Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 серпня 2020 р. № 520/10059/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради (вул. 1 Травня, буд. 6,м. Куп'янськ, Харківська область,63701, код ЄДРПОУ 03196570) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними відмови Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради вчинити дії з приводу встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни.
Дослідивши надані матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, особа з інвалідністю 2 групи
Суд вказує, що відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII , до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Згідно пункту 9 статті 7 вказаного Закону до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (із змінами) (далі - Положення), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Згідно з пунктом 10 цього Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико - соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Отже, для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, з підстав, встановлених пунктом 9 статті 7 Закону, окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон містить умову, щоб особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників і відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
З пояснювальної записки до проекту Закону від 15.06.2004 року № 1770-1V « Про внесення змін до статті 7 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слідує, що до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.
Зокрема, перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань.
Метою внесення відповідних змін до Закону № 3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам ("інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів") тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних такими особами робіт та їх негативний вплив на здоров'я були співрозмірними.
Таким чином, право на встановлення статусу особа з інвалідністю внаслідок війни на підставі вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони за умови надання відповідних підтверджуючих документів.
Як встановлено судом, документи, які Позивач долучив до заяви, щодо набуття статусу особа з інвалідністю внаслідок війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Разом з тим, Позивач не брав участь у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, тому не може бути визнаний особою з інвалідністю внаслідок війни саме на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони Позивач не надав. За змістом п. 16 Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 1111 громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону. Аналогічний висновок міститься у відповіді Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації № 01.1-14/1612/4 від 03.12.2019 року. (Копія відповіді додається).
Стосовно ствердження Позивача про те, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, а відтак Позивач автоматично був залучений до складу формувань Цивільної оборони пояснюємо, що відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 р. № 1111, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 р. № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами - пункт 24 розділ 3) та від 29.06.1976 р. № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському та сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986р., начальника ЦО УРСР від 28.04.1986р., начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 р. (від 29.04.1986р. № 01, від 30.04.1986р. № 02, від 04.05.1986р. № 16, від 19.05.1986р. № 52 та інші) формування цивільної оборони можуть бути використані в мирний час для боротьби з масовими лісовими пожежами, ліквідацією наслідків стихійних лих, великих аварій і катастроф. Кількість цих формувань та їх загальна чисельність встановлюється радами міністрів союзних автономних республік, обласними виконкомами з врахуванням приблизного розрахунку створення невоєнізованих формувань.
Розробка штату та табелів формувань здійснюється у відповідності з доданої до положення організаційно-штатної структури формування та нормами оснащення (табелізації) цих формувань (п. 31 розд.6 Положення).
Згідно п.п. 22, 23, 25 ч. З розд. І Статуту формувань і військ Цивільної оборони, затвердженого начальником Цивільної оборони СРСР від 27.03.1967 (далі - Статут) силами цивільної оборони є формування, утворені з працівників та службовців об'єктів народного господарства, та військові частини цивільної оборони. Формування цивільної оборони створюються на підприємствах народного господарства, установах і навчальних закладах, в колгоспах та радгоспах згідно штату та оснащуються згідно табелю. Вони комплектуються за виробничим принципом із працівників, службовців, колгоспників, учнів та іншого працездатного населення. До формувань цивільної оборони можуть входити: загони, команди, групи, бригади, дружини і ланки різного призначення. Формування поділяються на об'єктові та спеціального призначення. До формувань спеціального призначення входять: медичні, протипожежні, інженерні, протирадіаційного і протихімічного захисту, охорони громадського порядку, енергетики, зв'язку, комунально-технічні, автотранспортні, захисту тварин і рослин, які створюються на базі відповідних підприємств, установ, організацій та навчальних закладів.
Відповідно до п.п. 21, 22 ч. 2 розд. 1 Настанов про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському та сільськогосподарському об'єкті народного господарства), затверджені наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступником Міністра оборони СРСР від 29.06.1976 № 92 (далі - Настанови) силами цивільної оборони району, призначеними для виконання покладених на них завдань, є формування цивільної оборони, а також організації та установи міністерств, відомств та виконавчих комітетів Ради депутатів працюючих, які задіяні у вирішенні завдань згідно з планом цивільної оборони. Формування цивільної оборони створюються в мирний час на всіх підприємствах, в організаціях, установах, навчальних закладах району для проведення рятувальних робіт в осередках ураження та зонах катастрофічного затоплення, а також для проведення інших заходів цивільної оборони. Вони комплектуються із працівників, службовців (колгоспників), студентів, учнів та іншого працездатного населення. У формування можуть бути зараховані в обов'язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов'язаних, які мають мобілізаційні приписи, інваліди І и П групи, вагітні жінки та жінки, які мають дітей до 8 років, а також жінки з середньою та вищою медичної освітою, які мають дітей до 2 років.
З аналізу вищевказаного Положення, Статуту та Настанов слідує, що формування цивільної оборони створювались на базі підприємств, установ, організацій і навчальних закладів, згідно спеціально розробленого штату та табелю цих формувань. Кількість формувань цивільної оборони та їх загальна чисельність встановлювалась, в тому числі, радами міністрів союзних автономних республік, обласними виконкомами з врахуванням приблизного розрахунку створення невоєнізованих формувань. До формувань цивільної оборони могли входити: загони, команди, групи, бригади, дружини і ланки різного призначення, які створювались на базі відповідних підприємств, установ, організацій та навчальних закладів. Вони комплектувалися із працівників, службовців (колгоспників), студентів, учнів та іншого працездатного населення. В формування могли бути зараховані в обов'язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки у віці від 16 до 60 років та жінки від 16 до 55 років, за виключенням військовозобов'язаних, які мали мобілізаційні приписи, інваліди І и П групи, вагітні жінки та жінки, які мають дітей до 8 років, а також жінки з середньою та вищою медичної освітою, які мають дітей до 2 років.
Вищевказані нормативні документи не містять приписів, що до формувань цивільної оборони входили всі працівники підприємств, установ, організацій. Формування цивільної оборони створювались на базі підприємств, установ, організацій, а чисельність вищевказаних формувань встановлювалась рішенням обласних виконкомів у відповідності до спеціально розробленого штату та табелю цих формувань.
Відповідно до п.п. 14, 16, 18 ч.1 розд. 1 Настанов основними завданнями цивільної оборони об'єктів є зокрема навчання з цивільної оборони працівників і службовців (колгоспників), які не ввійшли в склад формувань. При начальнику цивільної оборони створюється штаб. Штаб повинен, зокрема проводити підготовку формувань та навчання з цивільної оборони робітників та службовці, які не ввійшли до складу формувань. Штаб цивільної оборони об'єкту (колгоспа, радгоспа) створюється з посадових осіб згідно наказу начальника цивільної оборони об'єкту. До нього входить: начальник штабу, два-три робітника з оперативних питань, підготовки формувань та навчання населення, а також спеціалісти, які одночасно є начальниками відповідних служб цивільної оборони.
Зміст вищевказаних норм підтверджує висновки, що до складу формувань цивільної оборони входили не всі працівники підприємств, установ, організацій.
Посилання Позивача на Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 201-78 (ДСК), Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми щодо оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, затвердженого Наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (ДСК) не можуть бути прийняти до уваги, оскільки цими нормативними актами встановлено загальні положення функціонування системи Цивільної оборони в СРСР (на всій його території), однак, самі по собі вони не є доказом включення Позивача у формування Цивільної оборони та участь його, у складі цих формувань, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Лист Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 12.01.2017 № 01-1-14/69 та інформаційна довідка Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 20.10.2017р. № 01.1-14-1654-1 на які посилається Позивач беззаперечно не свідчить про участь ОСОБА_1 у складі формування Цивільної оборони
Також, судом встановлено, що позивачем не надано доказів його залучення до складу структурних підрозділів Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», які входили до спеціалізованих невоєнізованих формувань Цивільної оборони, з метою виконання робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської аварії
Верховний Суд у постанові від 7 червня 2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналогічний висновок міститься у рішеннях Верховного Суду у постановах від 18.09.2019р. у справі № 674/450/17, від 19.02.2019р. у справі № 674/449/17, від 10.10.2019р. у справі № 810/4584/18, від 10.10.2019р., у справі № 748/1755/17, від 20.12.2019р. у справі № 315/594/15-а; від 26.02.2020р., у справі № 377/196/17.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 раніше вже звертався з аналогічною заявою про встановлення статусу інваліда війни., але оскільки належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони заявником не було надано, з метою розшуку документів підтверджуючих факт залучення ОСОБА_1 до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, управлінням праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради були направлені запити: до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації ( № 5852-01/03 від 01.10.2019 року ). Згідно отриманої відповіді (№ 01-38/1155 від 23.10.2019 року ) підтверджуючі документи відсутні.
Направлено запит до Комунального підприємства Куп'янської районної ради Харківської області «Куп'янський районний трудовий архів» (№ 6735-04/03 від 11.11.2019 року та № 5437-04/03 від 09.09.2019р. ). Згідно отриманої відповіді ( № 03-26/841 від 18.09.2019 року та № 03- 26/1064 від 14.11.2019р.) підтверджуючі документи відсутні.
Також, направлено запит до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації ( № 6952-16/03 від 25.11.2019 року ). Згідно отриманої відповіді ( № 01.1-14/1612/4 від 03.12.2019 року ) підтверджуючі документи відсутні.
Направлено запит до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (№ 6956-16/05 від 25.11.2019 року). Згідно отриманої відповіді (№ 212-2818 від 11. 12.2019 року) підтверджуючі документи відсутні.
За відсутності доказів, які б свідчили про залучення Позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, вважаємо, що у ОСОБА_1 немає достатніх підстав для набуття статусу особа з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення йому статусу особа з інвалідністю внаслідок війни управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах наданих повноважень з урахуванням усіх істотних для справи обставин.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суб'єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради (вул. 1 Травня, буд. 6,м. Куп'янськ, Харківська область,63701, код ЄДРПОУ 03196570) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.В.Зінченко