про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/2198/20
25 серпня 2020 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мандзій О.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Скалатської міської ради, в якій просить:
зобов'язати Скалатську міську раду установити (відновити) на місцевості межу між земельними ділянками ОСОБА_1 та сусіда ОСОБА_2 і закріпити цю межу межовими знаками;
зобов'язати Скалатську міську раду обстежити муровану огорожу, яку звів на межі ОСОБА_1 сусід ОСОБА_2 , про що скласти документ у якому вказати: чи порушив ОСОБА_2 місцеві правила забудови, будівельні, санітарні і протипожежні норми;
зобов'язати Скалатську міську раду вжити заходів для усунення порушень та притягнути порушника до відповідальності;
стягнути з Скалатської міської ради на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п.24 рішення від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Положеннями ч.1 ст.4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; де суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як видно з матеріалів позову, на праві приватної власті в позивача ОСОБА_1 знаходиться житловий будинок, з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, на якій розташований вказаний об'єкт житлової нерухомості, кадастровий номер: 6124684800:02:001:0461, про що свідчать відомості витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.04.2019 року №163349218 та від 07.08.2018 року №133444289.
Донька позивача зверталась до Скалатської міської ради із заявою про зведення огорожі по межі суміжних ділянок сусідом ОСОБА_2 . При виїзді комісії Скалатської міської ради, про що складено акт №14 від 30.08.2019 року, встановлено, що обидві ділянки жителів є приватизованими, та рекомендовано звернутись до суду для вирішення спірного питання.
На звернення від 23.01.2020 року, Скалатська міська рада повідомила про необхідність звернутись в землевпорядну організацію та укласти договір на проведення робіт для відновлення межових знаків земельних ділянок та закріплення їх межовими знаками. Рекомендовано звернутись в управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області по питанню порушення правил забудови та притягнення до відповідальності.
Тобто, предметом спору у цій справі є законність дій сусіда позивача ОСОБА_2 , які полягають у зведенні огорожі по межі суміжних ділянок, належних їм на праві приватної власності.
Позивач не вступав з Скалатською міською радою в адміністративні правовідносини, а порушення своїх прав мотивує не безпосередньо діями суб'єкта владних повноважень в адміністративних відносинах щодо нього, а діями ОСОБА_2 , що виразилися в порушення, на думку позивача, його прав та інтересів, як власника суміжної земельної ділянки.
Отже, звернення позивача з заявленими позивними вимогами до органу місцевого самоврядування, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, у такий спосіб, не має на меті захисту прав ОСОБА_1 як учасника адміністративних правовідносин, а є зверненням щодо захисту її речових прав, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав та інтересів судом визначено у ст.16 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З огляду на наведене, враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників справи, суд приходить до переконання, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, який може бути розглянуто виключно у порядку цивільного судочинства, оскільки захист прав власності передбачений главою 29 розділу І Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст.170 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а відтак згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України у відкритті провадження у даній адміністративній справі слід відмовити, розгляд якої відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.
Керуючись ст.170, 241, 248 КАС України, суд,
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Мандзій О.П.