Справа № 592/4167/20
Провадження № 3/592/777/20
20 липня 2020 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков І. Г. , за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Руднєва Євгена Геннадійовича, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який зі слів не працює, РНОКПП НОМЕР_1 , -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 540903 від 23.03.2020 року водій ОСОБА_1 23.03.2020 року в 01 годин 19 хвилин в м. Суми по вул. Новомістенська керував транспортним засобом Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager та прослідування до медичного закладу для проходження такого огляду водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1) .
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Руднєв Є. Г. просили закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, звертаючи увагу на те, що поліцейськими були допущені грубі порушення порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, прихожу до наступного висновку.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не можу бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
П. 2.5. Правил дорожнього руху наголошує на тому, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи завдано матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
23.03.2020 року в 00 годин 30 хвилин інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області старший лейтенант поліції Бойко Дмитро Юрійович склав на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 540902.
Із змісту ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Відтак, інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області старший лейтенант поліції Бойко Дмитро Юрійович, склавши протокол на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинен був діяти відповідно до ст. 265-2 КУпАП, а саме: у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою статті 130 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування. Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, або в разі наявності відповідних підстав доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Вказаних дій працівником Національної поліції України зроблено не було. Наявність такого прядку також засвідчує а. с. 2 даної справи.
В подальшому поліцейський взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області молодший лейтенант поліції Вертієвець Володимир Сергійович о 01 годині 45 хвилин, тобто через 1 годину 15 хвилин від попереднього, 23.03.2020 року склав на ОСОБА_1 інший протокол серії ДПР18 № 540903 за ч. 1 ст. 130 КупАП.
Окрім того, відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу “справедливого судочинства” (рішення ЄСПЛ у справах “Тейксейра де Кастро проти Португалії” від 09.06.1998 року, “Худобін проти Російської Федерації” від 26.10.2006 року, “Баньян проти Російської Федерації” від 15.12.2005 року, “Раманаускас проти Литви” від 05.02.2008 року) .
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі “Раманаускас проти Литви” від 05.02.2008 року) .
Виконання інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Бойком Дмитром Юрійовичем вимог ст. 265-2 КУпАП не дало б змоги ОСОБА_1 продовжувати рух.
Більш того дослідженням відеозапису 20200323080523001463.mov встановлено, що поліцейський взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Сумській області молодший лейтенант поліції Вертієвець Володимир Сергійович достовірно знав про те, що на ОСОБА_1 вже було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак всупереч цьому він знову склав щодо ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є незаконним, оскільки дії останнього слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 130 КУпАП “Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті” .
Оскільки ОСОБА_1 невірно сформульоване звинувачення, тобто воно по своїй суті є незаконним, відтак провадження по справі підлягає закриттю.
При цьому, слід враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати) , який свідчить про порушення компетентною особою батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області справи про адміністративне правопорушення, тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) .
З огляду на викладене та оцінюючи вказаний доказ у відповідності до вимог ст. ст. 251, 252, 254, 255, 256, 266 КУпАП, прихожу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 540903 від 23.03.2020 року у відношенні водія ОСОБА_1 складений без дотримання положень процесуального закону, що тягне за собою безумовне і беззаперечне визнання цього доказу недопустимим, внаслідок чого інші докази у справі є нікчемними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 його рішення від 14.02.2008 року (заява № 16437/04) у справі “Кобець проти України” (Kobets v. Ukraine) з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey) , згідно яким “доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом” .
Вважаю, що в протоколі про адміністративне правопорушення не міститься переконливих доказів винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак справа підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom) , п. 161, Series A заява № 25) , який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть “випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту” .
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП та вимог Інструкцій, вважаю, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Суддя І.Г. Бичков