Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
25 серпня 2020 р. справа № 520/6033/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, позивач, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень позовних вимог) про: 1) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №265-1303/1 від 14.03.2018р. та №0040595606 від 10.03.2020р.
Підставами позову є доводи про те, що рішення щодо збільшення податкового зобов'язання з транспортного податку, винесено контролюючим органом поза межами підстав передбачених законом. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що автомобіль позивача, не належав до об'єктів оподаткування у 2016 році, у зв'язку з чим вважає податкове повідомлення-рішення №265-1303/1 від 14.03.2018р. протиправним. Крім того, зазначив, про протиправність винесення податкового повідомлення - рішення №0040595606 від 10.03.2020р. щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату транспортного податку у 2016р. на підставі проведеної перевірки після спливу встановлених строків встановлених ст. 102 ПК України.
Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України громадянин повинен сплачувати транспортний податок за наявні у нього на праві власності автомобілі. Вказав, що автомобіль позивача у 2016 році наявний в переліку Мінекономрозвитку щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньо ринкова вартість, яких становить 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що свідчить про те, що автомобіль позивача був об'єктом оподаткування у 2016р. Також зазначив, що у зв'язку зі сплатою транспортного податку за 2015р. 09.09.2016р., тоді як граничний строк сплати сплинув 05.01.2016, податковим органом правомірно застосовані штрафні санкції податковим повідомлення - рішенням №0040595606 від 10.03.2020р.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
У ОСОБА_1 у 2016 році перебував у власності транспортний засіб, а саме: марки Toyota, моделі Land Cruizer 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см., 2013 року випуску.
ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є відповідач) було винесене відносно позивача податкове повідомлення рішення №265-1303/1 від 14.03.2018р., яким нараховано транспортний податок за 2016 рік на суму 16666,64 грн.
Крім того, 07.02.2020р. відносно позивачу було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов'язань по транспортному податку, за наслідками якої встановлені порушення п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України щодо строків сплати транспортного податку за 2015 рік та складено акт від 07.02.2020р. №1005/20-40-56-06/ НОМЕР_1 .
На підставі зазначених висновків встановлених в акті перевірки від 07.02.2020р. №1005/20-40-56-06/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Харківській області було винесене податкове повідомлення рішення №0040595606 від 10.03.2020р. щодо нарахування за затримку сплати транспортного податку штрафних санкцій у розмірі 20% на суму 4166,67 грн.
Позивач вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, звернувся до суд з вказаним позовом.
Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб'єкта №265-1303/1 від 14.03.2018р., суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Так, податковий обов'язок за публічним платежем транспортний податок був вперше запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 р., котрий набрав чинності з 01.01.2015 р. та у новій редакції виклав положення ст.267 Податкового кодексу України, де в п. 267.1.1. вказано, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно пункту 267.1.1. ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення у позивача обов'язку зі сплати транспортного податку) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Пунктом 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення у позивача обов'язку зі сплати транспортного податку). Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Законом України від 24.12.2015 р. №909-VIII та Законом України від 21.12.2016 р. №1797-VIII до абз.1 п. 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України були внесені зміни, унаслідок яких об'єктом оподаткування податком з власників транспортних засобів визначені легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Суд зазначає, що відповідно до абзаців 2 і 3 п. 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).
З приписів наведеної норми чітко слідує, що законодавцем запроваджено дві кваліфікуючі ознаки, за одночасної наявності яких у особи, як потенційного платника податку на майно (транспортного податку), і виникає податковий обов'язок стосовно конкретного належного йому на праві приватної власності легкового автомобіля, а саме: 1) віковий ценз автомобіля - тобто існування (не закінчення, тривання, продовження) періоду часу в п'ять років від року випуску автомобіля, 2) вартісний ценз автомобіля - тобто перевищення показником середньоринкової вартості автомобіля межі у 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року (у період дії п. 267.2.1 ст. 267 Податкового кодексу України в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.2015).
У ході розгляду справи заявник не заперечував обставин належності у 2016 році на праві власності вказаного вище автомобілю.
Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом у березні 2018 року нараховано транспортний податок позивачу за 2016 рік.
Вказане податкове - повідомлення рішення було направлено позивачу, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як вже зазначалось судом вище, положеннями п.п.267.2.1, п.267.2 ст.267 ПК України у редакції чинній на момент 01.01.2016р. базою оподатковування були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плити встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
У той же час, положеннями п.п.267.2.1. п.267.2 ст.267 ПК України у редакції чинній на момент 01.01.2018р. базою оподаткування були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 3505 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на І січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
У відповідності до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016р. становила 1378,00 грн., а згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 році» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018р. становила 3723,00 грн.
Отже, у 2016 році середньоринкова вартість авто, яке підлягає оподаткуванню, становила 1.033.500.00 грн. У 2018 році відповідно - 1.396.125,00 грн.
Оскільки оскаржуваним податковим повідомленням - рішення нараховано транспортний податок за 2016р., то слід застосовувати до спірних правовідносин саме положеннями п.п.267.2.1, п.267.2 ст.267 ПК України у редакції чинній на момент 01.01.2016р. Отже середньоринкова вартість авто, яке підлягає оподаткуванню, становила понад 1.033.500.00 грн.
З наданого до матеріалів справи листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 01.04.2020р. 33821-06/22029-07 вбачається, що розрахована за допомогою Калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2013 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів (додаток 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403) становила 1 035 000,00 гривень (з ПДВ).
Розрахована у 2018 році згідно з Методикою середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, 2013 року випуску становила 980 089,11 гривень (з ПДВ).
Проте, додатково зазначено, що пунктом 12 Методики (у редакції 2016 року) визначено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Отже, для розрахунку ринкової ціни автомобілів враховується пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.
Матеріали справи не містять ніякої інформації стосовно фактичного середньорічного пробігу автомобілю позивача станом на 2016 рік, яке було взяти відповідачем при розрахунку її вартості у 2016 році.
Представником відповідача не надано доказів існування станом на дату прийняття оскаржуваного рішення №0979108-1309-2032 від 20.08.2018р. роздруківки офіційно оприлюднених відомостей Міністерства економічного розвитку України щодо віднесення вказаного автомобілю позивача у 2016 році до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
При цьому, згідно листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016р. №3252-08/4797-03, надісланого Державній фіскальній службі України разом з переліком інформації щодо середньо ринкова вартість автомобілів, судом встановлено відсутністю автомобілю позивача у зазначених списках, в яких, зокрема, наявні автомобілі марки Toyota, моделі Land Cruizer 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,6 куб.см., до 3 років експлуатації та автомобіль марки Toyota, моделі Land Cruizer 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4,5 куб.см., до 1 років експлуатації.
Тоді як автомобіль позивача марки Toyota, моделі Land Cruizer 200, з об'ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см., 2013 року випуску.
Отже, технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вказаному переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача. Відтак зазначений транспортний засіб не міг буду об'єктом оподаткування у 2016 році.
Положенням статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
Контролюючим органом під час судового розгляду справи та у відзиві на позовну заяву, не вказано норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.
Вказані висновки наведені в Постанові Верховного Суду 05 листопада 2018 року по справі №822/2687/17.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заявлені вимоги підлягають до задоволення, а оскаржене податкове повідомлення рішення №265-1303/1 від 14.03.2018р. належить скасувати.
Щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0040595606 від 10.03.2020р., яким засновані до позивача штрафні санкції за не своєчасно сплату транспортного податку у 2015 році, суд зазначає наступне.
Відповідно до Акту, позивач порушив визначений пункт 267.8 статті 267 Податкового кодексу України строк сплати транспортного податку за 2015 рік, а саме протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення. В акті перевірки зазначено, що транспортний податок за податковим повідомленням рішенням № б/н від 19.06.2015р. на суму 20833,33 грн. за 2015 рік позивач мав сплатити не пізніше 05.01.2016 року. Проте, фактична сплата податкового зобов'язання у розмірі 20833,33грн. відбулась 09.09.2017 року.
В подальшому на підставі висновків вказаного акту та статей 122, 126 Податкового кодексу України, відповідачем було винесено податкове повідомленням-рішенням від №0040595606 від 10.03.2020р., яким нарахувано позивачу штраф у розмірі 20% на суму 4166,67 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно з чинною у 2016 році редакцією підпункту а підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, фізичні особи сплачують транспортний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань (яким, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є, в тому числі, штрафна (фінансова) санкція, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства) платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, зокрема, сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені).
Згідно зі статтею 114 Податкового кодексу України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 820/6357/17 зазначено: «Камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання».
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018р. по справі № 820/3544/17 дійшов наступних висновків: "Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, пов'язуючи відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою позивачем узгодженої у минулих роках (2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки) суми податкового зобов'язання. В той час, як норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов'язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань."
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язує втрату права контролюючого органу для нарахування податкових зобов'язань із закінченням 1095-денного терміну, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань (в даному випадку).
Факт несвоєчасної сплати транспортного податку за 2015 рік позивач не заперечував.
Так, у відзиві на позовну заяву зазначено, що термін сплати податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015р. б/н в розмірі 20833,33 грн.. є 05.01.2016р.
При цьому до матеріалів справи представником відповідача взагалі на надані докази надіслання та отримання, чи не отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015р.
Відповідно до вимог п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 ст.42 надіслані за адресою ( місцезнаходженням, податковою адресою ) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків.
У разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування ( місцезнаходження ) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідачем самостійно визнано (згідно з актом перевірки), що останній день граничного строку сплати податку, виходячи з підпункту а підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, та дати вручення позивачу відповідного повідомлення-рішення за 2015 рік є 05.01.2016 року.
Датою складання Акту перевірки є 07.02.2020 року.
Отже, перевірку своєчасності сплати позивачем суми узгодженого зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік та застосування штрафних санкцій, було здійснено відповідачем через 1494 днів, тобто після спливу 1095 від граничного строку сплати грошових зобов'язань.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що нарахована сума штрафу вказана в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, за порушення сплати позивачем транспортного податку за 2015 рік на суму 4166,67 грн., не відповідає нормам Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт не дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України при винесенні податкових повідомлень-рішень №265-1303/1 від 14.03.2018р. та №0040595606 від 10.03.2020р., що є підставою для задоволення позовних вимог про їх скасування.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 р. у справі «ОСОБА_4 проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_5 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №265-1303/1 від 14.03.2018р.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0040595606 від 10.03.2020р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 43143704) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева