Справа№592/19108/19
Провадження №2/592/614/20
20 серпня 2020 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Хитрова Б.В., за участю секретаря судового засідання Сахненко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із батьком, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Сумської міської ради
встановлено:
18.12.2019 року Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, в якій просила:
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортний документ № НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвалою від 02 січня 2020 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09 год. 00 хв. 28 січня 2020 року.
Ухвалою від 28 січня 2020 року закрито підготовче судове засідання. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 год. 00 хв. 19 березня 2020 року.
Ухвалою від 23.07.2020 року залучено до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою від 23.07.2020 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
У судовому засіданні 20 серпня 2020 року Позивачка та її представник адвокат Стадник С.В. первісний позов підтримали, просили його задовольнити. Проти зустрічного позову заперечували.
Відповідач за первісним позовом належним чином повідомлений про дату та час засідання, в судове засідання не з'явився. З'явився до судового засідання представник ОСОБА_2 , адвокат Курбатов Денис Володимирович, який заперечував проти первісного позову та просив суд задовольнити зустрічний позов. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Сумської міської ради надала висновок №730/27.1-26 13.04.2020 згідно якого вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої доньки Позивачки та Відповідача ОСОБА_5 разом з матір'ю.
Наведені судом обставини за наявності в справі письмового висновку органу опіки та піклування, який є обов'язковим для складання органами опіки та піклування при розгляді справ цієї категорії, в силу ст. 223 ЦПК України є підставою для проведення судового розгляду у відсутність представника органу з захисту прав дитини.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 надала пояснення в порядку ст. 181 ЦПК України в яких підтримала позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 .
Позивачка просила задовольнити її позовні вимоги обґрунтовуючи їх тим, що після розірвання шлюбу та фактичного припинення шлюбних стосунків дитина ОСОБА_5 проживає з нею та перебуває на її утриманні. Вихованням дитини займається також Відповідачка, і хоча дитина проживає з нею, Позивачка воліє убезпечити в майбутньому виникнення спірних ситуацій щодо місця проживання дитини, убезпечити дитину від можливих стресів задля забезпечення вищих інтересів дитини.
Відповідач проти позовних вимог заперечував згідно надано відзиву на позовну заяву аргументуючи тим, що жодного спору щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю між ним та Позивачкою не існує, а тому Позивачка безпідставно звернулася із вказаною позовною заявою.
Позивачкою було подано відповідь на відзив Відповідача, згідно кого Позивачка в якому нею викладено пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.
Зокрема заперечення з приводу того, що Позивачка має право звертатися до суду із позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю незалежно від наявності чи відсутність заперечень з боку батька, а враховуючи розірвання шлюбних відносин та відсутність діалогу між Позивачкою та Відповідачем, відносини між сторонами щодо визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не можуть бути врегульовані за домовленістю. Також Позивачка стверджує про право звертатися із вказаним предметом спору про визначення місце проживання дитини разом із матір'ю, не суперечить положенням та змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
Заперечення на відповідь на відзив Відповідачем до суду не надходило.
Дослідивши доводи заяви, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_2 залишенню без задоволення, виходячи з таких міркувань.
Судом встановлено, що 06 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Лисичанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 04.
У шлюбі Позивачки та Відповідача народилася спільна дитина, донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області по справі №415/6908/18, провадження №2/415/2131/18 шлюб між Позивачкою та Відповідачем розірвано, рішення набрало законної сили 11.12.2018 року.
Після розірвання шлюбу спільна дитина Позивачки та Відповідача, ОСОБА_5 залишилася проживати разом з Позивачкою, проти чого Відповідач не заперечував.
З грудня 2018 року Позивачка проживає з ОСОБА_3 в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 .
20 травня 2020 року Позивачка уклала договір оренди квартири за адресою АДРЕСА_1 , із ОСОБА_4 .
Таким чином, Позивачка набула право користування житловою квартирою за адресою АДРЕСА_1 та відповідно проживання у квартирі разом із малолітньою донькою ОСОБА_6 строком два роки з можливістю пролонгації договору оренди.
Позивачка ОСОБА_1 на момент звернення із позовною заявою до суду перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_5 згідно відомостей із Департаменту соціального захисту населення у довідці від 15.01.2020 року №162 та отримувала соціальну допомогу на дитину у розмірі 860,00 грн. щомісячно з 01.01.2019 по 29.02.2020 року.
З представлених доказів з боку Позивачки, вбачається, що Позивачкою як матір'ю створені всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, гармонійного розвитку його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. У дитини ОСОБА_5 є окремо виділена та об лаштована відповідно до її потреб кімната. Проживання дитини разом з матір'ю відповідає інтересам дитини. Цей принцип закріплений в статті 3 Конвенції про права дитини та статті 155 Сімейного кодексу України. Найкращі інтереси дитини мають бути предметом основного піклування батьків та пріоритетом для будь-яких органів установ, організацій та судів в усіх діях щодо дітей. Інтереси дитини в залежності від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.
Позивачка має можливість забезпечити своїй дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого не можливо сказати про відповідача. Адже в ході розгляду справи було встановлено, що у Відповідача є ще двоє малолітніх дітей, окрім доньки ОСОБА_5 .
Відповідач немає матеріальних ресурсів для створення окремого простору із виділенням окремої кімнати дитині для того щоб донька проживала з ним.
Суд також бере до уваги особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (зокрема особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.). Згідно відомостей наданих із Сумського дошкільного навчального заклад (ясла-садок) №26 «Ласкавушка» м. Суми Сумської області від 13.02.2020 року №01-59/85, вказано, що дитина активна, контактна та доброзичлива, а приходять та забирають з садочка дитину лише Позивачка та її цивільний чоловік ОСОБА_3 .
Малолітня дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення Сторін завжди проживала з Позивачкою відчуватиме себе комфортно, спокійно та захищеною надалі проживаючи саме з матір'ю.
Переїзд малолітньої дитини трирічного віку до Відповідач, з яким дитина спілкується нечасто, суперечитиме вищим інтересам дитини.
Також судом встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 дочка сторін по справі називає біологічного батька ОСОБА_2 «дядьком» , а співмешканця позивачки ОСОБА_3 батьком. Суд бере до уваги, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 , батько дитини ОСОБА_5 не надав суду доказів на підтвердження обґрунтованості зустрічного позову.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 не піклувався певний період часу про дочку, добровільно не сплачував аліменти, участі у вихованні дитини не брав. Після подання позивачкою заяви до суду в грудні 2019 року про стягнення аліментів в порядку наказного провадження ОСОБА_2 почав сплачував аліменти тільки після відкриття виконавчого провадження, мав певну заборгованість, а також звертався до суду про скасування судового наказу про стягнення аліментів. Суд бере до уваги дані обставини, так як це відображає дійсне, реальне ставлення батька до дочки, що свідчить про небажання брати активну участь у її вихованні та піклуванні.
Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 СК України).
Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Позивачка та Відповідач не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини, що підтверджується відзивом ОСОБА_2 у якому він просить відмовити у позовній заяві ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом із нею.
Доводи Відповідача про те, що між батьками відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини спростовуються матеріалами справи, а також процесуальною поведінкою Відповідача, яким зокрема було подано зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком.
За ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки і піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно абзацу 2 другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Згідно постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №343/1500/15-ц (касаційне провадження № 61-23861св18), при визначенні місця проживання дітей інтереси дітей мають першочергове значення, що безпосередньо зазначено в Конвенції ООН про права дитини 1989 року, яка є юридично обов'язковим міжнародним договором.
Верховний Суд, врахувавши положення ст. 51 Конституції України, статтей 7, 157 СК України, а також рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) «М. С. проти України», зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
При цьому тривалість часу, проведеного з батьком, може стати важливим чинником при визначенні інтересів цієї дитини, про що 11.07.2017 ЄСПЛ зауважив у рішенні у справі «М.С. проти України».
У ст. 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матірю.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
У ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людина і основоположних свобод» передбачено, що кожна, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, як правильно вважала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Оцінивши зібрані у справі докази, керуючись принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивачки щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю підлягають задоволенню, оскільки це відповідає вищим інтересам дитини, Адже Позивачка має можливість створити дитині належні умови для виховання та розвитку. Позовні вимоги Відповідача за зустрічною позовною заявою від 23.07.2020 року суд залишає без задоволення.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 161 СК України, ст. ст. 13, 80, 81, 89, 128, 130, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, СУД -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) разом із матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортний документ № НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ,);
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 21.08.2020 р.
Суддя Б.В. Хитров