Справа № 826/12942/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
25 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про скасування податкового повідомлення - рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.06.2016 №181/Р-13.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 10.01.2017 позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017 та відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 скасовано, а справу №826/12942/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції звернув увагу на те, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилось те, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судами, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
ВС зазначав, що з метою з'ясування всіх фактичних обставин у справі для правильного її вирішення, судам необхідно врахувати той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.
За наслідками нового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.06.2016 №181/Р-13.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи, на порушення норм матеріального і процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Також апелянт вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та надання необ'єктивної оцінки всім аргументам учасників справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що належний позивачу на праві власності транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, станом на час подання позовної заяви ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2015 №2653/8046, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 був власником легкового автомобіля Audi Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата першої реєстрації - 04.02.2016, дата реєстрації - 07.02.2016.
У липні 2016 року ОСОБА_1 отримав податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.06.2016 №181/Р-13, яким податковий орган згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 43.3 статті 54 та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України визначив позивачу суму податкового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн., за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб", код платежу 18011001, за 2016 рік.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.
01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.
Законом України від 24 грудня 2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до статті 267 Кодексу «Транспортний податок», які набрали чинності з 1 січня 2016 року.
Зокрема, положення підпункту 267.2.1 пункту 267.2 викладено в редакції відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. 00 коп.
Таким чином, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі - Методика) встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог зазначеної Методики Мінекономрозвитку надано ДФС України інформацію щодо автомобілів з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016.
При цьому, на виконання вимог суду першої інстанції про надання інформації щодо визначення середньо ринкової вартості транспортного засобу, належного позивачу, представник ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначив, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо типу пального та пробігу автомобіля позивача, як і відсутні докази подання такої інформації позивачем до контролюючого органу згідно підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, а тому виходячи з середньорічного пробігу транспортних засобів, встановленого Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та Порядком визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, фактичний пробіг автомобіля позивача на 01.01.2016 становив 27000 км.
Також, представником ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві зроблено посилання на лист Мінекономрозвитку від 06.02.2019 №3805-05/5370-03, відповідно до змісту якого вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві листом від 04.01.2019 №254/9/26-15-10-05-20 зверталось до Мінекономрозвитку з питанням надання інформації щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля Audi Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см., 2015 року випуску для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Мінекономрозвитку у згаданому листі від 06.02.2019 №3805-05/5370-03 наведено калькуляцію середньоринкової вартості легкового автомобіля Audi Q7, з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, 2015 року виписку з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. км, з дизельним та бензиновим типом пального відповідно.
Разом з тим, Мінекономрозвитку, вказує, що через відсутність в листі ГУ ДФС у м. Києві даних про фактичний пробіг автомобіля, надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості немає можливості.
Натомість, колегія суддів зауважує, що для цілей оподаткування середньоринкова вартість авто визначається виходячи з типу, марки, моделі, року випуску та пробігу автомобіля, оскільки зазначені критерії для визначення середньоринкової вартості транспортного засобу є обов'язковими, а тому відсутність будь-якої інформації по вказаним критеріям унеможливлює визначення його дійсної середньоринкової вартості
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, наданий відповідачем лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо визначення середньо ринкової вартості легкового автомобіля датований 06.02.2019. При цьому, доказів, що такий показник враховувався при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано.
Відтак, відповідачем не надано доказів, що автомобіль Audi Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см. був об'єктом оподаткування у 2016 році.
Тобто, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваних рішень.
За наведених обставин, нарахування контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році є протиправним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.06.2016 №181/Р-13 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Крім того, судова колегія зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: