25 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4039/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація", про визнання протиправною та скасування постанови, -
29 липня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464 від 04.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.06.2020 позивачу за інформацією з Єдиного реєстру боржників стало відомо про відкрите щодо нього відповідачем виконавче провадження №62273464. Так, 04.06 2020 відповідач за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" та на підставі виконавчого документу, виданого приватним нотаріусом Баршацьким І.В., виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №625273464. Вказує, що приватний виконавець Єфіменко Д.О. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, однак, позивач не проживає в м. Київ, ніякого майна на території м. Києва не має, зареєстрований і постійно проживає в м. Решетилівка Полтавської області, тому вважає, що виконавче провадження відкрито з порушенням вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4039/20. Клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі №440/4039/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (надалі - третя особа, ТОВ "ФК "Фінанс Інновація"), вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича: засвідчену належним чином копію постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464 від 04.06.2020 та докази на підтвердження дати вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464 від 04.06.2020; засвідчені належним чином копії всіх матеріалів виконавчого провадження №62273464. Встановлено строк для надання витребуваних документів до суду до 10 серпня 2020 року.
06 серпня 2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи /а.с. 30-32/, у яких представник ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в заяві про примусове виконання рішення стягувачем вказано про наявність грошових коштів (майна) в АТ "КБ "Приватбанк", місцезнаходження якого відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Станом на 13 серпня 2020 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича не надійшли витребувані ухвалою суду документи, що унеможливило розгляд даної справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року повторно витребувано від відповідача приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича: засвідчену належним чином копію постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464 від 04.06.2020 та докази на підтвердження дати вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464 від 04.06.2020; засвідчені належним чином копії всіх матеріалів виконавчого провадження №62273464.
20 серпня 2020 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича надійшов відзив на позовну заяву та витребувані судом документи /а.с. 53-89/.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що в заяві про примусове виконання рішення стягувач вказав про наявність грошових коштів (майна) в АТ "КБ "Приватбанк", місцезнаходженням якого відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунку, відкритому у банку, є майном, яке знаходиться за місцезнаходженням банку та у випадку з місцезнаходженням майна (грошових коштів) позивача у АТ "КБ "Приватбанк", майно (грошові кошти) знаходяться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, який входить до виконавчого округу м. Києва, в якому здійснює діяльність та на який розповсюджується компетенція відповідача.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
25.05.2020, Баршацьким Ігорем Вікторовичем , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис №5779 /а.с. 70-71/, про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - невідомо, місце роботи - невідомо, рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 30.01.2007, який є боржником за договором №190203-3886-1 від 03.02.2019 /а.с. 66-68/, укладеним з ТОВ "ФК "Фінанс Інновація", ідентифікаційний код 41146462, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, офіс 520, реквізити НОМЕР_3 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 380269, далі іменований стягувач, заборгованості за договором №190203-3886-1 від 03.02.2019. Строк платежу за договором №190203-3886-1 від 03.02.2019 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 03.02.2019 по 29.04.2020. Сума заборгованості складає 7900,00 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2000,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 5900,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача в розмірі 1200,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягаю стягненню - 9100,00 грн.
Стягувач ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" звернулося до приватного виконавця Єфіменка Д.О. із заявою про примусове виконання рішення (вих. №210442 від 04.06.2020) /а.с. 65/, у якій просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, а саме виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. за №5779 від 25.05.2020 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 9100,00 грн.
У заяві про примусове виконання рішення стягувачем повідомлено, що у боржника наявне майно, а саме грошові кошти на рахунку відкритого в АТ "КБ "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), платіжна карта № НОМЕР_4 , у валюті гривня.
04.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменком Д.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №5779, виданого 25.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., про стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінанс Інновація" заборгованість в розмірі 91000,00 грн. Пунктом 3 цієї постанови стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 910,00 грн. /а.с. 73-75/.
Позивач не погодився з постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д.О. про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2020 ВП №62273464 та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д.О. про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2020 ВП №62273464, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Пунктом першим частини 1 статті 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту /частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII/.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частинами першою, другою статті 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802; далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі №580/3311/19.
Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами статті 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 із 21.12.1990 і по час звернення позивача до суду є: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з паспорту громадянина України ОСОБА_1 та довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 28.07.2020, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 3, зворот а.с. 4/.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Разом з тим, зазначені відомості підлягають перевірці при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.
У виконавчому написі №5779, вчиненому 25.05.2020, Баршацьким Ігорем Вікторовичем , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , зазначена адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 /а.с. 70-71/.
Отже, приймаючи виконавчий напис до виконання, приватний виконавець достовірно знав про зареєстроване місце проживання боржника у м. Решетилівка Полтавської області.
У заяві про примусове виконання рішення стягувачем повідомлено, що у боржника наявне майно, а саме грошові кошти на рахунку відкритого в АТ "КБ "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), платіжна карта № НОМЕР_4 , у валюті гривня.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно зі статтею 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Поняття "картковий рахунок" було передбачено Постановою НБУ від 19 жовтня 2005 року "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" №137, яке втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30 квітня 2010 року.
При цьому жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що "картковий рахунок" є майном в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження "карткового рахунку" за місцем знаходження банку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 1, 4, 5 статті 7 цього Закону визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.
Грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.
Суд зазначає, що наявність лише самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів не породжує цивільні права та обов'язки. Банківський рахунок не є власністю громадянина та призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій. При цьому, майном, на яке може бути звернено стягнення є, зокрема, кошти, а не рахунки у банку.
Наявність у боржника банківських рахунків не свідчить про наявність у боржника майна у такому банку та не є таким майном.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що позивач має власні грошові кошти (майно) на рахунку в АТ "КБ "Приватбанк".
Таким чином, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки документальне підтвердження того, що на відповідному рахунку обліковувались грошові кошти, належні боржнику, на час відкриття виконавчого провадження, в матеріалах справи відсутнє.
Водночас, на момент вирішення питання щодо прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса у приватного виконавця було відсутнє належне документальне підтвердження щодо наявності на банківському рахунку позивача, відкритому у АТ "КБ "Приватбанк" грошових коштів, що давало б підстави вважати їх майном боржника, та відповідно, визначати за допомогою цього місцезнаходження майна боржника.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15 та від 01.08.2019 у справі №910/13508/15, оскільки Касаційний господарський суд, надаючи правову оцінку, виходив з того, що боржником у виконавчому провадженні була юридична особа, а не фізична особа, та правовідносини, яким надавав оцінку Касаційний господарський суд під час розгляду господарської справи, не є аналогічними правовідносинам, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства у даній справі.
Тому твердження відповідача про наявність у боржника майна в м. Києві, в тому числі, фізичного перебування коштів або інших платіжних засобів в установі АТ "АК Приватбанк", є недоведеним.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження місця проживання чи перебування боржника - фізичної особи у м. Києві або доказів місцезнаходження майна позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) на час прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, приватний виконавець, достовірно володіючи відомостями про зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 за межами виконавчого округу відповідача (м. Решетилівка, Полтавської області) на час відкриття виконавчого провадження, за відсутності доказів на підтвердження місця проживання/перебування боржника - фізичної особи у м. Києві та за відсутності доказів місцезнаходження майна позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача), прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців та відкрив виконавче провадження, чим порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 04 червня 2020 року ВП №62273464, прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денисом Олеговичем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.1784839386.1 від 29.07.2020 /а.с. 10а/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 12/.
Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Згідно з приписами частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , вул. Кирилівська, 172, офіс 65, м. Київ, 04073 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінанс Інновація" (ідентифікаційний код 41146462, бульвар. Вацлава Гавела, 4, офіс 520, м. Київ, 03124), про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про відкриття виконавчого провадження ВП №62273464 від 04 червня 2020 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич