25 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3484/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Давидюк О.Н.,
представників учасників справи:
від позивача: Литвин П.В.,
від відповідача: Радигін Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Харківської області
суддя Аріт К. В.
від 24.12.2019
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Білоусова Я. О., Пуль О. А., Шевель О. В.
від 28.05.2020
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж
про стягнення 22 031 924, 33 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. 25 жовтня 2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі - Відповідач) про стягнення 22031924,33 грн, у тому числі: 17602499,41 грн боргу, 1354144,75 грн пені, 821067,05 грн 3% річних, 2254213,12 грн інфляційних втрат та 330478,87 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №1051/1718-ТЕ-32 постачання природного газу від 21.09.2017 року (далі - Договір).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.2019, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 17602499,41 грн боргу, 135414,47 грн пені, 634340,08 грн 3% річних, 1756333,99 грн інфляційних втрат, 320209,78 грн судового збору. Зменшено розмір пені на 90%. Відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців до 24 червня 2020 року.
3. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що Відповідачем допущено порушення строків оплати отриманого за Договором природного газу, а тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Разом з тим, суди врахували, що розрахунки між сторонами Договору здійснювались за період з жовтня 2017 року по січень 2018 року включно за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до порядку визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, а тому у Позивача були відсутні правові підстави для нарахування Відповідачу 3% річних у розмірі 186726,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 497879,13 грн за поставлений природний газ за період з жовтня 2017 року по січень 2018 року. Крім того, попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що наявні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені та відстрочення виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4. 19 червня 2020 року Позивач звернувся до Верховного Суду, через Східний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №922/3484/19, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1218730,28 грн, 3% річних у розмірі 186726,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 497879,13 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Підставою касаційного оскарження судових рішень Позивач зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.
6. Також Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 21.11.2019 у справі №902/517/18, від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
7. Відповідач в установлений Судом строк відзив на касаційну скаргу не надав.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. 21 вересня 2017 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) укладено Договір, згідно з яким, Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього Договору.
9. Відповідно до п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
10. Згідно з п.2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8373,3 тис.куб.м.
11. Умовами п.5.2. Договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення Договору становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
12. Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3. цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
13. Згідно з пунктом 6.3. Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на Споживача поширюється дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання»;
2) у будь-якому випадку Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього Договору, - в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунку Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі, коли на Споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширюється дія положень статті 191 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений за минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у Споживача за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.
14. Відповідно до п.8.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
15. Умовами п.8.3. Договору сторони погодили, що з урахуванням п.11.3. цього Договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.
16. Відповідно до п.10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років.
17. Згідно з п.12.1. Договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
18. 12 січня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни, зокрема до:
- абзацу третього п.6.1. Договору та викладено його в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3. цього Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором»;
- п.8.2. Договору та викладено його в наступній редакції: «У разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення»;
- п.8.3. Договору та викладено його в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням п.11.3. цього Договору, підписання Споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє Споживача від обов'язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором.».
19. 20 березня 2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, якою викладено п.2.1. Договору в наступній редакції: «Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 7062,694 тис.куб.м.».
20. Суди встановили, що на виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 42 371 664,25 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі природного газу за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року.
21. Також суди встановили, що Відповідач розраховувався за природний газ несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого заборгованість Відповідача склала 17602499,41 грн.
22. Цивільний кодекс України
Стаття 549. Поняття неустойки
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 551. Предмет неустойки
… 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
23. Господарський кодекс України
Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
24. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 296. Закриття касаційного провадження
1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:
… 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
2. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Оцінка аргументів учасників справи
25. Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
26. Водночас під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
27. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався Позивач у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на таке.
28. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
29. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
30. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, при зменшенні розміру пені врахував скрутне фінансове становища Відповідача (збитковість підприємства); природний газ, який постачався за Договором, використовувався Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, тобто не для власних потреб; заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений природний газ за договором виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; тобто через низький ступінь розрахунків останніх і виникла заборгованість, що відповідно свідчить про відсутність безпосередньої вини Відповідача; тарифи, затверджені для Відповідача на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії є збитковими; а також, що Позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій Відповідача.
31. Суд зазначає, що такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
32. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №918/487/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 11.06.2020 у справі №912/2555/19.
33. Водночас у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податкового боргу.
34. Не можуть бути взяті до уваги і посилання Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, оскільки залишаючи без змін рішення суду першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, та визнав обґрунтованим зменшення судами розміру штрафних санкцій на 50 %, враховуючи встановлені у справі обставини, а тому висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
35. Ураховуючи вищенаведене, Суд відхиляє помилкові доводи Скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 233 Господарського кодексу України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі №918/116/19, оскільки у цій справі та у справах, на які посилається Скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосування статті 233 Господарського кодексу України, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.
36. В інших справах, на рішення Верховного Суду в яких посилався Скаржник (від 21.11.2019 у справі №902/517/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі №925/74/19, від 12.03.2019 у справі №910/3657/18) рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом повністю або частково з передачею справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідних справ, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у таких справах та в судових рішеннях.
Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цих справ фактично-доказова база в них може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
37. З огляду на викладене Суд зазначає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №922/3484/19, відкрите з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати
38. У зв'язку з тим, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати у цій справі з урахуванням вимог статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (при цьому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі №922/3484/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Кролевець
І. Ткач