26 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 921/72/16-г/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Малого приватного підприємства "Візит" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 (головуючий суддя Плотніцький Б.Д., судді Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 (суддя Андрусик Н.О.) у справі 921/72/16-г/17
за позовом Малого приватного підприємства "Візит"
до 1) Тернопільської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф 2010"
про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору оренди землі,
13.07.2020 Мале приватне підприємство "Візит" надіслало безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі № 921/72/16-г/17.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, скаржнику слід врахувати, що у касаційній скарзі необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) вона подається, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), із зазначенням у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, чітко вказати яку саме норму (закон) суди застосували не правильно, як її слід було б застосувати до спірних правовідносин (з обґрунтованим посиланням на висновки Верховного Суду, чи необхідність відступлення від такого висновку, чи відсутність такого висновку у подібних правовідносинах), і як це вплинуло на вирішення спору.
У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність правових позицій Верховного Суду щодо правовідносин, які склалися між сторонами, щодо застосування норми права про наявність чи відсутність порушеного права позивача, що зумовило зверненню з касаційною скаргою (п.3 ч.2 ст.287 ГПК України).
Зміст касаційної скарги хоча і містить посилання на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте в порушення наведених процесуальних вимог, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає щодо якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
За таких обставин, враховуючи, що скаржник у поданій касаційній скарзі визначив підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а в касаційній скарзі не зазначено щодо якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній, така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.
Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.
Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.
При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.
Окрім цього, Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", які набрали чинності з 15.12.2017.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 встановлено у розмірі 1378,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є дві вимоги немайнового характеру про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/39/62 від 29.11.2013 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,4585га за адресою вул. Митрополита Шептицького, 21а у м. Тернополі ТОВ "Тріумф 2010" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.12.2013.
Приписами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З врахуванням наведених вище приписів Закону України "Про судовий збір" на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір виходячи з 2-х вимог немайнового характеру, а саме у розмірі 5 512,00 грн (1378,00 х 2 вимоги немайнового характеру = 2756,00 х 200% = 5 512,00 грн ).
Скаржником на підтвердження сплати судового збору до матеріалів касаційної скарги додано квитанцію № 2830 від 13.07.2020 про сплату судового збору в розмірі 4042,00 грн, тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.
Таким чином, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід доплатити судовий збір в розмірі 1 470,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Підсумовуючи вище викладене, Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції:
1) касаційну скаргу в новій редакції з урахуванням вищенаведених недоліків;
2) докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції з додатками іншим учасникам справи;
3) документ на підтвердження сплати (доплати) судового збору в розмірі 1 470,00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Візит" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.09.2016 у справі № 921/72/16-г/17 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Суховий В.Г.