Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 серпня 2020 р. № 520/5773/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.03.2020 року № 6170-сг "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7050 га. з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області строком на 49 років;
- стягнути з відповідача на мою користь суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернуся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки проте відповідачем протиправно видано Наказ від 25.03.2020 року № 6170-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Вважає спірний наказ таким, що порушує права як власника нерухомості на належне оформлення права користування землею для обслуговування нежитлових будівель.
Ухвалою від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, пославшись на законність дій посадових осіб відповідача.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справа розглянута відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 13.07.2020, на лікарняному з 05.08.2020 по 14.08.2020 та у щорічній відпустці з 14.08.2020 року по 24.08.2020 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за договором купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 , набула право власності на комплекс, який складається з нежитлових будівель, а саме: склад площею 326,60 кв.м. та корівник площею 1262,70 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданої до матеріалів справи копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7050 га. з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області (а.с. 31-33).
Також судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,7050 га., кадастровий номер 6321782500:02:002:0183, на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель була у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 09.06.2009 року, який зареєстровано в Зміївському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2009 за № 040969100022. Договір було укладено на 49 років. 14 грудня 2016 року договір оренди землі було розірвано за взаємною згодою сторін на підставі Наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області № 14381-СГ від 13.12.2016 року (а.с. 12-14, 15, 16, 17).
ОСОБА_1 на протязі трьох років неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області:
В 2017 році ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування зазначених будівель.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Т-4794/0/6-5955/0/21-17 від 27.03.2017 р. позивача було повідомлено, що при перевірці місця розташування земельної ділянки на публічній кадастровій карті України, встановлено, що земельна ділянка, яка планується до відведення є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 6321782500:02:002:0183. З цих підстав у Головного управління відсутні правові підстави надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на сформовану земельну ділянку.
В 2018 році позивач звернулась з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Т-6549/0-5051/0/95-18 від 15.06.2018 р. її було повідомлено про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в зв'язку з тим, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 07.05.2018 року № НВ-6305959962018 на вказану земельну ділянку зареєстровано право за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Також позивач звернулась із заявою від 08.11.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Т-14087/0-9570/0/95-18 від 10.12.2018 р. їй було повідомлено про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду зазначеної земельної ділянки.
Відмова мотивована тим, що згідно наданих до заяви матеріалів земельна ділянка, яку позивач планує отримати в оренду, є вже сформованою земельною ділянкою з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183 площею 0,7050 га.
28 грудня 2018 року позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подано нову заяву про надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183 площею 0,7050 га. для обслуговування нежитлових будівель (склад, корівник).
Листами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № Т-38/0-634/0/95-19 від 31.01.2019 р., № юр-2795/0-2167/0/95-19 від 08.04.2019 р., № Т-6827/0-3858/0/95-19 від 24.06.2019 р. позивачу з різних підстав було запропоновано повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про укладання договору оренду зазначеної земельної ділянки.
12 грудня 2019 року позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подано нову заяву про надання в оренду земельної ділянки.
Головним управління Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ від 13.01.2020 року № 1018-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», який вмотивовано тим, що позивачем не додано технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої здійснена державна реєстрація зазначеної земельної ділянки, що унеможливлює розгляд заяви по суті.
21 лютого 2020 року ОСОБА_1 подано нову заяву до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання в оренду земельної ділянки. До заяви додані документи згідно з додатком.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.03.2020 року № 6170-сг «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» останній відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,7050 га., розташованої за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області.
Наказ вмотивований тим, що з метою недопущення перевищення повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, заявнику необхідно додати матеріали щодо правового статусу земель, які планується до відведення, з урахуванням вимог, зазначених в пункті 21 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Суть позовних вимог полягає у тому, що позивач просить визнати за ним право на користування земельною ділянкою, яке забезпечено йому, як власнику нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці.
Відповідно до приписів ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно зі ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Стаття 152 Земельного кодексу України, якою встановлюється, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у диспозиціях ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Як вже було встановлено, позивач є власником наступних об'єктів нерухомого майна: склад площею 326,60 кв.м. та корівник площею 1262,70 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_2 .
Також суд звертає увагу, що земельна ділянка площею 0,7050 га., кадастровий номер 6321782500:02:002:0183, на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель була у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 09.06.2009 року, який зареєстровано в Зміївському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 30.06.2009 за № 040969100022. Договір було укладено на 49 років. 14 грудня 2016 року договір оренди землі було розірвано за взаємною згодою сторін на підставі Наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області № 14381-СГ від 13.12.2016 року.
Тобто, набуття права власності позивачем, на об'єкт нерухомості, пов'язане з правомірним очікуванням реалізації прав, закріплених у вказаних вище нормах законодавства щодо отримання земельної ділянки.
Так, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справах «Мелахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 року, «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Прессос Компанія Нав'єра С.А.» та інші проти Бельгії» від 28.10.1995 року, «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року, визначено, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи.
Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі, та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 року, заява №311107/96, п.54). Окремої уваги заслуговує питання «правомірних очікувань» особи щодо отримання права на оренду земельної ділянки. У справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, у позивача виникли правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому, такі правомірні очікування, є об'єктом правового захисту згідно із статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, з метою оформлення права користування на земельну ділянку під зазначеними будівлями, відповідно до ст. 122, 123 Земельного кодексу України, позивач на протязі трьох років неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що за заявою від 21 лютого 2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подано нову заяву про надання в оренду земельної ділянки проте владним органом не прийнято відповідного рішення, що не спростовано відповідачем у ході судового розгляду, а отже, в цій частині відповідачем вчинено протиправну бездіяльність та як наслідок прийнято Наказ від 25.03.2020 року № 6170-сг "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" який на думку суду підлягає скасуванню.
З'ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви від 21 лютого 2020 року про надання в оренду земельної ділянки, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7050 га. з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області строком на 49 років в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.
Відносно зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7050 га. з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області строком на 49 років, то суд зазначає наступне.
Обов'язковою умовою для звернення до суду з позовом щодо захисту прав є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд звертає увагу, що з'ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 , від 15 березня 2019 у адміністративній справі № 815/622/17, та від 12 лютого 2020 у адміністративній справі №160/7402/18.
Суд зазначає, що у даному випадку позивач звернувся до суду із позовом однією із вимог якого є зобов'язання прийняття рішення про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, проте, як вже встановлено судом відповідачем не прийнято рішення відповідно до суті заяви позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині оскільки вони є передчасними.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи положення статті 9 КАС України, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7050 га. з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області строком на 49 років в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо розгляду заяви від 21 лютого 2020 року про надання в оренду земельної ділянки.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.03.2020 року № 6170-сг "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під'їзд, 8,9 поверхи) повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУНОМЕР_1 ) в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 0,7050 га. з кадастровим номером 6321782500:02:002:0183, яка розташована за межами населених пунктів на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області строком на 49 років в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України та з урахуванням висновків суду.
В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 серпня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.