26 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3637/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
09 липня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.12.2019 № 86 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального трудового стажу навчання у Полтавському педагогічному інституті ім. Короленка В.Г. строком 4 роки 10 місяців 9 днів відповідно до п. "Д" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.01.2014 №1788-ХІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення, тобто з 05.11.2019, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи з місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач не зараховує до стажу, необхідного для призначення пенсії, періоду навчання в Полтавському педагогічному інституті ім. В.Г. Короленка.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
12 серпня 2020 року на електронну пошту суду надійшов скріплений електронним цифровим підписом відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить залишити її без задоволення. Вказує, що до вислуги років позивача, крім стажу роботи на посадах прокурора 15 років 10 місяців 11 днів, зараховано половину строку навчання в юридичному вузі, період роботи з 01.07.1998 по 07.10.1999 та з 19.06.2000 по 01.11.2000. Зарахування періоду навчання Полтавському педагогічному інституті ім. В.Г. Короленка протирічить нормам статті 86 Закону України «Про прокуратуру» і не підлягає включенню до вислуги років для призначення пенсії.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступні обставини.
05.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" /а.с. 36/.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.12.2019 № 86 у призначенні пенсії відмовлено /а.с. 33/.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру», прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури.
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі /ч. 2 ст.15 того ж Закону).
Згідно із частиною 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років, зокрема, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Частиною 8 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які, в тому числі, безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури.
Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина 13 статті 86 Закону України «Про прокуратуру»).
З аналізу вищенаведених норм, слідує, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявності на день звернення:
1) вислуги років не менше - 24 роки 6 місяців;
2) у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.
Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України «Про прокуратуру», гарантії незалежності прокурора забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора.
Відповідно до частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.12.2019 № 86 визначено, що аналіз наданих гр. ОСОБА_1 документів для призначення пенсії показав, що вислуга років, підтверджена у встановленому законодавством порядку, становить 19 років 03 місяці 23 дні, стаж роботи на посадах прокурора - 15 років 10 місяців 11 днів. За даними трудової книжки до стажу роботи на посадах прокурора зараховані періоди: з 08.10.1999 по 18.06.2000 р.р., з 02.11.2000 по 31.12.2003 р.р., з 01.01.2004 по 14.12.2015 p.p. До стажу за вислугу років зараховані періоди: половина строку навчання в юрвузі, період роботи з 01.07.1998 по 07.10.1999 р.р. та з 19.06.2000 по 01.11.2000 р.р. (19 років 10 місяців 13 днів). Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону 1697 у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості вислуги років /а.с. 33/.
Відтак, предметом спору у даній справі є правомірність незарахування відповідачем періоду навчання ОСОБА_1 у Полтавському педагогічному інституті ім. Короленка В.Г. строком 4 роки 10 місяців 9 днів до вислуги років, що дає право на пенсію в силу норм статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
На противагу зазначеного відповідачем, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовує обов'язком відповідача зарахувати до загального трудового стажу навчання у Полтавському педагогічному інституті ім. Короленка В.Г. строком 4 роки 10 місяців 9 днів відповідно до п. "Д" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.01.2014 №1788-ХІІ
Вирішуючи спір, необхідно з'ясувати зміст таких понять, як «трудовий стаж», «спеціальний стаж» та «вислуга років».
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Однак, частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, тощо.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 5 листопада 2013 року у справі № 21-289а13 та від 23 лютого 2016 року у справі № 279/4960/14а дійшли висновку, що навчання у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років держслужбовця з наявністю вищої освіти.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.03.2017 у справі № 344/11838/14-а,
Суд також не знаходить підстав для відступлення від позиції, висловленої касаційною інстанцією в межах справи № 21-5449а15, фактичні обставини справи в якій за характером та правовою природою наближені до тих, що досліджуються в межах даної справи № 440/3637/20.
Так, у постанові від 16 березня 2016 року (справа № 21-5449а15) Верховний Суд України проаналізував окремі положення Закону № 1789-XII і зазначив таке.
За частиною першою статті 46 Закону № 1789-XII прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості.
Згідно з частиною першою статті 501 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
За частиною п'ятою цієї статті в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 2663-ІІІ) до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
За нормативного та цільового підходу до розуміння зазначених норм право на пенсійне забезпечення за вислугу років мають громадяни України, які поряд з іншими підставами здобули і мають вищу юридичну освіту, пропрацювали на посадах прокурорів і слідчих встановлений для цього законом час або виконували роботу, співмірну з роботою на прокурорських посадах, чи займалися діяльністю, необхідною для того, щоб обійняти посаду прокурора чи слідчого.
Поняття про те, що таке освіта, які її стандарти, структура, система, форми та рівні, які навчальні заклади за якими ознаками відносяться до вищих освітніх закладів дається в актах законодавства, що регулюють відносини у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.
Ужите в частині п'ятій статті 501 Закону № 1789-XII словосполучення «навчання у вищих юридичних навчальних закладах» слід розуміти як цілеспрямовану пізнавальну діяльність людини з отримання знань, умінь та навичок у таких закладах вищої освіти, які спроможні їх надати. За змістом, обсягом та рівнем набуті знання та фахова підготовка мають відповідати поняттю «вища освіта», зокрема й поняттю «вища юридична освіта», за якої громадянин може обійняти посаду прокурора і слідчого або посаду державного службовця, для зайняття якої вимагається така освіта. При цьому має враховуватися тільки час навчання, затрачений на здобуття вищої юридичної освіти, за наявності якої громадянин може (міг) обійняти прокурорську посаду чи посаду слідчого прокуратури.
Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування відповідачем періоду навчання ОСОБА_1 у Полтавському педагогічному інституті ім. Короленка В.Г. строком 4 роки 10 місяців 9 днів до вислуги років, що дає право на пенсію в силу норм статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Як наслідок, прийняте відповідачем рішення від 16.12.2020 № 86 є обґрунтованим, а вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягаю.
Враховуючи, що суд не знайшов підстав для задоволення вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.12.2019 № 86 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, відтак і похідні від неї вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального трудового стажу навчання у Полтавському педагогічному інституті ім. Короленка В.Г. строком 4 роки 10 місяців 9 днів відповідно до п. "Д" ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 01.01.2014 №1788-ХІІ, а також призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення, тобто з 05.11.2019, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи з місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію, - задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г.Ясиновський