Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
25 серпня 2020 р. справа № 520/5523/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 02.10.2019 Т-12310/0-6105/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.); 2) зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням від 05.09.2019р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яке знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0169. На вказане клопотання надано листи-повідомлення від 02.10.2019 року №Т-12310/0-6105/0/95-19 «Про розгляд заяви», якими повідомлено про те, що вказана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.
Не погоджуючись з рішенням відповідача стосовно поданого клопотання від 05.09.2019 року, позивач звернувся за захистом своїх прав з вказаним адміністративним позовом до суду.
Відповідач, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею та у приватній власності згідно з державними актами на право приватної власності землею. Крім того, за інформацією Відділу наданою листом №582/413-20 від 20.05.2020, земельна ділянка яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 - площею 2,00 га, - знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 6323182700:03:000:0169 загальною площею 13,3080 га. Вказана земельна ділянка сформована під час здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення у 2013 році. Використовується громадянами мешканцями с. Медведівка для ведення особистого підсобного господарства відповідно до Державних актів на право постійного користування землею, отже вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Позивач заявою від 05.09.2019 року звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яке знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0169, до якої додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, копія документа, що посвідчує особу гр. ОСОБА_1 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія довіреності від 13.03.2019р., копія документа що посвідчує особу представника за довіреністю, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера представника.
На вказану заяву надано лист-повідомлення від 02.10.2019 року №Т-12310/0-6105/0/95-19 «Про розгляд заяви», якими повідомлено заявника про те, що вказана земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.
Перевіряючи відповідність закону вчиненого владним суб'єктом діяння управлінського характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Порядок дій суб'єкта владних повноважень після одержання від зацікавленої особи заяви про намір набути у власність шляхом приватизації земельну ділянку для ведення садівництва та дачного будівництва визначений законодавцем у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, де зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством прямо не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Між тим, згідно з правовим висновком п.69 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
У даному спорі судом таких обставин не установлено.
Згідно з правовим висновком п.71 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, яка містить імперативні вимоги щодо обов'язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, згідно з вимогами чинного законодавства відповідач повинен за результатами розгляду заяви або надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати вмотивовану відмову в її наданні.
У вмотивованій відмові владний суб'єкт має зазначити нормативно-правові акти та їх статті із зазначенням однієї із зазначених вище підстав.
Суд вважає, що волевиявлення владного суб'єкта і з приводу надання дозволу, і з приводу відмови у наданні дозволу має втілюватись виключно у формі письмового розпорядчого документа, адже аналогічна правова позиція викладена у п.70 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а, де указано, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.
У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що адміністративним органом за результатами розгляду звернення заявника не було прийнято розпорядчого документу.
Відповідь на звернення громадянина була оформлена листом Управління.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст. 4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України, суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.
З огляду на викладене, відсутність рішення у формі наказу про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідного органу.
У зв'язку із цим, суд не знаходить підстав для покладення на владного суб'єкта обов'язку видати (надати) бажаний для зацікавленої особи дозвіл, адже з приєднаних до справи доказів вбачається, що адміністративним органом не оцінено жодного із факторів, котрі мають юридичне значення для розв'язання порушеного заявником питання (окрім обставини необхідності залишення території в загальному користуванні для суспільних потреб).
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, адже діяв не відповідно до закону.
Так, замість прийняття рішення у належній формі (якою є наказ) владний суб'єкт вдався до реалізації управлінської функції за самотужки та на власний розсуд розробленою формою у спосіб видання листа, хоча такого порядку дій законом не передбачено.
Вказані висновки також наведені у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі №480/303/19.
При цьому у постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року по справі №480/4298/18, також наведений наступний висновок: "Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.".
З огляду на викладене, суд вважає, що правовою суттю вчиненого відповідачем діяння з розгляну звернення заявника є саме бездіяльність (як форма неприйняття належного рішення по суті порушеного питання) і така бездіяльність не може бути кваліфікована як правомірна у зв'язку з відсутністю відповідної правової підстави для обрання такої форми правової поведінки.
Ураховуючи, що владний суб'єкт дій з прийняття рішення по суті звернення взагалі не вчинив, а суд не має повноважень діяти за суб'єкта, то відсутні підстави для обтяження суб'єкта обов'язком реалізувати владну управлінську функцію у бажаному для особи порядку, як це викладено у тексті позову, позаяк порядок реалізації управлінської функції у даному випадку визначений ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, відповідача належить зобов'язати розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 05.09.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у спосіб прийняття наказу.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) з приводу неприйняття за письмовим зверненням ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) від 05.09.2019 року стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яке знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, рішення у формі наказу у порядку частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) вирішити по суті звернення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) від 05.09.2019 року стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яке знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, шляхом прийняття рішення у формі наказу у порядку частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.
У решті вимог позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева