26 серпня 2020 року справа № 580/3011/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
за участю секретаря судового засідання: Остроушко Л.І.,
представників позивача - Нестеренка О.Ф. (згідно з ордером), Шевченка А.Г. (згідно з ордером)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. про визнання незаконною та скасування постанови,
встановив:
04 серпня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В., в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що заявою про закінчення виконавчого провадження від 02.07.2020 він повідомив відповідача, про те що ним 29.05.2020 добровільно виконано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2020 у справі №711/3280/20, і було передано шляхом поштового відправлення особисто ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей, хвіртки воріт та будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , таким чином усунено перешкода в користуванні землею і будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Натомість 30.07.2020 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідачем, як у встановлений судом строк, так і станом на дату прийняття рішення у даній справі, до суду відзиву не надано.
Заслухавши представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2020 у справі №711/3280/20 зобов'язано ОСОБА_1 вчинити дії немайнового характеру, а саме зобов'язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 , перешкоди в користуванні будинком та земельною ділянкою, що знаходяться по АДРЕСА_1 та передати ключі від вхідних дверей до хвіртки, воріт та будинку, що знаходиться за вказаною адресою. Встановлено строк дії обмежувального припису в три місяці.
26.06.2020 відповідачем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №62425905 щодо примусового виконання виконавчого листа №711/3280/20 від 02.06.2020.
Заявою про закінчення виконавчого провадження від 02.07.2020 він повідомив відповідача, про те що ним 29.05.2020 добровільно виконано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2020 у справі №711/3280/20, і було передано шляхом поштового відправлення особисто ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до хвіртки воріт та будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , таким чином усунено перешкода в користуванні землею і будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Натомість 30.07.2020 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ), Постоенко М.В. (Відповідачем) прийнято постанову гро накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1 700 грн. за невиконання рішення суду.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною п'ятою статті 124, частиною третьою статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку про те, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання.
Також, аналіз статей 63, 64-1 та 75 Закону № 1404-VІІІ свідчить про те, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Стверджуючи про належне виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2020 у справі №711/3280/20, позивач зазначив, що ним передано шляхом поштового відправлення особисто ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до хвіртки воріт та будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , таким чином усунено перешкода в користуванні землею і будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Як свідчать матеріали справи, позивач 29.05.2020 засобами поштового зв'язку направив ОСОБА_2 за адресою її реєстрації АДРЕСА_2 , на виконання ухвали суду від 27.05.2020 у справі №711/3280/20 ключі від вхідних дверей до хвіртки (1 шт.), воріт (1 шт.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що позивач вчинив залежні від нього дії щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.05.2020 у справі №711/3280/20.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач не вчиняв дій для з'ясування обставин виконання судового рішення, а тому постанова відповідача про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700 грн від 30.07.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, відсутністю відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань органу відповідача, юридичної особи на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10562,41 грн., то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем до позову надано: договір про надання правової допомоги від 13.05.2020, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10562,41 грн, оскільки ні позивачем, ні його представниками не надано доказів підтвердження даних витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. від 30.07.2020 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18000, м. Черкаси, прос. Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 36157425) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя В.П. Тимошенко