Справа № 930/1861/20
Іменем України
27 серпня 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар: ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Вінницького районного суду Вінницької області клопотання слідчого Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020025240000028 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20.08.2020 передано на розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області клопотання слідчого Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020025240000028 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно поданого клопотання вказано, що до чергової частини Немирівського ВП надійшла письмова заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те що невідома особа з його банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 здійснила крадіжку грошових коштів в розмірі 12 917 грн. За вказаним фактом 06.08.2020 внесені відомості до ЄРДР за № 12020025240000028 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що до даного злочину причетний раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 .
Згідно клопотання також вказано, що в ході досудового розслідування 09.08.2020 на підставі добровільної згоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , було оглянуто та вилучено його мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536» із ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , із сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 .
На підставі викладеного, слідчий Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області у своєму клопотанні, погодженому з прокурором, просив накласти арешт на мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536» із ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , із сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 з метою запобігання можливості приховування, знищення або відчуження сторонніми особами чи власниками, а також з метою збереження речового доказу.
В судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився, однак надіслав заяву, згідно якої просив клопотання розглянути у його відсутність, подане клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у клопотанні, просив задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність вищезгаданих осіб та без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів кримінального провадження на підставі наявних матеріалів.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, крім іншого, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В даному клопотанні, долучених до нього документів, та під час його розгляду суду не доведено, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Так, у клопотанні зазначено, що на підставі добровільної згоди гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було оглянуто та вилучено його мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536» із ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , із сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 , водночас слідчим не обґрунтовано, що вилучені речі є речовими доказами, та взагалі яке відношення мають виявлені речі до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, в даному кримінальному провадженні, та з якою метою потрібно застосувати захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту цього майна. Докази, що таке майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженні № 12020025240000028 від 06.08.2020 у матеріалах клопотання відсутні, місцезнаходження даних речей та підставу їх вилучення суду не обгрунтовано.
Зокрема, суду не доведено, яке відношення має гр. ОСОБА_7 до кримінального провадження № 12020025240000028 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, натомість зазначено, що до даного злочину причетний гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також суду не доведено, що саме ОСОБА_7 є власником даного мобільного телефону та що мобільний телефон було вилучено дійсно з його згоди.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Таких обставин у поданому клопотанні взагалі не зазначено, документів на їх підтвердження суду не надано, навпаки вказано, що даний мобільний телефон було вилучено в особи на підставі її добровільної згоди.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Звертаючись до суду з даним клопотанням, слідчим навіть не зазначено повної дати його складення, зокрема зазначено «08.2020», а також переліку документів, що до нього додані, та суд звертає увагу, що до клопотання долучено лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та фотокопії мобільного телефону.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Так, слідчим не доведено, що мобільний телефон марки «Lenovo» моделі «А536» із ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , із сім-картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_4 було визнано речовим доказом у вищевказаному кримінальному провадженні, кому саме він належить та що він дійсно відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, не обгрунтовано необхідності накладення арешту на не доведено наявності жодного з ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а в обґрунтування клопотання слідчим долучено лише витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та фото мобільного телефону «Lenovo».
Таким чином, при розгляді клопотання про арешт майна клопотанням та доданими до нього матеріалами не доведені обставини, що свідчать про необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 100, 132, 170, 171, 172, 173 КПК України, суд
В задоволенні клопотання слідчого Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020025240000028 від 06.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: