Справа № 580/1632/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
25 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Сорочка Є.О. та Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення №0144411303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 28565 грн. 12 коп., в т.ч. 22852 грн. 10 коп. основного платежу та 5713 грн. 02 коп. штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку додану вартість на загальну суму 24268 грн. 75 коп., в т.ч. 19415 грн. основного платежу та 4853 грн. 75 коп. штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 342781 грн. 47 коп., в тому числі 274225 грн. 18 коп. основного платежу та 68556 грн. 29 коп. штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 340 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн.;
- рішення №0144431303 від 08.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19504 грн. 93 коп., в результаті нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 148321 грн. 35 коп.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303 від 08.10.2018 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 148321 грн. 35 коп.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач стверджує про те, що судом першої інстанції при вирішення спору по суті не було враховано, що всупереч вимогам п.79.2 Податкового кодексу України наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення, не було вручено позивачу чи його уповноваженому представнику під розписку, що свідчить про незаконність проведення такої перевірки.
Окрім того, апелянт вказує, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, передбачені п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою закону передбачено, що обставинами проведення перевірки є те, що розпочато процедуру припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, однак на час проведення перевірки до ЄДР вже був внесений запис про припинення фізичної особи-підприємця.
Щодо виявлених контролюючим органом порушень, апелянт стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем не враховано: походження коштів, що надходили на рахунки; чи здійснював у період, що перевірявся операції, які підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість; розмір витрат понесених платником податку, пов'язаних з отриманими доходами.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_1 10.01.2012 була зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою АДРЕСА_1 .
31.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про припинення підприємницької діяльності позивача.
Відповідач направив позивачу запит №23166/23-00-13-0813 від 31.05.2018 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо доцільності або недоцільності реєстрації платником податку на додану вартість. Вказаний запит був отриманий позивачем 14.06.2018, проте пояснень позивач не надала.
Наказом вд 22.08.2018 №1523 Головного управління ДФС у Черкаській області на підставі п.п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, п.п. 7-9 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 №2464-V1 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 з 29.08.2018 тривалістю п'ять робочих днів. У разі відсутності відомостей про отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки ОСОБА_1 перевірка розпочнеться на наступний день після отримання відомостей про вручення наказу, але не раніше 29.08.2018. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 по 20.08.2018.
Відповідач 22.08.2018 засобами поштового зв'язку направив на адресу реєстрації позивача як фізичної особи підприємця, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_2 , копію наказу про проведення перевірки №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018 та повідомлення №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018.
У повідомленні від 22.08.2018 №279/23-00-13-0124 зазначено, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 розділу 11 Податкового кодексу України слід, починаючи із зазначеного терміну, позивачу необхідно забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податковогго та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Вказаний лист 31.08.2018 був повернутий з поміткою, що адресат вибув за місцем вручення. Документи для проведення перевірки, зазначені у повідомленні від 22.08.2018 №279/23-00-13-0124, позивач не надала, тому перевірка була проведена відповідно до податкової звітності позивача, наявної у відповідача.
За результатами перевірки складено акт №465/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 від 14.09.2018 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення:
- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 та 2018 роки на загальну суму 274225 грн. 18 коп., в т.ч. за 2016 рік - на суму 80198 грн. 03 коп., за 2017 рік - на суму 174665 грн. 49 коп., за 2018 рік - на суму 19370 грн. 66 коп.;
- пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 148321 грн. 35 коп., в т.ч. за 2016 рік - на суму 46728 грн., за 2017 рік - 101593 грн. 35 коп.;
- ст. 163, ст. 168, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого визначено занижену суму військового збору на загальну суму 22 852 грн., в т.ч. за 2016 рік - на суму 6682 грн. 42 коп., за 2017 рік - на суму 14 555 грн. 46 коп., за 2018 рік - на суму 1614 грн. 22 коп.;
- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 11.01.2018 по 01.04.2018 у сумі 19415 грн., в т.ч. за січень 2018 року - у сумі 13550 грн., за лютий 2018 року - у сумі 5119 грн., за березень 2018 року - у сумі 746 грн.;
- п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2018 року.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144411303, за яким позивачу у зв'язку з порушенням вимог ст. 163, ст. 168, п. 161 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 28565 грн. 12 коп., в т.ч. 22852 грн. 10 коп. за основним платежем та 5713 грн. 02 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144441302, за яким позивачу у зв'язку з порушенням п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 187.1, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24268 грн. 75 коп., в т.ч. 19415 грн. за основним платежем та 4853 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144401303, за яким позивачу у зв'язку з порушенням п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 342 781 грн. 47 коп., в т.ч. 274225 грн. за основним платежем та 68556 грн. 29 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144451303, за яким позивачу у зв'язку з порушенням п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 170 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144451303, за яким позивачу у зв'язку з порушенням п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 340 грн.;
- рішення від 08.10.2018 №0144431303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за яким за порушення п.п. 1.2 ч. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 19504 грн. 93 коп.
08.10.2018 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303, згідно якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 148321 грн. 35 коп.
Позивач вважаючи, що перевірка проведена з порушенням процедури її проведення та за відсутності підстав для її проведення, а висновки акту такими, що не відповідають фактичним обставинам, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірку позивача проведено з дотриманням процедури її проведення та за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України, а позивачем не спростовано виявлені за наслідками перевірки порушення норм податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у ст. 79 Податкового кодексу України.
Згідно п. 79.1 вказаної статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Тобто, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.
Відтак, проведенню позапланової невиїзної перевірки обов'язково передує надіслання платнику податків до початку перевірки рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач 22.08.2018 засобами поштового зв'язку направив на адресу реєстрації позивача як фізичної особи підприємця, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_2 , копію наказу про проведення перевірки №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018 та повідомлення №279/23-00-13-0124 від 22.08.2018.
Вказаний лист 31.08.2018 був повернутий з відміткою пошти про те, що адресат вибув.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідачем були надані суду першої інстанції належні докази направлення наказу та повернення його з відміткою пошти про те, що позивач вибув.
Вказані обставини справи свідчать про дотримання контролюючим органом ст. 42, 79 Податкового кодексу України щодо направлення контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки.
Посилання апелянта, що контролюючим органом в разі виявлення відсутності платника податків за місцезнаходженням мав бути складений акт перевірки місцезнаходження платника податків, однак такий не складався, колегія суддів відхиляє, оскільки такі дії контролюючого органу не є предметом спору в даній справі.
Натомість, колегія суддів зауважує на положення п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України, якими визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу; податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі; платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Щодо наявності підстав проведення перевірки, то як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем припинено підприємницьку діяльність 31.05.2018.
Зазначені обставини, а саме: припинення підприємницької діяльності, стали підставою призначення невиїзної документальної перевірки позивача.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначених підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України згідно якої документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Апелянт також вказує, що контролюючим органом перевірка проведена за відсутності первинних документів лише на підставі даних податкового обліку.
Згідно зі ст.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Підпунктами 16.1.2 та 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України закріплено обов'язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.4, 44.5, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов'язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами.
Відтак, висновки контролюючого органу, що на час проведення перевірки первинні документи бухгалтерського обліку у позивача були відсутні є правильними.
Щодо суті виявлених порушень та правомірності прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Згідно з п. 177.1. ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Позивачем достатніх доказів на підтвердження понесених витрат, та відповідно правомірності формування чистого оподатковуваного доходу не надано, з огляду на їх відсутність.
При цьому, позивач надала суду лише частину первинних документів бухгалтерського обліку, зазначивши, що це не весь їх обсяг, оскільки решта документів знаходиться у бухгалтера, яка на час розгляду справи всіх документів не повернула.
При цьому, колегія суддів зауважує, що не були надані такі документи також й суду апеляційної інстанції.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не надала первинні документи бухгалтерського обліку до закінчення перевірки, тому відповідач правомірно не врахував витрати позивача як такі, що не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, та встановив заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 по 01.04.2018 на суму 1523473 грн. 20 коп., та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 274225 грн. 18 коп.
Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144401303, яким позивачу у зв'язку з порушенням п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 342781 грн. 47 коп., в т.ч. 274225 грн. за основним платежем та 68556 грн. 29 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на доведеність висновку відповідача про заниження позивачем чистого річного оподатковуваного доходу, відповідно наявне заниження позивачем податкового зобов'язання з військового збору, єдиного соціального внеску, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144411303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0144421303 від 08.10.2018 про сплату єдиного соціального внеску та рішення від 08.10.2018 №0144431303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Жодних доводів щодо правильності здійснення контролюючим органом донарахувань зазначених вище податкових зобов'язань апеляційна скарга не містить.
Згідно п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності не подала податкову декларацію з доходів фізичних осіб за 2018 рік, чим порушила вимоги п. п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України.
Відтак, податкове повідомлення-рішення №0144451303 від 08.10.2018 про застосування штрафу у сумі 170 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0144441302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та від 08.10.2018 №0144451303, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 340 грн., колегія суддів зазначає про наступне.
Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Отже, обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлено для подання реєстраційної заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто загального обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів (робіт, послуг) понад 1 млн грн.
Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно п. 2.1.2 Акту перевірки за даними виторгів, здійснених через реєстратор розрахункових операцій у 2017 році складає 1062581 грн 82 коп, а сума акцизного збору складає 53438 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем досягнуто обсягів понад 1 млн. грн. в грудні 2017 року, а саме з січня 2017 року по грудень 2017 року - 1009143 грн. 82 коп. (розрахунок: 1062581 грн. 82 коп. - 53438 грн.), що підтверджуються наданими відповідачем даними реєстраторів розрахункових операцій та розрахунками суми акцизного збору.
Отже, у позивача виник обов'язок зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
Однак, позивач не виконала обов'язок, визначений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України та не подала реєстраційну заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.
При цьому, відповідач направляв позивачу лист №23166/23-00-13-0813 від 31.05.2018, який був отриманий позивачем 14.06.2018 про перевищення обсягу розрахунків, здійснених із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій протягом послідовних 12 місяців за 2016-2018, 1 млн грн за період жовтень 26 - вересень 2017, березень 2017 - лютий 2018.
Оскільки, позивач зобов'язана з 11.01.2018 самостійно нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, однак таких дій не вчинила, то висновки контролюючого органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 19415 грн є правомірними. Відповідно, є правомірним застосування штрафних санкцій.
Відповідно, у позивача виник і обов'язок визначений п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме - подати податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2018 (починаючи з 11.01.2017) по березень 2018.
Враховуючи викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень №0144441303 від 08.10.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24268 грн 75 коп, в т.ч. 19415 грн основного платежу та 4853 грн штрафних санкцій та №0144451303 про застосування штрафу у сумі 340 грн. за порушенням п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: