Справа № 500/882/20
17 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП №56683211 від 31 березня 2020 про стягнення виконавчого збору,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Тернопільміськгаз"( надалі позивач, боржник) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) ( надалі відповідач, стягувач), у якому просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лесьної Н.В. щодо винесення постанови ВП №56683211 від 31 березня 2020 року про стягнення з ПрАТ “Тернопільміськгаз” виконавчого збору у розмірі 553,71 грн. та скасувати вказану постанову
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, державним виконавцем не було стягнуто з позивача (божника за виконавчим провадженням) на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, жодних заходів примусового виконання рішення не вчинено, у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови.
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року справу прийнято до провадження та ухвалено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначене на 21 травня 2020 о 09:30 год.
Ухвалою суду від 21 травня 2020, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання в даній справі відкладено на 29 травня 2020 року о 10:00 год.
Ухвалою суду від 29 травня 2020, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання в даній справі відкладено на 05 червня 2020 о 11:00 год.
Ухвалою суду від 05 червня 2020, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання в даній справі відкладено на 17 червня 2020 о 09:30 год.
21 травня 2020 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому позов не визнала та зазначила, що примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вважає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем відповідно до вимог Закону “Про виконавче провадження” та є правомірною.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача подала заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, без участі представника, проти позову заперечує в повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду вказаної позовної заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Крім цього, відповідно до частини третьої статті 268 КАС України, у вказаних категоріях справ, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року по справі №921/737/17-г/8 стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 2812,23 грн пені, 1124,90 грн - 3% річних, 1600,00 грн - в повернення сплаченого позивачем судового збору.
На виконання вказаного рішення Господарським судом Тернопільської області від 14 травня 2018 року видано наказ.
06 липня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56683211 з виконання вказаного наказу.
31 березня 2020 року відповідачем винесена постанова ВП №56683211 про закінчення даного виконавчого провадження за заявою стягувача - ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
Водночас, відповідачем винесена постанова №56683211 про стягнення з ПАТ “Тернопільміськгаз” виконавчого збору у розмірі 553,71 грн.
Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України № 1404).
У відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Положеннями частини третьої статті 40 Закону України № 1404 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених, зокрема 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону України № 1404 виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що рішення Господарського суду Тернопільської області Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №921/737/17-г/8 було виконане після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки, як вбачається з заяви стягувача, станом на 27 березня 20020 заборгованість за даним рішенням відсутня.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої та частини четвертої статті 42 Закону України №1404 витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Зазначені норми права вказують на те, що закінчення виконавчого провадження та наявність несплачених витрат виконавчого провадження є безумовною підставою для винесення постанови про їх стягнення.
Доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону України № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 20.11.2019 у справі № 480/1558/19.
Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 29.04.2020 у справі № №480/3452/19.
Крім того, доводи позивача про скасування відповідної постанови ґрунтуються на тому, що виконавчий документ був виконаний боржником самостійно, а не внаслідок дій державного виконавця.
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача суд враховує, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.05.2018 у справі № П/811/482/17 (К/9901/2149/17), виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, визначений в частинах 5, 9 статті 27 Закону України № 1404, які у даному випадку відсутні.
Також суд зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались дії з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року №921/737/17-г/8, а саме:
- 06 липня 2018 та 09 грудня 2019 вчинено запити в реєструючі органи з метою встановлення наявності майна, яке зареєстроване за боржником;
- 18 лютого 2020 року винесено постанову про розшук майна боржника, а також винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено в банківські установи для відома та виконання.
- 13 лютого 2019 року винесено постанову передачу виконавчого провадження згідно наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області № 1/45 від 08 січня 2019 року, оскільки адреса проживання боржника належить до підвідомчості Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області;
- 03 грудня 2019 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження згідно постанови до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області;
- 06 грудня 2019 року винесено постанови про прийняття виконавчого провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №57549964;
Вказані обставини підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Посилання позивача на правові висновки викладені у постанові Великої Палати ВСУ від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 є безпідставним, оскільки у вказаній справі державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у виконавчому листі. Таким чином, обставини у вказаних справах суттєво відрізняються.
На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподілу відповідно до приписів статті 139 КАС України не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ) про визнання дій неправомірними та скасування постанови ВП №56683211 від 31 березня 2020 про стягнення виконавчого збору - відмовити. повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 червня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство “Тернопільміськгаз”, місцезнаходження: вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 21155959.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано Франківськ), місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46022, код ЄДРПОУ: 34905804.
Головуюча суддя Дерех Н.В.