Справа № 9901/82/20
іменем України
27 серпня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України в якому просить:
1. Визнати рішення Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України від 21.04.2015 року №223/2015 протиправним та зобов'язати Комісію при Президенту України з питань помилування повторно розглянути клопотання про помилування ОСОБА_1 .
2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він відбуває покарання у державній установі «Замкова виправна колонія №58» у виді довічного позбавлення волі починаючи з 23.09.2002. Він став на шлях виправлення, займається суспільно - корисними справами, постійно відвідує Богослужіння. У квітні 2019 він звернувся до Офісу Президента України з клопотанням про помилування. За наслідками розгляду документів про помилування, Департаментом з питань помилування Адміністрації Президента України в адміністрацію установи відбування покарань був спрямований лист, в якому повідомлялось про відмову у помилуванні. Підставами для такої відмови, було зазначено ступінь тяжкості та обставини вчинених злочинів.
Вважає, що з огляду на вимоги Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», враховуючи Конституцію України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має місце дискримінація.
Окрім того, посилається на відповідні рішення та практику Європейського Суду з прав людини, за якими висловлена позиція щодо недоліків та критики інституту помилування, неоднакових підходів при вирішенні таких питань, не прозорістю та не передбачуваністю такої системи, упередженість до одних та прихильність до інших осіб, що вказує на дискримінацію.
З огляду на викладене, вважає, що прийняте рішення про відмову в помилуванні є дискримінаційним та протиправним, в зв'язку з чим повинен повторно розглянути його клопотання про помилування.
Ухвалою від 19.05.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника відповідача 11.06.2020 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який вмотивований тим, що Департаментом не приймалось рішення за результатами розгляду клопотання про помилування ОСОБА_1 від 21 квітня 2015 року №223/2015. Натомість Департаментом розглядалось клопотання позивача, яке 21 грудня 2019 року надійшло до Офісу Президента України від державної установи «Замкова виправна колонія № 58» листом від 17 грудня 2019 року № 4760 та за результатами розгляду якого на засіданні Комісії 4 лютого 2020 року було ухвалено рішення стосовно клопотання позивача, оформлене Протоколом № 2. Доводи позивача вважають безпідставними. У позивача є правова можливість знову подати клопотання про помилування після спливу строку встановленого законом. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, наданий відповідачем відзив на позовну заяву встановила наступне.
Суд встановив, що вироком апеляційного суду Херсонської області від 23 вересня 2002 року за ст.ст. 115 ч. 2 пп. 1, 6, 12, 187 ч.2, 187 ч.4, 185 ч.З КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вироком апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року за ст.ст. 185 ч.З, 185 ч.5 КК України, ст.ст. 93 пп. "а","з'',"і", 215-3 ч.З, 142 ч.З, 141 ч.2, 140 ч.2, 42 ч.З КК України (в редакції Закону України від 28 грудня 1960 року) за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання, призначеного за попереднім вироком, до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
21 грудня 2019 року клопотання ОСОБА_1 надійшло до Офісу Президента України від державної установи «Замкова виправна колонія № 58» листом від 17 грудня 2019 року № 4760 та за результатами розгляду якого на засіданні Комісії 4 лютого 2020 року було ухвалено рішення стосовно клопотання позивача, оформлене Протоколом № 2.
Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України здійснює помилування.
Частиною 1 та 2 статті 87 КК України встановлено, що помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Наказом Міністерства юстиції України від 28 вересня 2012 року № 1439/5, затверджений «Порядок подання до Адміністрації Президента України матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених та виконання указів Президента України про помилування» (далі - Порядок № 1439/5), зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 жовтня 2012 р. за № 1667/21979, який визначає механізм підготовки матеріалів за клопотаннями про помилування засуджених і подання їх до Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України Міністерством юстиції України та виконання указів Президента України про помилування згідно з Положенням про порядок здійснення помилування, затвердженим Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223.
«Положення про порядок здійснення помилування», затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 2015 року N 223/2015 (надалі - Положення № 223/2015) регулює правовідносини, які виникають в зв'язку з помилуванням осіб, засуджених до довічного позбавлення волі в тих рамках правового регулювання, які викладені в статті 87 КК України.
Пунктом 5 та 9 Положення № 223/2015 встановлено, що особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин.
Під час розгляду клопотання про помилування враховуються: ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини; думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб'єктів про доцільність помилування.
У відповідності до п. 7, 8 Положення № 223/2015 підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України (далі - Департамент).
Департамент для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, установ виконання покарань необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.
Клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія).
У відповідності до п. 10-14 цього Положення № 223/2015, про клопотання, які не підлягають задоволенню за обставин, передбачених цим Положенням, Департамент доповідає Комісії.
Пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують голова та секретар Комісії.
За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, підготовлених Департаментом, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.
Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України.
Про помилування засудженого Президент України видає указ.
У разі відхилення Комісією клопотання про помилування засудженої особи повторне клопотання щодо неї за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання.
Аналіз вищенаведених норм Положення № 223 приводить Суд до висновку, що клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування, та лише у випадку прийняття Комісією позитивного результату про можливість застосування помилування, передаються на розгляд по суті Президенту України, який в подальшому видає відповідний указ про помилування.
При цьому, якщо за наслідками розгляду клопотання, Комісія прийде до висновку про відсутність підстав для помилування на даний час, то Комісія обмежується доповіддю Президентові України про зазначені обставини. Така доповідь, є належною формою реалізації Комісією своїх функціональних обов'язків.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що у випадку коли Комісія вносить Президентові України пропозицію про застосування помилування, то належною формою реалізацією та юридично визначеним правовим наслідком з боку Президента України, є прийняття відповідного указу про помилування, а у випадку відхилення такої пропозиції, Комісія обмежується лише доповіддю Президенту України про це, в такому разі прийняття будь-яких указів з цього приводу, законодавством не передбачається.
Суд наголошує, що єдиним та належним рішенням, яке може бути прийняте Президентом України у випадку застосування до особи помилування, є указ. Такий указ, в межах спірних правовідносин, з урахуванням п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України є індивідуальним актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи, безпосередньо особи відносно якої вирішене питання про помилування. В той же час, як вже зазначалось, що у випадку залишення Комісією без задоволення клопотання про помилування, законодавством не встановлено та не передбачено прийняття Президентом України будь-якого рішення.
В матеріалах справи відсутні відомості про відмову особисто Президентом України у розгляді клопотання про помилування, або прийнятті будь-якого ним рішення про відмову у такому помилуванні за наслідками внесеної Комісією Президентові України пропозиції про застосування помилування відносно ОСОБА_1 ..
Аналіз змісту вищенаведених норм Положення № 223 та Порядку свідчить про те, що клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією та лише потім, за наявності підстав, передаються на розгляд по суті Президенту України.
Департаментом листом від 11 лютого 2020 року №21-0580/16 на адресу начальника Державної установи «Замкова виправна колонія №58» було надіслано відповідне повідомлення для оголошення його ОСОБА_1 .
У вказаному листі міститься прохання оголосити ОСОБА_1 , що його клопотання про помилування розглянуто, але враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчинених позивачем злочинів, а також беручи до уваги те, що адміністрація установи виконання покарань та спостережна комісія висловилися проти його помилування, клопотання залишено без задоволення.
Так положеннями ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Закон, що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина, є Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року № 5207-VI (далі - Закон № 5207).
Статтею 6 Закону № 5207 встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:
спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;
здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;
встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Згідно частин 1, 2 статті 14 Закону № 5207, особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.
Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб.
Внаслідок відсутності рішення Президента України про відмову у помилуванні, враховуючи також індивідуально визначену складову дискреційних повноважень Президента України при здійсненні помилування щодо інших осіб шляхом винесення указів, суд вважає відсутніми підстави для здійснення аналізу та оцінки підстав для помилування іншої особи.
Позивачем не доведено та не встановлено судом, що прийнятим рішення, була допущена дискримінація та порушення прав, свобод чи інтересів позивача, тому як наслідок відсутні підстави для зобов'язання повторно розглянути клопотання засудженого до довічного позбавлення волі про його помилування.
Оскаржуване рішення про відмову у помилуванні засудженого ОСОБА_1 видано з дотриманням норм чинного законодавства України, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Департамент з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України (вул. Шовковична, 12,Київ 220,01220
Головуючий суддя Г.В. Лабань