26 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2214/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (далі - відповідач), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (далі - тертя особа), у якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020 р. ВП №62626804.
Ухвалою від 17.08.2020р. відкрите провадження у справі, судове засідання призначене на 26.08.2020р.
У судове засідання сторони не прибули, позивач надіслала клопотання про розгляд справи без участі позивача, відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст.. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У позові позивач зазначає, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 01 серпня 2020 року отримала та ознайомилася з постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020 року ВП №62626804 на підставі виконавчого напису №3543 від 23.01.2020 року, який видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович. Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020р. ВП №6262804, оскільки відповідач не мав жодних правових підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження №6262804 у виконавчому окрузі м. Києва. Позивач вказує, що на території де приватний виконавець Табінський О.В. здійснює діяльність в м.Києві, боржник не проживає, не має нерухомого майна, жодних грошових коштів в банках та інших фінансових установах. З огляду на ці обставини, вважає, що спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання на прибув, правом подання відзиву не скористався, на вимогу суду надіслав матеріали виконавчого провадження.
Третя особа також не скористалась правом подання пояснень по суті позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Табінським Олегом Володимировичем 22.07.2020р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62626804, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича від 23.01.2020р. №3543, про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" заборгованості в розмірі 28783,13 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою приватного виконавця та вважаючи її протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIIІ).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 р. передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404 визначено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною третьою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин першої, другої статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 р. №1403-VII (далі - Закон №1403-VII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються, зокрема, виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403-VII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020р. ВП №62626804, вказана постанова прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Табінським Олегом Володимировичем. Відтак, виконавчим округом приватного виконавця Табінського Олега Володимировича є місто Київ.
Водночас відповідно до частини першої статті 25 Закону №1403-VII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно з частини другої статті 25 Закону №1403-VII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
В силу вимог частини другої статті 24 Закону №1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому згідно з частини третьої статті 25 Закону №1403-VII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина шоста статті 25 Закону №1403-VII та абзац 2 частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, як видно зі змісту наведеної вище частини другої статті 24 Закону №1404-VIIІ, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та, відповідно, на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно наявної в матеріалах справи копії виконавчого напису від 23.01.2020р. № 3543 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана адреса місця реєстрації боржника зазначена і в постанові про відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 20.04.2004р.
Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження №62626804 боржник був зареєстрований у Херсонській області, що не відноситься до виконавчого округу відповідача.
Також, із наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 219684829 від 10.08.2020р. у реєстрі відсутня інформація про наявність нерухомого майна у ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, керувалася тим, що у боржника відкритий картковий рахунок за кредитним договором в АТ «Альфа-Банк», юридична адреса головного офісу якого 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд 100.
Відповідно до пункту 1.27 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно статті 3 наведеного Закону кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Картковий рахунок - це банківський поточний картковий рахунок Клієнта, який відкривається на договірній основі для обліку грошових коштів Клієнта та здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. По картковому рахунку проводиться облік операцій за платіжними картками Клієнта.
Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.
Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (стаття 179 цього ж Кодексу).
Пунктами 3.1, 3.2 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.01.2001 (зі змінами) встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість.
Поняття "картковий рахунок" було передбачено Постановою Національного банку України від 19.10.2005 "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" №137, яке втратило чинність на підставі Постанови Національного банку України №223 від 30.04.2010.
При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що "картковий рахунок" є майном в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження "карткового рахунку" за місцем знаходження будь-якого банку.
Суд звертає увагу, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це перевірено не було.
Відповідачем не надано суду жодних доказів наявності у ОСОБА_1 в межах виконавчого округу м. Києва будь-якого майна.
Не міститься такої інформації і в автоматизованій системі виконавчого провадження № 62626804.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення та фактично визнав позовні вимоги.
З системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, враховуючи, що на дату відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не мав відомостей про наявність майна боржника у виконавчому окрузі міста Києва, наявність такого майна також не встановлена і судом.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, у зв'язку з чим постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020р. ВП№62626804 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2020 р. ВП №62626804.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1 У, офіс № 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 105000000