м. Черкаси
25 серпня 2020 року Справа № 580/3099/20
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., перевіривши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Селекційний племзавод “Золотоніський” про забезпечення адміністративного позову за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Селекційний племзавод “Золотоніський” до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови,
встановив:
10 серпня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю “Селекційний племзавод “Золотоніський” подало позов, в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Яни Миколаївни від 30.06.2020 про відкриття виконавчого провадження 62438357 з примусового виконання постанови № 50611970, виданої 30.03.2016 державним виконавцем ДВС Золоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук О.Ю. про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 107759,78 грн.
Разом із адміністративним позовом позивач подав і заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просив:
- заборонити відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти виконавчі з примусового виконання постанови № 50611970, виданої 30.03.2016 державним виконавцем ДВС Золоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук О.Ю. про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 107759,78 грн;
- зупинити стягнення на підставі постанови №50611970, виданої 30.03.2016 державним виконавцем ДВС Золоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук О.Ю. про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 107759,78 грн.
В обґрунтування заяви зазначено те, що оскаржувана постанова є очевидно протиправною. Оскільки позивач оскаржує законність виконання відповідачем постанови 30.06.2020 про відкриття виконавчого провадження 62438357 з примусового виконання постанови № 50611970, виданої 30.03.2016 державним виконавцем ДВС Золоніського міськрайонного управління юстиції Міклащук О.Ю. про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в розмірі 107759,78 грн, відповідачу має бути заборонено вчиняти дії з метою виконання вказаної постанови та зупинено стягнення на підставі цієї постанови. При цьому позивач зауважує, що зупинення дії оскаржуваного рішення не спричинить негативних наслідків для держави як стягувача, оскільки у разі відмови у задоволенні позову виконавчий збір у будь-якому випадку буде стягнутий.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя зазначає таке.
За приписами ч. 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У вирішенні питання про забезпечення позову суддя має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, а також надавши оцінку підставам з яких заявник просить забезпечити позов вищевказаним шляхом, суддею не враховуються такі обґрунтування, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та іншим особам до ухвалення рішення в адміністративній справі, і що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просить захистити позивач, суддя не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За наведених обставин, суддя дійшов висновку про відсутність належних доказів того, що до моменту ухвалення рішення в справі невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, суддя вважає відсутніми підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Селекційний племзавод “Золотоніський” про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Селекційний племзавод “Золотоніський” до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя В.П. Тимошенко