25 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1168/19 пров. № А/857/8519/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Бруновської Н.В.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Подлісної І.М., повний текст рішення складено 28.08.2019 року) у справі за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 2393453,75 грн.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник податків відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України зобов'язане сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством. Згідно довідки про наявність податкового боргу, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами по податку на додану вартість в сумі - 2 393 453,75 грн. (основний платіж - 1 165 375,00 грн.; штрафна санкція - 289 618,75 грн.; пеня - 938 459,97 грн.). Так як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, тому податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку. Просив позов задоволити.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_1 податковий борг в сумі - 2 393 453 (два мільйони триста дев'яносто три тисячі чотириста п'ятдесят три) гривні 75 коп. з податку на додану вартість на р/р 31119029019002, код банку одержувача 37977726, МФО 899998, код платежу 14010100.
Рішення суду першої інстанції оскаржив Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Тернопільському управлінні Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.
Як вбачається з довідки про наявність податкового боргу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами по податку на додану вартість в сумі - 2 393 453,75 грн. (основний платіж - 1 165 375,00 грн.; штрафна санкція - 289 618,75 грн.; пеня - 938 459,97 грн.).
Заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виникла в результаті несплати самостійно визначеного платником узгодженого грошового зобов'язання нарахованого відповідно до поданої відповідачем податкової декларації №9296095068 від 18.01.2018 року в сумі - 6 900,00 грн., а також згідно податкового повідомлення - рішення №00000581302 від 11.01.2019 року винесеного на підставі акта перевірки № 2471/19-00-13-02/НЮ184413 від 21.11.2018 року, яким встановлено заниження повноти декларування податку на додану вартість в сумі - 1 158 475,00 грн. основного платежу та 289 618,75 грн. штрафної санкції.
Оскільки, відповідачем сума визначеного податковим органом грошового зобов'язання не була сплачена, останній звернувся за її стягненням до суду.
Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України врегульовано, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідною граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається податковим боргом.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що позивачем нараховано 938 459,97 грн. пені, обчисленої на виявлені контролюючим органом суми занижень податкових зобов'язань за період 31.01.2016 по 23.02.2019 рр.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11. ст. 56 ПК України).
Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов'язання визначені в них, вважаються узгодженими.
Згідно із п. 202.1 ст. 202 р. V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Пунктом 57.1 ст. 57 р. II та ст. 203 р. V ПКУ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
У разі нарахування суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, здійснюється нарахування пені (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) у порядку та строки, встановлені статтею 129 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Відтак, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Виникнення та існування такого податкового боргу також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачу.
Колегія суддів також погоджується, що несплачена відповідачем сума, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, набула статусу податкового боргу. Якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини не стосовно законності податкового повідомлення-рішення на підставі якого здійснюється стягнення, а які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.
Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, вбачається наявність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості 2 393 453,75 грн..
Аналогічний висновок узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2019 року у справі №807/2011/16.
Відповідно до пункту 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.1 ст. 59 ПК України контролюючим органом відповідачу виставлялась та була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога №5061-54 від 12.11.2018 року. З часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Замінити позивача у даній справі Головного управління ДФС у Тернопільській області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року у справі №500/1168/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
Н. В. Бруновська
Повне судове рішення складено 26.08.2020р.