Справа № 420/6930/20
26 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому просить: - визнати протиправною відмову відповідача з здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 року; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Позивач зазначив, що він є суддею у відставці Тарутинського районного суду Одеської області та перебуває на обліку в Арцизькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Одеський області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України з 10 вересня 2019 року, та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №245З-VI, в редакції чинної на час виходу у відставку.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УПІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ зі змінами: у тому числі пункту 25.
27.02.2020 року Територіальним упрпавлінням Державної судової адміністрації в Одеській області йому видана довідка №5-572/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та 02.03.2020 року звернувся до ГУ ПФУ, проте відповідач 04.03.2020 року відмовив йому у перерахунку довічного грошового утримання.
Відмовляючи у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач не послався на будь-які норми права, які б передбачали прийняття/затвердження Порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року по справі N 1-15/2018 (4086/16). Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року по справі N 1- 15/2018 (4086/16) також не передбачає прийняття порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, а тому, підстави відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, зазначені в рішенні відповідача є такими, що не відповідають нормам діючого законодавства.
Позивач вважає, що відповідачем свавільно витлумачений порядок виконання рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року по справі N 1-15/2018 (4086/16) та протиправно не проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, призначеного судді у відставці на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області за N 5-572/20 від 27.02.2020 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону « Про судоустрій та статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною 5 ст. 120 Закону N Закону 2453-VI передбачено, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Згідно ч. 2 ст. 141 Закону N 2453-У1, судді, який пішов у відставку виплачується щомісячне довічне грошове утримання до досягнення віку встановленого ч. 1 ст. 141 Закону N 2453-У1, при досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором призначається пенсія.
Позивач вказує, що після виходу у відставку згідно Закону України "Про статус суддів" N 2453- VI від 07.07.2010 року (чинного на момент виходу мене на пенсію) йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9,11, 13, 14,17, 20, 22, 23, 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано неконституційним пункт 25 Перехідних і прикінцевих положень вказаного Закону.
В зазначеному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
В цьому Рішенні відповідач, посилаючись на Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року по справі №1-15/2018(4086/16), не заперечуючи його право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, неправомірно відмовив в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на відсутність порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вказаного рішення Конституційного суду України.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 3,8,22,58,64,130 Конституції України, Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року №1-15/2018(4086/16), яким визнано неконституційним абзац 1 пункту 25 Прикінцевих положень Закону України №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон України №1402-VІІІ), згідно якого право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному в пп. 4 п. 24 Закону №1402-VІІІ , мав суддя, який за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Також позивач посилався на Рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013, в якому зазначено, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачуванні посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення його повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Ухвалою суду від 03.08.2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки на думку представника відповідача перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, провадиться за зверненнями, що надходять після 18.02.2020 року, тобто після набарання чинності Рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року по справі №1-15/2018(4086/16).
Суддям у відставці, яким за зверненнями до 18.02.2020 вже проведено перерахунок з 01.01.2020 року виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, перерахунок буде здійснюватись при збільшенні суддівської винагороди після 18.02.2020.
Тобто, якщо суддя у відставці до 18.02.2020 звертався за перерахунком і йому вже перераховано з 01.01.2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із 15 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб, то наступний перерахунок з урахуванням Рішення №2-р можливо буде провести лише після збільшення суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Враховуючи те, що підвищення суддівської винагороди судді після 18.02.2020 не відбулося, правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 19.03.2020 №5-780/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці - відсутні.
Крім того, вважав, що з ГУ ПФУ не підлягає стягненню судовий збір, оскільки згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці Тарутинського районного суду Одеської області та перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №245З-VI, в редакції чинної на час виходу у відставку.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-15/2018(4086/16) від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УПІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ зі змінами: у тому числі пункту 25.
27.02.2020 року Територіальним упрпавлінням Державної судової адміністрації в Одеській області позивачу видана довідка №5-572/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці та 02.03.2020 року він звернувся до ГУ ПФУ, проте відповідач 04.03.2020 року відмовив йому у перерахунку довічного грошового утримання.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що згідно з абзацом першим пункту 25 Закону №1402-VІІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 по справі №1-15/2018(4086/16) вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). За таких обставин позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду № 5-780/20 від 19.03.2020 року до надходження роз'яснень щодо порядку проведення такого перерахунку.
Також в зазначеному рішенні вказано, що у разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржено до Пенсійного фонду України або в судовому порядку. Скарга може бути подана до Пенсійного фонду України протягом одного року з моменту набуття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з прийнятим рішенням.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Дослідивши надані сторонами заяви по суті та докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованними та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею19 Конституції України визачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно дост.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12.02.2015 року від 12.02.2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Аналогічні положення також містяться у ч.4 ст.142 Закону України №1402-VІІІ.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України №1402-VІІІ.
Згідно з п. 2 розділу п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, встановленого ст.26 Закону україни «Про занальнообовязкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VІІІ зі змінами внесеними Законом зі змінами від 16.10.2019 року №193-IX, яке набрало чинності 07.11.2019 року передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, у тому числі передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 року по справі №1-15/2018(4086/16) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VІІІ.
У вказаному рішенні зазначається, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 «право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р, №№ 41- 45, ст. 529; 2015 р, №№ 18- 20, ст. 132 і з наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 19.11.2013 року №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013.
Конституційний Суд України також зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402- VІІІ.
Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв'язку з викладеним, п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ якого звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Згідно з матеріалами справи разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано пенсійному органу довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що оформлена у відповідності до згаданого вище Порядку.
Зазначена довідка з урахуванням вищенаведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку позивачу як судді у відставці з 19.02.2020.
Законом №1402-VIII запровадженено правило, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання відмовлено до надходження роз'яснень щодо порядку такого перерахунку є неспроможним.
Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126,130 Конституції України, ст.142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 4 ст.159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визання позову.
Відповідач не надав відзив на позов, що вкалифікується судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,5,6,7,9,139,242-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.03.2020 року про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з 19.02.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В.Катаєва
.