Справа № 500/457/20
25 серпня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 04.11.2019.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 головуючим суддею в даній справі визначено суддю Хрущ В.Л.
На підставі рішення зборів суддів від 15.04.2020, розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №56 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно з витягом з протоколу визначено головуючого суддю у справі №500/457/20 Баб'юка П.М.
Ухвалою судді від 21.04.2020 прийнято адміністративну справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 05.05.2020 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначено у справі судове засідання.
Ухвалою суду від 03.06.2020 задоволено клопотання позивача про об'єднання адміністративних справ та вирішено об'єднати в одне провадження адміністративні справи №500/457/20, №500/742/20 та 500/1059/20, присвоїти об'єднаній адміністративній справі загальний №500/457/20, подальший розгляд та вирішення адміністративних позовів здійснювати у межах об'єднаної адміністративної справи №500/457/20.
З урахуванням об'єднання вказаних справ, позивач просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 05.02.2019;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 04.11.2019;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 11.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем складено вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 05.02.2019 про стягнення з позивача 18276,72 грн недоїмки; №Ф-5248-54 від 04.11.2019 про стягнення з позивача 26539,26 грн недоїмки; №Ф-5248-54 від 11.02.2020 про стягнення з позивача 29293,44 грн недоїмки. Позивач вважає, що зазначені вимоги винесені з порушенням чинних норм права, та звертає увагу суду, що з початку державної реєстрації її як фізичної особи - підприємця, позивач не здійснювала підприємницької діяльності, а тому, у контролюючого органу не було підстав для нарахування їй єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (позовні заяви на аркушах справи 1-3, 58-61, 115-118).
Від представника відповідача на адресу суду надійшли відзиви на адміністративний позов (14.05.2020 - аркуші справи 38-41; 25.05.2020 - аркуші справи 91-94; 29.05.2020 - аркуші справи 139-144), в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що позивач зареєстрований та перебуває на податковому обліку та обліку як платник єдиного внеску як фізична особа - підприємець, а, відтак, у відповідності до норм п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Від позивача на адресу суду 25.08.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому також зазначено, що у разі відсутності підстав для відкладення позивач не заперечує проти розгляду справи за його відсутності (аркуш справи 182-183).
Представник відповідача 25.08.2020 подав на адресу суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без участі відповідача (аркуш справи 181).
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа - підприємець 27.01.2017, код ВЕД 48.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.29 - роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 73.20 - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки, 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Тернопільській області, здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою від 12.03.2020 №1836/6-5/19-00-54-08-03/6583, витягом із ІС Податковий блок. Пошук платників податків, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (аркуші справи 21; 43-45; 145-147).
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим, Головне управління ДПС у Тернопільській області сформувало та надіслало позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки):
№Ф-5248-54 від 05.02.2019 про стягнення з позивача 18276,72 грн недоїмки (аркуш справи - 62);
№Ф-5248-54 від 04.11.2019 про стягнення з позивача 26539,26 грн недоїмки (аркуш справи - 4);
№Ф-5248-54 від 11.02.2020 про стягнення з позивача 29293,44 грн недоїмки (аркуш справи - 71).
Зокрема, з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (Цільові фонди) (аркуші справи 150-152) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 26539,26 грн. входить:
- станом на 09.02.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2017 рік у розмірі 8 448 грн. (704 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2017 року по 01.01.2018 року) х 12 місяців).
- станом на 21.01.2019 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 2018 рік у розмірі 9 828,72 грн. (819,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2018 року по 01.01.2019 року) х 12 місяців).
- станом на 21.10.2020 року нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за 4 квартали 2019 року у розмірі 11016,72 грн. (918,06 грн. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2019 року по 01.01.2020 року) х 9 місяців).
Зазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки) надіслано позивачу.
Зокрема, 25.11.2019 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 04.11.2019, та оскаржено до ДПС України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 10.01.2020 №1243/6/99-00-08-06-01-06, яким скаргу залишено без задоволення (аркуші справи 5-6).
20 січня 2019 позивачем отримано копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 05.02.2019 під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №59735610 з виконання зазначеної вимоги (заява про ознайомлення від 20.01.2020, аркуш справи 63).
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-5248-54 від 05.02.2019 відповідачем подано до примусового виконання до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.
В зв'язку із чим, 07.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимоги №Ф-5248-54 від 05.02.2019 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 грн. боржником ОСОБА_1 (аркуші справи 64).
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-5248-54 від 05.02.2019 позивачем оскаржено до ДПС України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 28.02.2020 №7664/6/99-00-08-06-01-06, яким скаргу залишено без задоволення (аркуші справи 65-67).
04 березня 2020 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54 від 11.02.2020, та оскаржено до ДПС України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 15.04.2020 №13504/6/99-00-08-06-01-06, яким скаргу залишено без задоволення (аркуші справи 120-121).
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску, а вимоги такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнята відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України перевіряє, чи постановлена вона: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Частиною 2-4 статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону №2464-VI.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Частиною 5 ст.8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як зазначає позивач у позовних заявах, відсутні підстави для винесення оскаржуваної вимоги, оскільки їй не передувала перевірка, яка б визначила наявність заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску.
Суд критично ставиться до такого твердження позивача з тієї підстави, що при винесені вимог про сплату боргу саме фактична відсутність сплати єдиного внеску і стала такою підставою, а встановлено такий факт за даними облікової картки платника податків, що прямо передбачено чинним законодавством.
З цієї позиції для визначення судом правомірності оскаржуваних вимог необхідно дослідити та з'ясувати, чи виник у позивача обов'язок зі сплати єдиного внеску та чи було його фактично сплачено.
Аналізуючи наведені норми Закону №2464-VI, суд зазначає, що для фізичних осіб-підприємців чітко визначено підстави для сплати внеску, його розміри та строки сплати.
Також позивач зазначає, що підприємницька діяльність ним не здійснювалась.
Разом з тим, чинне законодавство у сфері збору та обліку єдиного внеску не пов'язує фактичне проведення фізичними особами-підприємцями своєї діяльності із обов'язком сплати єдиного внеску.
Судом наведено норми чинного законодавства щодо підстав звільнення від сплати єдиного внеску, серед яких відсутні обставини, на які посилається позивач. На думку суду, обов'язок сплати єдиного внеску, за відсутності інших умов, пов'язаний саме із статусом "фізична особа-підприємець" і припиняється разом із внесенням відомостей щодо припинення діяльності фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець, доказів припинення підприємницької діяльності позивача у суду відсутні, тобто позивач мав сплачувати мінімальний страховий внесок з урахуванням ставки 22% та мінімальної заробітної плати у відповідному році. Разом з тим, позивачем не надано доказів сплати сум єдиного внеску.
Про наявність боргу (недоїмки) також свідчать дані облікової картки позивача, які були надані представником відповідача разом із відзивами.
За відсутності доказів його сплати суд доходить висновку, що позивачем не сплачено суми єдиного внеску за період, у якому він мав їх сплатити перебуваючи в статусі фізичної особи-підприємця, як визначено чинним законодавством.
Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.12.19 у справі №440/2149/19, відповідно до яких особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, остання не є найманим працівником та не здійснює будь-якої діяльності з доходу від якої сплачувався б єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Крім цього, суд зазначає, що згідно положень ст. 25 Закону№2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.02.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно п.4 Розділу VI якого вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Тобто, посилання позивача на необхідність наявності попереднього рішення або проведення документальної перевірки для винесення вимоги не є обґрунтованими. Облікові дані є достатніми даними для винесення вимоги, а сама вимога і є рішенням органу доходів і зборів, яка не потребує прийняття додатково попередніх рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків:
по-перше, позивач, маючи відповідний обов'язок, не сплачував суми єдиного внеску у встановленому розмірі, внаслідок чого виникла заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску;
по-друге, відповідачем правомірно та з дотриманням порядку винесено вимоги про сплату боргу, який виник внаслідок несплати єдиного внеску.
Також, як зазначено позивачем у позовній заяві, остання не здійснює будь-якої діяльності (в тому числі трудової) з доходу від якої сплачувався б єдиний соціальний внесок.
Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів, а також наданих сторонами доводів суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Відповідачем доведена обґрунтованість та законність оскаржуваної вимоги, тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються .
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5248-54, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1
відповідач:
-Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль,46003; ЄДРПОУ: 43142763.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.