Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 серпня 2020 р. № 520/6502/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування висновку,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які виразились у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України;
- скасувати висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 07 квітня 2020 року;
- зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області скласти новий висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" ОСОБА_1 та направити його разом з відповідними матеріалами до Міністерства внутрішніх справ України;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 336800 (триста тридцять шість тисяч вісімсот) грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що що після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та встановлення ІІ інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», однак виплату такої допомоги відповідачем протиправно не здійснено.
Ухвалою від 28.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Представник відповідача, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач втратив право на нарахування одноразової грошової допомоги через сплив часу більше двох років від первинного огляду МСЕК з вказівкою на пункт 4 Порядку № 850 та у зв'язку із чим просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник Міністерства внутрішніх справ України своїм правом надання відзиву не скористався.
Позивачем до суду надано відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач вказує на безпідставність викладених у них доводів.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Справа розглянута відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перебування судді Севастьяненко К.О. у щорічній відпустці з 13.07.2020, на лікарняному з 05.08.2020 по 14.08.2020 та у щорічній відпустці з 14.08.2020 року по 24.08.2020 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 по справі № 520/9620/19, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка виразилась у залишенні без розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, та прийняти відповідне рішення згідно статті 23 Закону України "Про міліцію" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, (відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства.
В зазначеному рішенні суд прийшов до висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
З метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 по справі № 520/9620/19 Міністерством внутрішніх справ України було розглянуто документи щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та за результатами розгляду прийнято рішення про відмову в її призначенні.
Листом від 09.04.2020 № 11583/15-2020 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повідомлено, що під час опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на недоліки в медичних документах: форма довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 10 ААА не відповідає формі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577. Також, керівництвом ДФОП МВС повідомлено про недотримання умов пункту 4 Порядку 850, яким визначено якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Наявність зазначених невідповідностей надісланих матеріалів вимогам Порядку № 850 унеможливлює затвердження Міністерством висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи, що відповідачем вчинено протиправні дії, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з п. 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
За приписами пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З 07 листопада 2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
Отже, вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач-1, вказана норма не містить.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №369/13187/17, від 28 березня 2019 року по справі №296/10138/16-а та від 24 жовтня 2019 року по справі №809/950/17.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 07 квітня 2020 року.
Щодо позовних вимог про визнання дій Міністерства внутрішніх справ України, які виразились у відмові в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 протиправними, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги, суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення, а також зобов'язання відповідача до вчинення певних дій.
Позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними, задоволенню не підлягають, оскільки у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії - рішення від 07 квітня 2020 року.
З матеріалів справи встановлено, що після проведення повторного медичного огляду згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 12.07.2017 серії 12 ААА № 479291 позивачу з 01 серпня 2017 року встановлено II групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням останнім службових обов'язків. Комісією також визначено ступінь втрати професійної працездатності позивачем, який склав 80% одноразово, у зв'язку з травмою, яка отримана під час виконання службових обов'язків (довідка серії 10 ААА № 016870).
Підпунктом 2 п. 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Згідно з пунктом 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до п.14 Порядку №850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Такі підстави є вичерпними, розширеному тлумаченню не підлягають та щодо позивача таких не встановлено.
Так, п. 3 Порядку №850 встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги: загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків; установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.
Вказані підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 01 серпня 2017 року встановлено II групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням останнім службових обов'язків. Комісією також визначено ступінь втрати професійної працездатності позивачем, який склав 80% одноразово, у зв'язку з травмою, яка отримана під час виконання службових обов'язків.
Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно п. 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз зазначених норм Порядку дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.
Отже, вимога щодо зобов'язання ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області скласти новий висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" ОСОБА_1 та направити його разом з відповідними матеріалами до Міністерства внутрішніх справ України також підлягає задоволенню.
Слід також звернути увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування.
Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (рішення Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року).
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у даній справі, відповідач-1 помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Таким чином, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Враховуючи, що позивач не вперше звертається до суду із захистом свого права щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому II групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України та у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 по справі № 520/9620/19, яке набрало законної сили, суд вже визнав за позивачем відповідне право то в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача-1, а буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідч-1 протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ.
Щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 слід зазначити, що адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що звернувшись з позовом, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у самостійно визначеному розмірі, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування висновку - задовольнити.
Скасувати висновок ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 07 квітня 2020 року.
Зобов'язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (вул. Жон Мироносець, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 08592313) скласти новий висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" ОСОБА_1 та направити його разом з відповідними матеріалами до Міністерства внутрішніх справ України.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 серпня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.