11 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5020/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,
представника позивача - Прибори П.І.,
представника відповідача - Оніпченка В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватної агрофірми "Україна" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
19 грудня 2019 року Приватна агрофірма "Україна" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.12.2019 року № 0000721401, від 02.12.2019 року № 0000731401.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватна агрофірма "Україна" правомірно віднесено податок на додану вартість на загальну суму 188004 грн, сплачений у зв'язку з придбанням легкового автомобіля KIA Sorento New 2/2D EX 4WD державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування за вересень 2016 року, оскільки цей автомобіль є основним засобом, який використовується для забезпечення своєчасного ведення виробничого процесу та контролю за здійсненням господарської діяльності. Крім того, зазначав, що при здійсненні витрат, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням об'єктів соціальної сфери, підприємство при наявності податкової накладної має право на віднесення суми додатку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/5020/19, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
13.01.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, представник відповідача за перечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на висновки документальної планової виїзної перевірки Приватної агрофірми "Україна", викладені в акті перевірки № 991/16-31-14-01-10/03772192 від 15 серпня 2019 року.
Зокрема зазначав, що придбаний позивачем легковий автомобіль не має спеціального призначення щодо його використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а тому не може бути основною або невід'ємною складовою процесу виробництва сільськогосподарської продукції. Таким чином, включення позивачем податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбання легкового автомобілю, до податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування за відповідний період є порушенням вимоги підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України. До такої декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого статтею 209 ПК України. Крім того, перевіркою встановлено, що підприємство здійснює витрати на утримання та обслуговування об'єкту соціальної сфери - дитячого садка, який не обліковується на балансі підприємства, як основні засоби, а тому повинні бути включені до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 55101,05 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, а представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступне слово представників учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Приватна агрофірма "Україна" є юридичною особою, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Великобагачанській ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області ОДПІ та з 27.06.1997 року зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість /а.с. 18, т. 1/.
У період з 25.06.2019 року по 25.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватної агрофірми "Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2019 року.
За результатами перевірки складено акт № 991/16-31-14-01-10/03772192 від 15 серпня 2019 року /а.с. 16-75, т.1/, в якому зафіксовано порушення Приватною агрофірмою "Україна", зокрема, вимог статей 189, 198 та підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість у декларації з ПДВ (спеціальній) на загальну суму 236302,00 грн.
На підставі вищевказаного висновку акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000721401 від 03.12.2019 року, яким Приватній агрофірмі "Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" на загальну суму 295377,50 грн (в т.ч. основний платіж - 236302 грн, штрафні (фінансові) санкції - 59075,5 грн.) /а.с. 178, т.1/; та податкове повідомлення-рішення №0000731401 від 02.12.2019 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року в розмірі 6804,00 грн. /а.с. 180, т.1/.
Не погодившись із прийняттям цих податкових повідомлень - рішень позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані Податковим кодексом України /далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/.
Нормами статті 209 Податкового кодексу України, яка була чинною до 01 січня 2017 року, врегульований спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.
Пунктом 209.1 зазначеної статті визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 209.3 цієї статті якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 209.6 цієї ж статті визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а пунктом 209.7 такої ж статті- сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.
У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виробництва зернових культур і технічних культур, та/або частково для виробництва продукції тваринництва, та/або частково для інших сільськогосподарських товарів/послуг, сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості таких зернових і технічних культур, продукції тваринництва та інших сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх сільськогосподарських товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.
Отже, дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства поширюється на виробництво (вирощування, обробку, переробку) сільськогосподарської продукції.
Згідно з пунктом 209.13 статті 209 ПК України сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 5 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289, передбачено, що платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.
Таким чином, при визначенні напряму декларування сум ПДВ та включення їх до податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування діяльності) визначальним критерієм є безпосередній зв'язок товарів (послуг) та основних фондів, які придбаваються (споруджуються), з виробництвом сільськогосподарської продукції.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.
Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту /пункт 44.1 статті 44 ПК України/.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності /пункт 44.6 статті 44 ПК України/.
Отже, підставою для формування показників податкової звітності є належним чином оформлені первинні документи та інші документи, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів. Ненадання платником податків під час здійснення перевірки документів, котрі мають щонайменший вплив на обрахунок показників податкової звітності, створює юридичний наслідок, який передбачений пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
Обґрунтовуючи правильність формування податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування) за вересень 2016 року на загальну суму 188004 грн. позивач посилається на придбання легкового автомобіля KIA Sorento New 2/2D EX 4WD державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який оприбуткований підприємством та використовується з метою загального керівництва діяльністю підприємства, вибуття у службові відрядження, укладення договорів на придбання сільськогосподарської продукції, придбання посівних матеріалів, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля, наказами про відрядження.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що легковий автомобіль KIA Sorento New 2/2D EX 4WD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовується в процесі організації загальної господарської діяльності позивача та безпосередньої участі у виробництві сільськогосподарської продукції не приймав та наслідків у вигляді виробленої (обробленої, переробленої) сільськогосподарської продукції не створював.
Надані суду документи жодним чином не підтверджують належність легкового автомобіля KIA Sorento New 2/2D EX 4WD, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до техніки сільськогосподарського призначення та не підтверджує його безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції.
Суд наголошує на тому, що для застосування норми підпункту "а" підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України значення має навіть не сам факт використання автомобілів у виробництві сільськогосподарської продукції, а факт придбання автомобілів з такою технічною характеристикою, яка дозволяє використовувати ці автомобілі за своїм безпосереднім призначенням - у виробництві сільськогосподарської продукції.
Втім, легкові автомобілі по своїм технічним ознакам не можуть виконувати спеціальні функції, спрямовані на виробництво сільськогосподарської продукції, а відтак не є сільськогосподарською технікою та їх використання не пов'язане з виробництвом сільськогосподарської продукції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 червня 2019 року у справі №818/2186/14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 82472497).
Таким чином, сума ПДВ, сплачена позивачем у ціні придбання легкового автомобіля KIA Sorento New 2/2D EX 4WD, мала бути включена до загальної, а не спеціальної декларації з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2016 року на суму 188004 грн. - правомірними.
З приводу іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Враховуючи, що позивач здійснював витрати на утримання та обслуговування об'єкту соціальної сфери (дитячого садка), який на балансі підприємства по бухгалтерському рахунку 10.3 "Будинки та споруди" не обліковується, тобто утримання вказаного об'єкту не відноситься до господарської діяльності позивача, висновки відповідача про включення таких витрат до складу податкового зобов'язання є правомірними. Проте, з урахуванням помилки у розрахунку сума зобов'язань повинна складати 42495,95 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.12.2019 року № 0000721401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12606,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3151,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватної агрофірми "Україна" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 236,36 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Приватної агрофірми "Україна" (с. Радивонівка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38333; код ЄДРПОУ 03772192) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.12.2019 року № 0000721401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12606,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3151,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 43142831) на користь Приватної агрофірми "Україна" (с. Радивонівка, Великобагачанський район, Полтавська область, 38333; код ЄДРПОУ 03772192) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 236,36 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.08.2020 року.
Головуючий суддя А.Б. Головко