26 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/89/20 пров. № А/857/5024/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (прийняту в порядку спрощеного позовного провадження в м.Ужгороді суддею Плехановою З.Б.) в адміністративній справі № 260/89/20 за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Берегівської міської ради Закарпатської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 24.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, за адресою АДРЕСА_1 .
Зобов'язано Берегівську міську раду Закарпатської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,10 га, за адресою АДРЕСА_1 . і прийняти рішення по суті заяви з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 768,40 грн згідно квитанції Ощадбанку № 38 від 26 грудня 2019 року.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням в частині відмови відшкодування витрат на правову допомогу і в частині зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що судом при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати рішення в оскаржуваній частині і прийняте нове в цій частині, яким відшкодувати позивачу понесені витрати на правову допомогу і зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суду були надані всі необхідні документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстав для відмови не було. Крім того, відмовивши у зобов'язанні відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд першої інстанції нічим це не обгрунтував.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими; жодних доказів на обґрунтування порушенням судом першої інстанції при постановленні цього рішення норм права позивачем при поданні апеляційної скарги не надано. Вказує, що документи на підтвердження понесених витрат на правову допомогу повинні бути оформленні у встановленому законом порядку. А щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, зазначає, що це є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частинами першою, третьою, четвертою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 суд висловив правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 по справі № 826/856/18.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги позивач надав копії договору про надання правової допомоги, квитанції до прибуткового касового ордера від 24.12.2019 № 2019/12/24-04, розрахунку витрат на правову допомогу, адвокатський ордер.
Колегія суддів зазначає, що питання оформлення касових операцій та прийняття готівки в касу регулюються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.
Так, відповідно до пункту 23 цього Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
А пунктом 25 цього ж Положення визначено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що достатніми доказами про прийняття готівки в касу є прибутковий касовий ордер і квитанція до цього прибуткового касового ордера, що є його відривною частиною, які крім того повинні відповідати Додатку 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що квитанція до прибуткового касового ордера від 24.12.2019 № 2019/12/24-04 роздрукована на окремому бланку невстановленого взірця, і як первинний документ бухгалтерської звітності, за формою не відповідає Додатку 2 до Положення.( пункт 25 Розділу ІІІ), а отже не є допустимим доказом в розумінні статті 74 КАСУ.
Доводи скаржника про те, що суд відмовивши у зобов'язанні відповідача подати звіт про виконання рішення суду нічим це не обгрунтував, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки суд при прийнятті рішення роз'яснив позивачу про відсутністю потреби у цьому, оскільки він не позбавлений права самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу в разі неотримання відповідного рішення відповідача за умов, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Щодо решти обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків та на законність судового рішення не впливають, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року в адміністративній справі № 260/89/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
М. П. Кушнерик
Постанова складена у повному обсязі 26 серпня 2020 року.