25 серпня 2020 року Справа № 580/3324/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, далі - відповідач), в якому просить:
- поновити строк на оскарження в судовому порядку вимоги № Ф-121992-55 від 07.02.2020 про стягнення коштів у розмірі 7845,44 грн;
- визнати неправомірними нарахування суми недоїмки єдиного соціального внеску у розмірі 7845,44 грн, що нараховані ОСОБА_1 Головним управлінням державної фіскальної служби у Черкаській області;
- скасувати вимогу № Ф-121992-55 від 07.02.2020 видану Головним управлінням державної фіскальної служби у Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Черкаській області коштів у розмірі 7845,44 грн;
- зобов'язати Головне управління державної фіскальної служби у Черкаській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та інтегровану картку платника податків до вимог чинного законодавства.
До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-121992-55 від 07.02.2020, за якою здійснюється стягнення заборгованості старшим державним виконавцем Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагорнюком С.В. в рамках виконавчого провадження № 62040843 від 03.06.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При цьому, суд звертає увагу, що за правилами ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи, що строк розгляду обраховується днями, а заяву подано до суду 20.08.2020, з урахуванням вихідних днів (22-24.08.2020), то відповідно останнім днем розгляду судом заяви є 25.08.2020.
Розглянувши подану позивачем заяву, суддя зазначає про таке.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Розглядаючи та вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
У силу ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд бере до уваги, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Високий Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Позивач у поданій заяві просить зупинити стягнення на підставі оскаржуваної вимоги. Разом з тим, суд зазначає, що дії щодо примусового стягнення вчиняються державним виконавцем за наслідками відкриття виконавчого провадження. Таким чином, зупинення стягнення у виконавчому провадженні №62040843 є фактично зупиненням дії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2020 у ВП №62040843.
Суд звертає увагу позивача, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги не пов'язаний із предметом поданого позивачем позову щодо скасування податкової вимоги, оскільки за таких умов пов'язаність мала б місце у разі оскарження в межах даного позову постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд також звертає увагу, що інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Натомість суд, дослідивши подані позивачем документи, додані до заяви, зазначає, що правова оцінка протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2020 у ВП №62040843 має досліджуватися судом в ході судового розгляду адміністративної справи щодо її оскарження.
Наявність ознак протиправності дій відповідача та його наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, відповідно до якої, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №580/3324/20 за його позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, що передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, що передбачені ст.ст.295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Гарань