ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 серпня 2020 року № 826/17415/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві при перерахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.07.1994 року, без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі - 324 000,00 крб;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.07.1994 року із розміру грошового забезпечення, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі - 324 000,00 крб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 22.08.1994 відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач як пенсіонер органів внутрішніх справ України має право на перерахунок пенсії на підставі даних про розмір його грошового забезпечення, а саме, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному в грошовому атестаті № 18.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Через канцелярію суду 11.01.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що матеріальна допомога на оздоровлення має разовий характер, а також враховуючи те, що доплати за роботу в зоні відчуження не є видом грошового забезпечення у розумінні положень частини третьої статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підстави для здійснення позивачу перерахунку та виплати пенсії з урахуванням даних грошового атестату відсутні.
Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки не надано жодних доказів, які б вказували на дату, коли він нібито дізнався про порушення свого права, в той час, як ним лише зазначено, що на його думку, він отримує не правильний розмір пенсії з 1994 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 22.08.1994 року отримує пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Вказані обставини не заперечується відповідачем та підтверджуються наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 11.04.2018 року.
За поясненнями позивача, у квітні 2018 року ним отримано довідку про розмір пенсійних виплат, з якої встановлено, що до складу грошового забезпечення, з якого територіальним органом Пенсійного фонду України здійснюється обрахунок пенсії позивача, не включено отриману ним під час звільнення матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 324 000,00 крб.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2011-XII), Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон№ 2262-XII), Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами України, прийнятими відповідно до цих законів.
В силу положень статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Таким чином, Закон № 2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Відповідно до статті 41 Закону №1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, як вже зазначалось, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України № 2011-XII, який є вичерпним.
Враховуючи наведене, премія, допомога на оздоровлення, матеріальна допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, виплата яких здійснювалася не щомісячно, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» видів грошового забезпечення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, а також у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 522/11262/16-а, 13.03.2019 року у справі № 758/12628/16-а, 19.03.2019 року у справі № 727/5754/16-а, 05.04.2019 року у справі № 552/4875/17 та 15.04.2019 року у справі № 522/9659/16-а.
З копії наявного у матеріалах справи грошового атестату № 18 судом встановлено, що позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 324 000,00 крб.
Враховуючи, що матеріальна допомога на оздоровлення є одноразовим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Наведене свідчить про те, що у відповідача відсутні законні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії із включенням до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої позивачу при звільненні.
Відповідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії, здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року.
Європейський суд з прав людини в рішенні Великода проти України від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Також, Конституційний суд України в своєму рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем у свою чергу не надано суду жодних інших доказів, які б свідчили про те, що матеріальна допомога на оздоровлення мала постійний характер виплати.
Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, у суду відсутні підстави для вирішення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Посилання ж представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду не приймається судом до уваги, оскільки у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія, шестимісячний строк звернення до суду не може бути застосовано як підставу для залишення позову без розгляду, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2018 року у адміністративній справі № 646/6250/17.
У разі відмови в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Повне судове рішення складено 25.08.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна