25 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1481/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скадовського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до Скадовського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (надалі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Скадовського РВ УДМС України в Херсонській області в оформленні і видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року замість втраченого;
- зобов'язати Скадовський РВ УДМС України в Херсонській області оформити на ім'я ОСОБА_1 і видати їй новий паспорт громадянина України зразка 1994 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що у зв'язку із втратою паспорта громадянина України, що підтверджується витягом з ЄРДР за № кримінального провадження 12020230230000303, особисто за заявою від 23.04.2020 звернулася до територіального підрозділу ДМС України за місцем свого проживання (Скадовського РВ УДМС України в Херсонській області) з заявою про оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Також, позивачка в своїй заяві від 23.04.2020 повідомила, що категорично відмовляється від присвоєння будь-яких цифрових ідентифікаторів особистості та не надає згоду на обробку її персональних даних. В зв'язку з цим, просила міграційний орган забезпечити видачу паспорта, який би не містив інформації для зчитування якої необхідні додаткові пристрої та без внесення даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру. Однак, Скадовським РВ УДМС України в Херсонській області надано відповідь, оформлену листом, в якій зокрема зазначено, про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Позивачка відмову відповідача вважає протиправною, а тому звернулася до суду з вказаними позовними вимогами за захистом своїх прав.
15.06.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області та встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву.
03.07.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Позиція відповідача-1 мотивована тим, що у позивачки відсутнє порушене право чи законний інтерес на момент звернення до суду, адже, зокрема, заява від 23.04.2020 останньої не є підставою для видачі паспорта громадянина України будь-якого зразка, у тому числі і у вигляді книжечки, оскільки була подана в довільній формі без дотримання вимог законодавства України щодо форми заяви про видачу паспорта громадянина України та не було долучено повний пакет документів, перелік яких визначено у п.46 постанови № 302 та п.1 розділу VI Тимчасового порядку № 456.
06.07.2020 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній також просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачки та навів доводи й обґрунтування, які є ідентичними тим, на які посилався в своєму відзиві відповідач-1.
13.07.2020 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що з причини невідповідності окремих норм постанови КМУ від 25.03.2015 № 302 та Тимчасового порядку № 456 вимогам ч.2 ст. 8 Конституції України та нормам вітчизняного і міжнародного законодавства, заяву щодо надання адміністративної послуги по вклеюванню фотокартки до паспорта громадянина України було надано у довільній формі. За переконанням позивачки, відсутність форми заяви не може нівелювати право особи на отримання паспорта у формі книжечки, а подання заяви у довільній формі не може слугувати підставою для не видачі паспорту. Крім того, позивачка вбачає порушення своїх громадянських прав, у зв'язку із неможливістю їх реалізації, оскільки у разі фактично відсутності у особи паспорта така особа не має підтвердження громадянства України.
20.07.2020 до суду від відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній повідомляє, що Скадовський РВ УДМС України в Херсонській області діяв на підставі передбачених законодавством норм та зазначає, що, по-перше, пунктом 46 постанови № 302 чітко визначено перелік документів, які заявник зобов'язаний подати для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, а саме і зокрема: заяву встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року; по-друге, пунктом 1 розділу VI Тимчасового порядку № 456 передбачено, що для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник зокрема, подає: заяву про втрату/викрадення паспорта за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку. Також, звертає увагу, що спірний лист Скадовського РВ УДМС України в Херсонській області від 23.04.2020 не є рішенням суб'єкта владних повноважень відповідно до положень КАС України, а тому не може бути визнано протиправним щодо відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. Крім того, вказує, що постановою КМУ від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302", до постанови КМУ від 25.03.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачено, що ДМС до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому МВС, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати такий паспорт.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 23.04.2020 ОСОБА_1 , у зв'язку із втратою паспорта громадянина України, що підтверджується витягом з ЄРДР за номером кримінального провадження 12020230230000303, особисто звернулася до територіального підрозділу ДМС України за місцем свого проживання (Скадовського РВ УДМС України в Херсонській області) із заявою про оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року.
Відповідачем-1 надана відповідь, що у Скадовського РВ УДМС України в Херсонській області відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачці паспорта громадянина України та одночасно роз'яснено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому МВС, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина зразка 1994 року. Відповідачем-1 також звернуто увагу, що за відсутності відповідного рішення суду у Канівського РС УДМС України в Черкаській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Не погодившись з відмовою органу ДМС видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Статтею 14 Закону №5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що у разі відсутності в особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав, у зв'язку із неможливістю їх реалізації.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Пунктами 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Водночас, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанови №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
Відповідно до п. 2 Постанови №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (пункт 3 Постанови №302).
Постановою №302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI).Частинами 5 та 6 ст. 6 Закону № 2297-VI визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Також, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Отже, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII звужують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у старій формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 по зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17), а відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Щодо належного звернення позивача із заявою про видачу паспорта громадянина України, а також повідомлення про Тимчасовий порядок, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015.
Суд зазначає, що як положеннями Закону №5492-VI, Постановою №302, так і Положенням №2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб'єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає:
- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;
- свідоцтво про народження;
- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;
- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Відповідно до п.п.1 п.7 Постанови №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 35 Постанови №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.
Відповідно до п. 37 Постанови №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, яким передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Таким чином, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України (у тому числі замість втраченого або викраденого) є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.
З матеріалів справи судом встановлено, що з переліку додатків до заяви позивача від 24.03.2020 вбачається про подання необхідних документів для оформлення паспорту за старим зразком, проте відповідачем-1 не вчинено дій, передбачених пунктами 24 - 29, 32 і 33 Постанови №302.
Щодо протиправності дій відповідача-1 по відношенню до ОСОБА_1 , суд зазначає, що з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що відповідач-1 не вчинив по відношенню до позивача протиправних дій, оскільки приписами постанови КМУ №302 (із внесеними змінами постановою КМУ №398), Тимчасового порядку реалізація права особи на оформлення і видачу паспорта у формі книжечки поставлена у пряму залежність від наявності судового рішення про зобов'язання ДМС оформити і видати цій особі такий паспорт відповідно до вимог Положення №2503-ХІІ. Тому суд вважає, що хоча відповідач-1 при відмові позивачу у оформленні і видачі паспорту у формі книжечки формально діяв правильно, але з огляду на все вищевикладене вимоги позивача про зобов'язання оформити і видати йому паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки є обґрунтованим і підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а тому враховуючи викладене суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
В силу вимог ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача-2, як з юридичної особи, та враховуючи, що відповідач-1 є структурним підрозділом відповдіача-2. .
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Скадовського районного відділу оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) новий паспорт громадянина України зразка 1994 року, у зв'язку із втратою попереднього паспорта громадянина України.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Скадовським РС УДМС України в Херсонській області 15.09.2016) за рахунок бюджетних асигнувань Управління ДМС України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 168, код ЄДРПОУ 37839478) 840,80 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України, протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 102070000