ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
26 серпня 2020 року м. Київ № 640/20551/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК"
до1. Державної податкової служби України 2. Головного управління ДПС у м. Києві
проскасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" (адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1, корп. 2, офіс 191, ідентифікаційний код 41721412) (далі - позивач або ТОВ "Інтер Глобал ПК", або Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач-1 або ДПС) (адреса: 04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, ідентифікаційний код 43005393) та до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код 43141267) (далі - відповідач-2 або ГУ ДПС), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення від:
- 13.06.2019 за № 1194259/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2414 від 21.04.2019;
- 18.06.2019 за № 1196935/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2438 від 22.04.2019;
- 18.06.2019 за № 1196936/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2439 від 22.04.2019;
- 18.06.2019 за № 1196948/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2440 від 22.04.2019;
- 18.06.2019 за № 1196947/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2499 від 24.04.2019;
- 18.06.2019 за № 1196939/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2553 від 26.04.2019;
2) зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкову накладну № 2414 від 21.04.2019;
- податкову накладну № 2438 від 22.04.2019;
- податкову накладну № 2439 від 22.04.2019;
- податкову накладну № 2440 від 22.04.2019;
- податкову накладну № 2499 від 24.04.2019;
- податкову накладну № 2553 від 26.04.2019, подані TOB "Інтер Глобал ПК" за датою їх подання.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що фіскальним органом неправомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних.
Ухвалою від 30.10.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва позовну заяву залишено без руху.
Позивач зазначені в ухвалі недоліки усунув у строк встановлений судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 640/20551/19 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
У відзивах на позовну заяву відповідач-1 та відповідач-2 вказують на те, що оспорюване рішення винесене на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. адміністративний позов
У відповіді на відзиви відповідачів позивач зазначає, що у відзивах на адміністративний позов ДПС та ГУ ДПС не наводять заперечення на наведені Товариством обставини з якими відповідачі не погоджуються, а лише наводять цитати з нормативно-правових актів. Також позивач наголошує, що відповідачі не наводять обставини, що стали відмовою для відмови в реєстрації податкових накладних.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТОВ "Інтер Глобал ПК" (далі - позивач або ТОВ "Інтер Глобал ПК", або Товариство) є юридичною особою приватного права, що було створено 09.11.2017; Товариство перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстроване як платник ПДВ, та зареєстроване за юридичною/податковою адресою: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1, корп. 2, офіс 191.
Основним видом діяльності Товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71).
Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
На виконання вказаних вимог Податкового кодексу України, позивач, за допомогою засобів електронного зв'язку, 09.05.2019 направив податкові накладні № 2414 від 21.04.2019, № 2438 від 22.04.2019, № 2439 від 22.04.2019, № 2440 від 22.04.2019, № 2499 від 24.04.2019, № 2553 від 26.04.2019 (надалі - податкові накладні або ПН) для проведення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі -ЄРПН).
Вказані ПН були виписані Товариством у зв'язку з поставкою (продажем) останнім 21.04.2019, 22.04.2019, 24.04.2019, 26.04.2019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Нафта-Еліт" газу вуглеводного скрапленого (надалі - Товар) в загальній кількості 29 621,00 літрів, загальною вартістю 431 982,20 грн., в тому числі ПДВ - 71 997,03 грн., відповідно до Договору поставки скрапленого газу № 48-2018/ІГПК від 13.06.2018, згідно видаткових накладних № 2337 від 21.04.2019, № 2388 від 22.04.2019, № 2389 від 22.04.2019, № 2390 від 22.04.2019, № 2441 від 24.04.2019, № 2510 від 26.04.2019.
Перевезення газу здійснювалося силами залученої компанії перевізника ТОВ "Белукгаз" згідно Договору про перевезення вантажів автотранспортом № 5/2018 від 29.06.2018, товарно-транспортних накладних № 550 від 21.04.2019, № 668 від 22.04.2019, № 674 від 22.04.2019, № 677 від 22.04.2019, № 686 від 24.04.2019, № 687 від 26.04.2019.
Факт надання перевізником послуг також підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг № 92 від 30.04.2019 та № 102 від 30.04.2019. Оплата вартості перевезення підтверджується платіжними дорученнями № 548 від 08.05.2019 та № 553 від 10.05.2019.
Станом на момент подання позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Нафта-Еліт" розрахувалося в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 303 від 24.04.2019, № 317 від 03.05.2019, № 313 від 02.05.2019, № 333 від 06.05.2019.
Газ, що був поставлений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Нафта-Еліт", був придбаний позивачем у ТОВ "Глобал Газ Трейдинг" відповідно до Договору поставки скрапленого газу № 1-2019/ГГТ та видаткових накладних № 573 від 20.04.2019, № 586 від 21.04.2019, № 581 від 21.04.2019, № 594 від 23.04.2019, № 620 від 26.04.2019.
Оплата за отриманий газ, за названим договором, позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 536 від 07.05.2019 та № 549 від 08.05.2019.
Якість реалізованого товару підтверджується Сертифікатом відповідності DN.00006-19, Паспортами якості № 6894 від 25.04.2019 та № 6115 від 20.04.2019.
Разом з тим, відповідно до Квитанцій від 10.05.2019 (надалі - Квитанції), реєстрація податкових накладних зупинена, оскільки вони відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою розблокування податкових накладних позивачем були надані письмові пояснення та копії документів, що підтверджують вказані у поясненнях дані ( відповідний договір поставки, видаткові накладні, ТТН, платіжні доручення, документи щодо якості поставленого газу, в підтвердження поставки газу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Нафта-Еліт", а також відповідний договір, видаткові накладні, ТТН та докази оплати, в підтвердження придбання даного газу, а також докази перевезення Товару та оплати вартості такого перевезення).
Рішеннями комісії Головного управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС) № 1194259/41721412, від 13.06.2019, 1196935/41721412, № 1196936/41721412, 1196948/41721412, 1196947/41721412, 1196939/41721412 від 18.06.2019 в реєстрації податкових накладних в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.
В адміністративному порядку вказане рішення позивачем оскаржено не було.
Вважаючи рішення Комісії ГУ ДФС необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. пп. 16.1.2, 16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п. 201.1 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 КПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п.п. 200 1.3 і 200 1.9 ст. 200 1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон № 1797-VIII від 21.12.2016).
У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з положеннями п. 20.2 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Згідно з положеннями п.п. 201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п. 201.16.3. ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про:- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Як вбачається зі змісту Квитанції від 10.05.2019 ГУ ДФС (правонаступником якого є відповідач-2) сформовано висновок про відповідність податкових накладних № 2414 від 21.04.2019, № 2438 від 22.04.2019, № 2439 від 22.04.2019, № 2440 від 22.04.2019, № 2499 від 24.04.2019, № 2553 від 26.04.2019 вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Водночас суд зазначає, що контролюючим органом взагалі не вказано у Квитанції від 28.02.2019 на які саме критерії ризиковості він посилався: визначені листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 чи листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, які використовував на момент виникнення спірних правовідносин.
При цьому, п. 10 Порядку № 117 встановлено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків визначені листом від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18 існують виключно у вигляді зазначеного листа ДФС України, не затверджені нормативним актом ДФС України, який має бути погоджений в Міністерстві фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.
ДФС України не доведено, що при прийнятті Критеріїв ризиковості платника податку ДФС України було дотримано регуляторних процедур, зокрема, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV.
Суд зауважує, що відповідачами не надано доказів, які б підтверджували затвердження критеріїв ризиковості платників податків у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Отже, незважаючи на вимоги п. 10 Порядку № 117, ДФС України названим листом без дотримання регуляторних процедур затверджено критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій.
Судом також враховується, що у листі Державної регуляторної служби України від 19.04.2018 № 3890/0/20-18 зазначено, що факт запровадження непрозорого механізму затвердження вищевказаних критеріїв з урахуванням відсутності доступного для ознайомлення громадськості механізму прийняття зазначених проектів актів, у тому числі визначення періодичності затвердження таких критеріїв ДФС України, порушує один із принципів державної регуляторної політики, визначених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: передбачуваність, тобто послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.
Суд зауважує, що зазначені Критерії ризиковості платника податку викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18 і мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.
Крім того, Верховним Судом 02.04.2019 у справі № 822/1878/18 було прийнято рішення щодо необґрунтованості блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.
Так, при відмові у прийнятті до реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, комісія має навести дані щодо документів, надання яких дасть можливість прийняти податкової накладної до реєстрації.
Слід наголосити на тому, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18 (адміністративне провадження №К /9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 (адміністративне провадження № К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18 (адміністративне провадження № К/9901/13662/19).
Крім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 826/12108/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (вказана постанова набрала законної сили 10.12.2019), визнано протиправними та нечинними пункти 10, 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДФС пояснення та копії документів до зазначеної господарських операцій та податкових накладних.
Отже, слід дійти висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних № 2414 від 21.04.2019, № 2438 від 22.04.2019, № 2439 від 22.04.2019, № 2440 від 22.04.2019, № 2499 від 24.04.2019, № 2553 від 26.04.2019.
З огляду на викладене, суд зазначає, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.
При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв'язку зі встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов'язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуванні рішення № 1194259/41721412, від 13.06.2019, 1196935/41721412, № 1196936/41721412, 1196948/41721412, 1196947/41721412, 1196939/41721412 від 18.06.2019 містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.
У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Разом з цим, на переконання суду, сукупність первинних документів, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо фактичності виконання укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Нафта-Еліт" Договору поставки скрапленого газу № 48-2018/ІГПК від 13.06.2018.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Комісії ГУ ДФС про зупинення та відмову у реєстрації податкових накладних ТОВ "Інтер Глобал ПК" у зв'язку з її відповідністю пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку є безпідставним.
Таким чином, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які були надані контролюючому органу, у останнього були відсутніми правові підстави для відмови платнику податків у реєстрації податкової накладної.
Отже, позовні вимоги про визнання дії (бездіяльність) Державної фіскальної служби України та Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві незаконними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, з огляду на викладене, суд дійшов висновок, що рішення Комісії ГУ ДФС № 1194259/41721412, від 13.06.2019, 1196935/41721412, № 1196936/41721412, 1196948/41721412, 1196947/41721412, 1196939/41721412 від 18.06.2019 є необґрунтованими, що є підставою для їх скасування.
Щодо позовних вимог про реєстрацію податкових накладних, слід зазначити, що відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:
а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, відповідно до п. 19, п. 20 Порядок № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:
1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).
У разі надходження до ДФС (правонаступником якого є ДПС) рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Суд вважає, що в даному випадку, зобов'язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну № 40 від 24.10.2018 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
Суд враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію ДФС обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДФС здійснити дії по реєстрації податкових накладних № 2414 від 21.04.2019, № 2438 від 22.04.2019, № 2439 від 22.04.2019, № 2440 від 22.04.2019, № 2499 від 24.04.2019, № 2553 від 26.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відтак, оскільки рішення Комісії ГУ ДФС про відмову у реєстрації податкової накладної № 1194259/41721412, від 13.06.2019, 1196935/41721412, № 1196936/41721412, 1196948/41721412, 1196947/41721412, 1196939/41721412 від 18.06.2019 підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 19, п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 2414 від 21.04.2019, № 2438 від 22.04.2019, № 2439 від 22.04.2019, № 2440 від 22.04.2019, № 2499 від 24.04.2019, № 2553 від 26.04.2019.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам суб'єктом владних повноважень не надано суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 13.06.2019 за № 1194259/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2414 від 21.04.2019; 18.06.2019 за № 1196935/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2438 від 22.04.2019; 18.06.2019 за № 1196936/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2439 від 22.04.2019; 18.06.2019 за № 1196948/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2440 від 22.04.2019; 18.06.2019 за № 1196947/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2499 від 24.04.2019; 18.06.2019 за № 1196939/41721412 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 2553 від 26.04.2019.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2414 від 21.04.2019; податкову накладну № 2438 від 22.04.2019; податкову накладну № 2439 від 22.04.2019; податкову накладну № 2440 від 22.04.2019; податкову накладну № 2499 від 24.04.2019; податкову накладну № 2553 від 26.04.2019, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" (адреса: адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1, корп. 2, офіс 191, ідентифікаційний код 41721412) за датою їх подання.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" (адреса: адреса: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1, корп. 2, офіс 191, ідентифікаційний код 41721412) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) понесені ТОВ "Інтер Глобал ПК" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко