОБА_1 (адреса; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - протиправним та скасувати.
3. Зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міністерства у справах ветеранів України (адреса: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12) прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (адреса; АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність, а саме на 1 січня 2019 року, з урахуванням виплаченої суми в розмірі 144 000,00 гривень відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко