Кіровоградської області
"23" серпня 2007 р.
Справа № 9/54
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б. при секретарі Безчасній Н.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 9/54
за позовом: багатогалузевої приватної фірми "Фірус", м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції, 1а, ринок "Босфор", адмінбудинок,
до відповідача: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 41,
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Кіровоградського міського управління земельних ресурсів, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 68,
про зобов'язання прийняти рішення про надання земельної ділянки в оренду,
від позивача - Туз В.Ж., довіреність б/н від 10.05.07р., представник;
від відповідача - Бачурін С.М., довіреність №266-МР від 14.05.07р., представник;
від третьої особи - участі не брав;
Час прийняття постанови: 17 год. 15 хв.
Подано позов про зобов'язання Кіровоградської міської ради прийняти рішення про надання багатогалузевій приватній фірмі "Фірус" земельної ділянки площею 0,43 га, яка знаходиться на вулиці Маршала Конєва в м. Кіровограді терміном на 5 років.
Відповідач позов не визнав та подав господарському суду клопотання про закриття провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на те, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Третя особа в своїх поясненнях послалась на те, що в поновленні договору тимчасового користування земельною ділянкою позивачу було відмовлено з підстав неналежного виконання ним обов'язків щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Між Кіровоградською міською радою та багатогалузевою приватною фірмою «Фірус» 29.08.2001 року було укладено договір на право тимчасового користування землею строком на п'ять років, договір дійсний до 25.04.2006 року. Договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею від 06.09.2001 року № 498/966.
Згідно пунктів 1.1 та 1.2 вказаного договору міська рада відповідно до рішення №946 від 22.05.2001 року надає, а землекористувач приймає у тимчасове довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 0,4300 га. Пунктом 2.1 визначено, що плата вноситься землекористувачем згідно чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.1.1 договору на право тимчасового користування землею від 29.08.2001 року міська рада має право на припинення права користування землею, зокрема у випадку закінчення строку, на який було надано земельну ділянку.
Право користування земельною ділянкою відповідно до цього договору закінчилося у позивача 25.04.2006 року.
За умовами пункту 3.2.1 договору від 29.08.2001 року після закінчення строку дії договору, якщо не має домовленості про його продовження на новий термін, чи в разі дострокового розірвання договору землекористувач зобов'язаний у 15-денний термін звільнити земельну ділянку і привести її в придатність до подальшого використання.
Однак, після закінчення строку дії договору від 29.08.2001 р. позивач продовжує користуватися земельною ділянкою.
Кіровоградською міською радою письмове заперечення щодо продовження строку дії договору на новий термін позивачу не направлялось.
Як зазначено в позовній заяві (а.с.20), відповідно до вимог ст.641 ЦК України, позивач листом від 10.10.2006 р. №59 звернувся з пропозицією до Кіровоградської міської ради про укладення договору оренди на земельну ділянку по вул. Маршала Конєва, але начальник Кіровоградського міського управління земельних ресурсів листом №343 відмовив продовжити договір оренди на зазначену земельну ділянку.
В процесі розгляду даного спору сторонами не надано господарському суду лист №59 від 10.10.2006 р., на який посилається позивач.
Поряд з цим в матеріалах справи міститься копія заяви позивача №43 від 29.05.2006 р., адресованої Кіровоградській міській раді з вимогою про винесення на розгляд чергової сесії матеріалів щодо продовження та надання земельної ділянки в оренду терміном на 10 років по вул. Маршала Конєва площею 0,43 га під розміщення автомобільної стоянки.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його право на оренду земельної ділянки, а тому, посилаючись на норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі», статті 15, 16, 641, 649 та положення статтей 2, 173, 174, 187, 188 Господарського кодексу України, позивач просить зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,43 га.
Враховуючи сторони у спорі, предмет спору та положення статтей 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд прийшов до висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з чим клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає задоволенню.
Господарський суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.4 Господарського кодексу України земельні відносини не є предметом регулювання цього кодексу.
Тому при вирішенні даного спору норми Господарського кодексу України, на які посилається позивач як на підставу позову, не можуть бути застосовані господарським судом.
Згідно з ч.2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За правилами ч.3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Відповідно до частини 5 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Пунктом 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
В силу ч.1 ст.124 цього кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях відповідних рад вирішуються питання регулювання земельних відносин, а згідно ст.33 Закону підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад є власними (самоврядними) повноваженнями виконавчого комітету відповідних рад,
Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства та матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що питання щодо поновлення договору оренди мають вирішуватись на пленарному засіданні міської ради.
Проте аналізуючи положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено, зокрема, порядок скликання сесій відповідних рад та прийняття ними рішень, господарський суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про зобов'язання ради (колегіального органу) прийняти рішення про надання земельної ділянки за своїм змістом не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права визначеного законом.
Господарський суд вважає, що не може бути предметом спору зобов'язання ради прийняти будь-яке рішення, оскільки неможливо спонукати колегіальний орган до прийняття рішення.
Оскільки позов не ґрунтується на нормах чинного законодавства, в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 71, ст. 160, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня виготовлення її в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію постанови направити сторонам.
Суддя
Дата виготовлення постанови в повному обсязі: 28.08.2007 р., 16:00