ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/8184/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської міської митниці ДФС
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 22.02.2019 №UA100210/2019/000058/2.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару останнім надано всі необхідні для цього документи. Так, за твердженням позивача, посилання відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості від 22.02.2019 №UА 100210/2019/000058/2 на те, що позивачем не подано інформації щодо вартості аналогічних, ідентичних автомобілів в країні експорті, які розміщено на сайтах, базах даних цінової інформації є необґрунтованими, оскільки останні надано висновок КНДІСЕ від 20.02.2019 про вартість автомобіля, в якому міститься інформації щодо вартості аналогічних. ідентичних автомобілів в країні експорті, які розміщено на сайтах, базах даних цінової інформації. Натомість, на підтвердження митної вартості імпортованого транспортного засобу позивач надав виставлений йому продавцем рахунок від 13.02.2019, відповідно до якого, ціна продажу склала 15 126,05 євро, з урахуванням того, що розрахунок між позивачем та продавцем - Компанією M.S. Automobile (Німеччина) - за автомобіль AUDI А6, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 відбувався готівкою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що дані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як наголошено представником відповідача, декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що підтверджується відомостями з графи 44 митної декларації, а також митниці не подані страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; не надано транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, як передбачено п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України; не подано інформації щодо вартості аналогічних, ідентичних автомобілів в країні експорту, які розміщено на сайтах, базах даних цінової інформації; а всі документи декларантом подано без перекладу, всупереч вимогам ст. 254 Митного кодексу України.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про виклик свідка та про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA100210/2019/093616, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар - автомобіль легковий: марка - AUDI; модель - А6: бувший у використанні; об'єм двигуна - 2967 см3; номер кузова НОМЕР_1 : тип двигуна - дизельний; кількість місць - 5 (включно місце водія). Митна вартість товару, відповідно до графи 42, склала 15 126,05 (за ціною договору (контракту).
За твердженням позивача, що не заперечувалось відповідачем під час судового розгляду справи, на підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: рахунок на оплату від 13.02.2019; технічний паспорт на автомобіль від 13.02.2019; декларацію країни експорту від 13.02.2019 року №MRN 19D300300506168Е7; митну декларацію для письмового декларування товарів від 14.02.2019; акт про проведення огляду транспортних засобів від 14.02.2019; висновок КНДІСЕ від 20.02.2019 про вартість автомобіля.
У той же час, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000058/2 від 22.02.2019, яким заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100210/2019/093616 скориговано до рівня 22 358,50 євро. У мотивувальній частині вказаного рішення вказано, що до митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які містять недоліки та розбіжності, а саме: згідно з п. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не подано інформації щодо вартості аналогічних, ідентичних автомобілів в країні експорті, які розміщено на сайтах, базах даних цінової інформації; відсутня інформація щодо перерахування коштів, в готівковій чи безготівковій формі, призначених для купівлі автомобіля в країні експорту, відсутні на товаросупровідних документах, у тому числі у наданій до митного оформлення МД країни відправлення, відбитки особистого митного забезпечення прикордонної митниці на документах, що свідчать про те, що документ при перетині митного кордону не надавався, відсутня цінова інформація в експортній МД. На підставі викладеного, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) до органів доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість та усувають виявлені недоліки та розбіжності, а саме: 1) відсутні документи, що підтверджують переміщення валютних коштів за межі України; 2) інформації щодо вартості аналогічних, ідентичних автомобілів у країні експорті, які розміщено на сайтах, базах даних цінової інформації; 3) калькуляцію транспортних витрат за межами митної території країни, з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; 4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; із зазначенням того, що вказані документи слід надати із перекладом на українську мову. З огляду на те, що декларантом не надано всіх документів, згідно із переліком, митним органом вказано про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору. При цьому, митним органом також вказано про відсутність інформації про вартість операції з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, що унеможливило застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; а методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. За результатами проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та враховано форму контролю 106-2, відповідно до якої «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів».
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.
У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, а саме: документів, наданих позивачем на підтвердження придбання останнім спірного транспортного засобу, останні оформлені на німецькій мові, їх переклад відсутній, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи з поданих документів, зокрема факту наявності/відсутності сплати вартості автомобіля готівкою, як зазначає позивач.
Отже, у межах спірних правовідносин у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.
При цьому, відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм, надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості у повному обсязі не надав.
У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст. 57 Митного кодексу України.
Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, митниця діяла у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а підстави для скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 22.02.2019 №UA100210/2019/000058/2 відсутні.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Київської міської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39422888, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8А) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок