Іменем України
26 серпня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/596/20
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»,
юридична адреса: вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601;
до відповідача 1: Приватного підприємства «Агрофірма «Мета»,
вул. Перемоги, 28, с. Вишнівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16707;
до відповідача 2: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 66242,45грн
за участю представників сторін:
від позивача: Пилипенко А.В. - довіреність №14/20-43-20 від 01.04.2020 , представник;
від відповідача 1: не прибув;
від відповідача 2: не прибув.
У судовому засіданні 26.08.2020 Господарським судом Чернігівської області на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
06.07.2020, надійшов позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до відповідача 1 - Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» та відповідача 2 - ОСОБА_1 про стягнення 66242,45грн, з них: 55607,14грн заборгованості в частині лізингових платежів за період з лютого 2020 року по червень 2020 року за договором фінансового лізингу №25-17-115СТВ-ФЛ/487 від 22.06.2017 (надалі - Договір); 4664,32грн пені за період з 21.02.2018 по 22.06.2020 за порушення грошових зобов'язань, на підставі п.8.3. Договору; 5110,00грн річних за обліковою ставкою 25% за аналогічний період та 472,54грн інфляційних втрат за лютий 2019 року, вересень 2019 року, березень 2020 року, травень 2020 року, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та п.8.3. Договору, а також 388,45грн штрафу в розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу, на підставі п.8.1. Договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов вказаного Договору в частині сплати періодичних лізингових платежів, належне виконання якого забезпечено договором поруки №489 від 22.06.2017 укладеним між відповідачем 2 - ОСОБА_1 та позивачем - Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (надалі - ДП АТ «НАК «Украгролізинг» ).
Ухвалою суду від 22.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 17.08.2020, сторонам установлено строки для подачі до суду заяв по суті спору, зокрема відповідачам 1 та 2 - 15 календарних днів, з дня отримання відповідної ухвали, в порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) відзиву на позов. Попереджено, що з огляду на зміст частини 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання ними відзиву на позов в установлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала суду про відкриття провадження в справі одержана відповідачем 1 - 24.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1400049113112. Строк на подачу відзиву на позов відповідачем 1 закінчився 10.08.2020, з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України.
Ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена за адресою реєстрації відповідача 2 ( АДРЕСА_2 ) згідно інформації, наданої Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради на запит суду (лист від 17.07.2020 №01.1-15/5-590), повернута відділом поштового зв'язку на адресу суду 29.07.2020 з відміткою «адресат відсутній».
За висновком суду, відповідно до п.5. частини 6 статті 242 ГПК України відповідача 2 належним чином повідомлено про відкриття провадження в справі №927/596/20, натомість процесуальним правом на подання відзиву на позов у порядку статей 165, 178, 251 ГПК він не скористався.
Додатково для сторін на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/) опубліковано повний текст ухвали суду про відкриття провадження в справі №927/596/20 від 22.07.2020, зі змістом якої сторони могли ознайомитись в будь-який час (інформація в відкритому доступі).
17.08.2020, у судове засідання прибув повноважний представник позивача, участь якого в судовому засіданні забезпечена в режимі відеоконференції, про що судом постановлено ухвалу від 10.08.2020.
Відповідачі 1 та 2 до суду не прибули, повноважних представників не направили, без пояснення причин, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслали, про дату, час та місце судового засідання повідомлені засобами поштового зв'язку за адресами їх реєстрації, про що свідчать матеріали справи.
17.08.2020, судом розпочато розгляд справи по суті та, беручи до уваги, що повноважний представник позивача повідомив про повне погашення відповідачем 1 суми основного боргу та необхідність подання належних доказів до матеріалів справи, розгляд справи відкладено в порядку частини 1 статті 216 ГПК України на 26.08.2020, про що відповідачі 1 та 2 повідомлені за адресами їх державної реєстрації. Судом, за усним клопотанням позивача, забезпечено участь його повноважного представника в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що постановлено відповідну ухвалу від 17.08.2020.
26.08.2020, у судове засідання прибув повноважний представник позивача; відповідачі 1 та 2 повторно до суду не прибули, повноважних представників не направили, без пояснення причин, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслали.
Ухвала повідомлення від 17.08.2020, направлена відповідачу 1 за адресою його державної реєстрації згідно даних ЄДРПОУ (вул. Перемоги, 28, с. Вишнівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16707). Відомості про отримання відповідачем 1 ухвали повідомлення від 17.08.2020, направленої на зазначену поштову адресу, до суду не надходили, із витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» «Відстеження поштового відправлення» вбачається, що поштове відправлення №1400049111055 (ухвала повідомлення від 17.08.2020) прямує до точки видачі/доставки.
Ухвала повідомлення від 17.08.2020, направлена відповідачу 2 за адресою його державної реєстрації повідомленої суду ( АДРЕСА_1 ). Відомості про отримання відповідачем 2 ухвали повідомлення від 17.08.2020, направленої на зазначену поштову адресу, до суду не надходили, із витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» «Відстеження поштового відправлення» вбачається, що поштове відправлення №1400049111039 (ухвала повідомлення від 17.08.2020) повернено за зворотною адресою: інші причини.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З наведеного слідує, що відповідач 2 за адресою реєстрації був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак своїми процесуальними правами не скористався.
Інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Таким чином, відповідачі 1 та 2 не позбавлені можливості дізнатись про слухання справи за їх участю, оскільки дана інформація є публічною та розміщується на сайті.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.
Приймаючи до уваги, що явка відповідачів 1 та 2 в судові засідання 17.08.2020 та 26.08.2020 обов'язковою не визнавалась, враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження (що може проводитись без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи), суд вважає за можливе вирішити наявний спір за відсутності представників відповідачів, оскільки їх неприбуття в судове засідання та неподання ними відзивів на позов, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 26.08.2020 повноважний представник позивача заявлений позов підтримав у частині вимог про стягнення 4664,32грн пені; 5110,00грн річних та 472,54грн інфляційних втрат, а також 388,45грн штрафу. Повідомив, що відповідач у період з 02.07.2020 по 11.08.2020 повністю розрахувався в частині основного боргу в сумі 55607,14грн, про що подав до суду банківські виписки по своєму рахунку. Просив у цій частині закрити провадження в справі за відсутністю предмета спору.
Судом, у порядку частини 1 статті 119 ГПК України, поновлено строк для подачі доказів позивачу за власною ініціативою та залучено до матеріалів справи надані банківські виписки по його рахунку за період з 02.07.2020 по 11.08.2020, з огляду на поважність причин пропуску такого строку, а саме фактична відсутність вказаних документів у позивача на момент подачі позову до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
22.06.2017, ДП АТ «НАК «Украгролізинг» (Лізингодавець, позивач) та Приватним підприємством «Агрофірма «Мета» (надалі - ПП «Агрофірма «Мета», Лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №25-17-115 СТВ-ФЛ/487 (надалі - Договір фінлізингу), в порядку та умовах якого (п.1.1.) Лізингодавець зобов'язався набути в власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк не менше одного року.
Додатком №1 (Специфікація) «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» до Договору, сторони погодили, що предметом лізингу є агрегат комбінований АКПК-6 (трьохрядний), постачальник ТОВ «Агромаш-Калина», вартістю 457000,00грн (з ПДВ); попередній лізинговий платіж складає 68550,00грн (з ПДВ) (у розмірі 15% вартості предмета лізингу); строк лізингу - 3 роки; предмет лізингу має бути передано за актом приймання-передачі в строк не пізніше 22.06.2018.
За умовами п.2.1.-п.2.4. Договору Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує в постачальника предмет лізингу. Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (надалі - акт). Місце поставки (передачі) предмета лізингу: вул. Незалежності, 46, м. Калинівка, Вінницька область. Витрати з доставки предмета лізингу до Лізингоодержувача несе Лізингоодержувач.
За п.3.2.1. та п.3.4.1. Договору Лізингодавець зобов'язався відповідно до самостійного вибору Лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування Лізингоодержувача згідно переліку, встановленого додатком до цього Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Підписання сторонами акту свідчить про належне виконання Лізингодавцем встановлених Лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття Лізингоодержувачем такого виконання. Зобов'язання Лізингодавця щодо передачі предмета лізингу вступають в дію з моменту надходження на його рахунок попереднього платежу, визначеного п.4.1. цього Договору.
У свою чергу, Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу в строк - п'ять робочих днів з дня отримання від Лізингодавця повідомлення про готовність передати предмет лізингу, при цьому, провести огляд предмету лізингу і в разі виявлення неусувних недоліків, що виключають експлуатацію предмета лізингу, або в разі наявності в Лізингоодержувача претензій щодо якості та комплектності предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити Лізингодавця про відмову в прийнятті предмета лізингу. Якщо Лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків чи претензій щодо якості чи комплектності предмета лізингу і протягом 2-х робочих днів не заявив про це Лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулось без зауважень.
Відповідно до п.5.1. Договору предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному п.4.1. Договору, та (за необхідності) в разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього Договору. Предмет лізингу протягом усього строку дії Договору є власністю Лізингодавця (п.5.2. Договору).
20.10.2017, на виконання наведених умов Договору, сторонами складено акт №3 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, за яким Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у платне користування предмет лізингу, обумовлений Договором, а саме агрегат комбінований АКПК-6 (трьохрядовий) зав. №77, та зобов'язався сплатити її вартість в сумі 457000,00грн (з ПДВ).
Даний акт складено в двосторонньому порядку за підписом обох сторін та засвідчений печатками юридичних осіб. Жодних зауважень або заперечень цей документ не містить.
Розділом 4 «Лізингові платежі, амортизація» сторони погодили, що протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором Лізингоодержувач перераховує на рахунок Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ) (68550,00грн). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця (п.4.1. Договору).
За умовами п.4.2. Договору з моменту підписання акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7(семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до цього Договору);
- комісію за супроводження договору в розмірі 11 (одинадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Сторонами в п.4.3. Договору погоджено, що лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження Договору сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця щомісячно.
Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта (тобто в строк по 20.11.2017); всі наступні лізингові платежі - щомісячно.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до цього Договору).
Відповідно до п.4.8., п.4.9. Договору загальна сума оплати, періодичність та терміни сплати визначаються Графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до цього Договору) та розділами 4 та 8 цього Договору. Зарахування та розподіл отриманих коштів Лізингодавець здійснює першочергово відповідно до статей 534, 625 ЦК України. Розрахунки за Договором здійснюються в офіційній грошовій одиниці України - гривні.
Виходячи з умов п.9.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку №1 до нього «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за ним, якщо інше не визначено Договором.
За додатком №1 до Договору сторони встановили строк лізингу 3 роки, що за п.2.2. відраховується з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, тобто починає свій перебіг з 20.10.2017 (та закінчується 20.10.2020).
Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з непрямого лізингу, які врегульовані §6 Глави 58 ЦК України та §5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
За частиною 1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, незаборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (частина 3 статті 292 ГК України).
Згідно з частинами 2 та 3 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються також загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Договір фінансового лізингу №25-17-115 СТВ-ФЛ/487 від 22.06.2017 є діючим, виходячи з положень п.2.2., п.9.1. та додатку №1 до нього «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу».
Предметом позову в даній справі є стягнення періодичних лізингових платежів за період з лютого по червень 2020 року, розмір та строк по оплаті яких погоджено сторонами в п.4.3. Договору та Графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до Договору); неустойки (пені та штрафу) за порушення договірних зобов'язань по своєчасній сплаті періодичних платежів за користування об'єктом лізингу; відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошових зобов'язань.
Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати періодичних лізингових платежів, обумовлених Графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до Договору); наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов'язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За п.3.4.3. Договору Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього Договору.
Згідно з Графіком оплати лізингових платежів (додаток №2 до Договору) та строків погоджених в п.4.3. Договору відповідач за користування об'єктом лізингу мав у строк по 20.02.2020 оплатити 11680,48грн, у строк по 20.03.2020 - 11581,57грн, у строк по 20.04.2020 - 11482,66грн, у строк по 20.05.2020 - 11383,74грн, у строк по 22.06.2020 - 11284,83грн (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що в спірному періоді відповідач 1 за отримані послуги розрахувався частково.
На день подачі позову до суду ПП «Агрофірма «Мета» мало прострочену заборгованість по лізинговим платежам за період лютий - червень 2020 року в розмірі 55607,14грн, про що свідчать банківські виписки по рахунках позивача, що додані до заяви про усунення недоліків №14/551 від 16.07.2020. Наведені обставини відповідачем 1 не заперечуються.
У період з 02.07.2020 по 11.08.2020, після подачі позову до суду, відповідач 1 повністю розрахувався за отримані послуги, сплативши в рахунок наявного боргу 55607,14грн (а саме: 02.07.2020 - 692,38грн; 03.07.2020 - 17258,94грн; 15.07.2020 - 27385,83грн; 11.08.2020 - 10269,99грн). Решта коштів перерахованих відповідачем позивачу 11.08.2020, виходячи з призначення платежів - оплата комісії за супровід Договору та сплата лізингових платежів в частині відшкодування вартості майна, в сумі 43161,04грн зарахована в рахунок наступних лізингових платежів згідно Графіку сплати лізингових платежів (поза межами періоду стягнення). Переплата за Договором склала 1113,75грн. При цьому, підстави для зарахування судом вказаних коштів у рахунок штрафних санкцій за Договором відсутні, виходячи з призначення платежів, указаних відповідачем 1 при перерахуванні даних коштів на рахунок позивача.
Враховуючи, що після подачі позову до суду відповідач у спірному періоді повністю погасив наявну заборгованість по періодичним лізинговим платежам, які обумовлені Договором, перерахувавши в період з 02.07.2020 по 11.08.2020 позивачу кошти в сумі 55607,14грн, суд, керуючись приписами п.2 частини 1 статті 231 ГПК України, вирішив закрити провадження в справі в частині вимог про стягнення основного боргу, за відсутністю предмета спору.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.
За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 даного Закону установлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань встановлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов'язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.
Сторони цим Договором домовились та в п.8.1. встановили, що за будь-яке порушення умов Договору (в тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4. Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. При цьому, для розрахунків штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу (а саме: 457000грн - 68550грн).
Також сторони погодили (п.8.3. Договору), що на прострочену суму лізингових платежів (встановлених Графіком) нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів, що нараховані на прострочену суму чергового платежу за Договором, не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1. цього Договору.
Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань у повному обсязі (п.8.9. Договору). Строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 років (п.10.3. Договору).
Позивач керуючись наведеними умовами Договору, в межах даного спору, заявив до стягнення за порушення грошових зобов'язань по своєчасній сплаті лізингових платежів за весь період дії цього Договору штраф у розмірі 388,45грн (0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу, що складає 388450грн) та пеню у розмірі 4664,32грн за період з 21.02.2018 по 22.06.2020 (нарахована виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, діючої в періоді прострочення зобов'язань по оплаті).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За визначенням статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
З огляду на порушення відповідачем граничних строків по оплаті періодичних лізингових платежів, встановлених п.4.3.Договору та Графіком сплати лізингових платежів, упродовж дії цього Договору, що в тому числі підтверджується наявними банківськими виписками по рахунку позивача та не заперечується відповідачами, суд, перевіривши розрахунок неустойки (пені та штрафу) наявний в матеріалах справи, дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 4664,32грн за період з 21.02.2018 по 22.06.2020 та штрафу в сумі 388,45грн. За висновком суду, в цій частині позов підлягає задоволенню.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони виходячи із принципу свободи договору, що закріплений статтями 6, 12, 627 ЦК України, у п.8.3. Договору збільшили передбачений законом розмір відсотків річних до 25%, що нараховуються та підлягають стягненню за частиною 2 статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов'язань.
Позивач керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України та умовами п.8.3. Договору в межах даної справи заявив до стягнення 5110,00грн відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 25%) за період з 21.02.2018 по 22.06.2020 та 472,54грн інфляційних втрат за лютий 2019 року, вересень 2019 року, березень 2020 року та травень 2020 року.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, беручи до уваги погоджені сторонами умови в п.4.3, п.8.3. Договору, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань: відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 25%) та інфляційних втрат, у межах визначеного позивачем періоду стягнення, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення відсотків річних в сумі 5100,19грн та інфляційних втрат в сумі 472,54грн.
Судом відмовлено в частині стягнення відсотків річних у сумі 9,81грн, з огляду на допущення помилки в розрахунку, оскільки позивачем не враховано, що 2020 рік складається з 366 календарних днів.
Відповідно до частини 1 статті 73 та частини 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач 1 проти заявленого позову не заперечив. Доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем щодо своєчасної оплати періодичних лізингових платежів упродовж дії Договору, до суду не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем 1 грошових зобов'язань по своєчасній оплаті за користування предметом лізингу впродовж дії Договору (починаючи з лютого 2018 року), суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов у частині стягнення: 388,45грн штрафу, 4664,32грн пені за період з 21.02.2018 по 22.06.2020, 5100,19грн відсотків річних за той самий період та 472,54грн інфляційних втрат за лютий 2019 року, вересень 2019 року, березень 2020 року, травень 2020 року.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі порукою.
За договором поруки відповідно до статті 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З наведеного слідує, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
За умовами п.7.1. Договору фінансового лізингу зобов'язання відповідача 1 забезпечується шляхом укладення договору поруки між позивачем та засновником ПП «АФ «Мета» - ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що 22.06.2017, між кредитором (позивачем) та ОСОБА_1 (поручителем, відповідачем 2) укладено договір поруки №489, за п.1.1. якого відповідач 2 поручився перед позивачем у повному обсязі за виконання ПП «Агрофірма «Мета» (боржника, відповідача 1) зобов'язань, що випливають із Договору фінлізингу, з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладених між позивачем та ПП «Агрофірма «Мета», в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, трьох відсотків річних та будь-яких інших умов відповідно.
Передбачений п.1.1. договору поруки обов'язок поручителя перед кредитором не обмежується певною сумою та встановлюється в повному обсязі, що визначений в Договорі фінлізингу (п.2.1. договору поруки).
За умовами п.3.4. договору поруки, в разі порушення боржником зобов'язань, що випливають з Договору фінлізингу, в тому числі, але не виключно, зобов'язань щодо строків/термінів та розмірів сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, трьох відсотків річних та будь-яких інших умов відповідно до умов Договору фінлізингу, в поручителя виникають всі обов'язки боржника і поручитель відповідає солідарноз боржником перед кредитором в обсязі невиконаних боржником зобов'язань своїм майном та грошовими коштами, на які може бути накладено стягнення згідно з чинним законодавством.
Виходячи з умов п.3.1 та п.3.2. договору поруки, в разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником своїх зобов'язань за Договором фінлізингу, кредитор вправі звернутися з письмовою вимогою про усунення таких порушень (виконання зобов'язань) за цим Договором як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Поручитель зобов'язався самостійно усунути допущені боржником порушення (виконати зобов'язання боржника) за Договором фінлізингу, що визначені п.1.1. договору поруки, в термін не пізніше трьох робочих днів з моменту звернення кредитора за письмовою вимогою про усунення порушень (виконання зобов'язання) за Договором фінлізингу.
24.06.2020, кредитор, у досудовому порядку направляв на адресу поручителя лист-вимогу від 24.06.2020 №14/486 про усунення порушень за Договором фінлізингу та сплату протягом трьох робочих днів коштів у сумі 66242,45грн, з них: 55607,14грн основного боргу, 4664,32грн пені, 472,54грн інфляційних втрат, 5110,00грн відсотків річних та 388,45грн штрафу. Вказана вимога залишена без виконання.
За приписами частин 1 та 2 статті 543 ЦК України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.
Таким чином, виходячи з приписів частини 1 статті 543 ЦК України суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з вимогою виконати зобов'язання за Договором фінлізингу від 22.06.2017 №25-17-115СТВ-ФЛ/487 до обох солідарних боржників (відповідачів 1 та 2 в справі).
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем 1, як боржником за основним зобов'язанням - Договором фінансового лізингу від 22.06.2017 №25-17-115СТВ-ФЛ/487, зобов'язань по своєчасній сплаті періодичних лізингових платежів, тому в силу п.1.1., п.2.1., п.3.4. договору поруки відповідач 2 відповідає перед кредитором у тому ж розмірі, що і боржник.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов до відповідача 2 підлягає задоволенню в частині стягнення: 388,45грн штрафу, 4664,32грн пені за період з 21.02.2018 по 22.06.2020 та 5100,19грн відсотків річних за той самий період та 472,54грн інфляційних втрат за лютий 2019 року, вересень 2019 року, березень 2020 року та травень 2020 року.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідачів 1 та 2 позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 337,16грн. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до п. 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» на підставі його письмової заяви.
Керуючись статтями 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 80, 91, частиною 1 статті 119, статтями 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, п. 2 частини 1 статті 231, 233, 236, 238, 239, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження в справі №927/596/20 в частині стягнення основного боргу в сумі 55607,14грн.
2. В іншій частині позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) до Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» (16707, Чернігівська область, Ічнянський район, с. Вишнівка, вул. Перемоги, 28, код ЄДРПОУ 39660995) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
3. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Агрофірма «Мета» (16707, Чернігівська область, Ічнянський район, с. Вишнівка, вул. Перемоги, 28, код ЄДРПОУ 39660995) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) 388,45грн штрафу, 4664,32грн пені, 5100,19грн відсотків річних, 472,54грн інфляційних втрат та 337,16грн судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.08.2020.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко